 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Принципи доступу до інформації. ної безпеки, економічного добробуту та прав людини, формулюємо наступний принцип: недопустимість доступу до інформації про особисте життя фізичної особи без
ної безпеки, економічного добробуту та прав людини, формулюємо наступний принцип: недопустимість доступу до інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди.
Т.А. Костецька пропонує принцип, відповідно до якого «усім учасникам інформаційних відносин держава має забезпечувати рівні права і можливості доступу до інформації, якщо тільки вона не є таємною». Можна погодитись з таким принципом, навіть беручи до уваги той факт, що інформаційні відносини нерідко мають не лише приватно-правовий характер, а й публічно-правовий (наприклад, адміністративно-правовий, де суб'єкти є нерівними за своїм статусом). Однак, враховуючи існування крім таємної, ще й конфіденційної інформації, доцільно сформулювати згаданий принцип так: забезпечення державою усім учасникам інформаційних відносин рівних прав доступу до відкритої за режимом доступу інформації.
28 вересня 2005 року автори «Ініціативи справедливості», висунутої Інститутом «Відкрите суспільство», проголосили десять принципів свободи обміну інформацією, розроблені ними разом з організаціями-партнерами. До таких принципів дослідники віднесли наступні:
1. Доступ до інформації — право кожного.
Будь-яка людина, незалежно від її національності або професії, має право запитувати інформацію. Ніякі вимоги до громадянства при цьому не висуваються, і немає необхідності пояснювати, з якою метою ця інформація запитується.
2. Доступ до інформації — правило; режим таємності — виклю-
4-е. гІПіНч
Інформація, що перебуває в розпорядженні державних органів, у принципі є публічною. її засекречування можливе лише на підставі легітимних причин, викладених у міжнародному законодавстві й національних законах.
3. Усі державні інстанції зобов'язані поважати право на одер
жання інформації.
Громадськість має право на одержання інформації від будь-якої установи, фінансованої державними або приватними організаціями, що виконують суспільні функції (напр., постачальниками послуг у сфері водо- і електропостачання).
4. Процедура оформлення запиту на інформацію повинна бути
простою, швидкою й безкоштовною.
Процедура оформлення запиту на інформацію повинна бути простою. Вимоги повинні обмежуватися вказівкою імені й адреси, а також описом запитуваної інформації. Запити на інформацію можуть бути або письмовими, або усними. Інформація повинна надаватися негайно або в найкоротший термін. Вартість запиту не повинна перевищувати витрат на роздруку-вання документів.
5. Чиновники зобов'язані сприяти в одержанні інформації.
Державні чиновники повинні допомагати зацікавленим в одержанні інформації особам в оформленні запитів. Якщо запит приходить не в ту державну інстанцію, чиновники повинні переадресувати його за призначенням.
6. Відмови в інформації повинні бути аргументованими.
Державні органи можуть засекречувати інформацію тільки в
тих випадках, коли її обнародування може завдати істотної шкоди законним інтересам держави або порушити недоторканність приватного життя. Ці виключення повинні бути чітко регламентовані законом. Будь-яка відмова в наданні інформації повинна бути ясно аргументованою.
7. Суспільний інтерес — вище інтересів таємності.
Якщо зацікавленість громадськості в одержанні інформації переважає можливу шкоду від її обнародування, то така інформація повинна бути опублікована. Існує презумпція того, що інформація про загрозу навколишньому середовищу, здоров'ю або правам громадян, а також про факти корупції підлягає опублікуванню, якщо громадськість явно в цьому зацікавлена.
8. Кожний має право подати апеляцію на рішення про відмову
в наданні інформації.
Усі подавці запитів на інформацію мають право на швидкий й ефективний розгляд у суді скарги на відмову державної інстанції в наданні інформації або на неприйняття заходів до її надання.
9. Державні органи повинні активно сприяти опублікуванню
інформації із ключових питань.
Кожен державний орган повинен добровільно, не чекаючи запиту, надавати інформацію про свої функції й обов'язки. Ця інформація повинна бути оперативною, чіткою й зрозуміло викладеною.
10. Право на одержання інформації повинне бути гарантоване
незалежною інстанцією.
Поиск по сайту: