Інформація у правовідносинах. можуть сприяти зараженню донора інфекційними хворобами, які передаються через кров, і за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено

можуть сприяти зараженню донора інфекційними хворобами, які передаються через кров, і за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здати кров або її компоненти, та посадової особи установи чи закладу охорони здоров'я і становить лікарську таємницю. Захисту підлягають також дані про реципієнтів донорських органів, а також про осіб, які заявили про свою згоду або незгоду стати донорами у разі смерті. Такі дані віднесені чинним законодавством до лікарської таємниці.

Не підлягає також розголошенню конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану страхувальника — клієнта страховика, яка стала відомою йому під час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні діяльності у сфері страхування, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Таку інформацію законом визнано таємницею страхування і вона надається страховиком лише на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації, за рішенням суду чи на запит органів досудового слідства у разі порушення кримінальної справи щодо клієнта страхувальника.

Обмеженість доступу до інформації про майновий стан особи та факти розпорядження нею своїм майном окрім іншого захищені інститутом таємниці вчинення нотаріальних дій. Так, ст. 8 Закону України «Про нотаріат» встановлює, що нотаріуси, інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, та особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, зобов'язані додержувати таємниці цих дій, у зв'язку із чим довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Закон допускає видачу довідок про вчинювані нотаріальні дії на письмову вимогу компетентних державних органів у зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться у їх провадженні чи у зв'язку із необхідністю визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.

До інформації персонального характеру, захистом якої уповноважені займатися державні органи відносять і дані щодо всиновлення. Так, відповідно до ст. 228 Сімейного кодексу України особи, яким

у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні. За розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) передбачена кримінальна відповідальність. Задля забезпечення таємниці усиновлення ст. ст. 10, 265-4 Цивільного процесуального кодексу України дозволено закритий судовий розгляд цивільних справ за мотивованою ухвалою суду.

Інформація про особу є актуальним предметом наукових досліджень. Так, Т.А.Костецька акцентує увагу на необхідності захисту інформації про особу (персональних даних). Дослідниця підкреслює, що зазначена проблема «актуалізується у зв'язку з глобальним наступом так званого віртуального простору, розвитку потужних мереж — комунікаційних систем, що здійснюють трансграничні передачі інформації, у тому числі й персональні дані». Вона також пропонує вирішити дану проблему на рівні спеціального закону, в якому мають бути втілені основні принципи захисту персональних даних, закріплені у міжнародно-правових актах, наприклад, у Конвенції Ради Європи про захист особи в зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних (1985 p.), Директиві про захист недоторканності приватного життя і передаванню персональних даних за кордон (1980 р.). До таких принципів, зокрема, належать: відповідальність, законність; конкретна мета збору; обмеженість строку зберігання персональних даних; конфіденційність та інформаційна безпека даних; інформування та доступ особи до персональної інформації; право перевірки і внесення змін у свої дані та інші.

В Україні продовжується нормотворча робота у сфері правового регулювання обігу інформації про особу і, зокрема, конфіденційної. Так, підготовлено проект Закону України «Про захист персональних даних», який прийнятий Верховною Радою України у другому

Поиск по сайту: