Доступ до інформації: поняття, правове регулювання. Відповідно до Рекомендацій, можливі обмеження (виходячи з інтересів захисту національної безпеки, оборони і міжнародних відносин

Відповідно до Рекомендацій, можливі обмеження (виходячи з інтересів захисту національної безпеки, оборони і міжнародних відносин, громадської безпеки, запобігання злочинним діям, їх розслідування і судового переслідування, захисту приватного життя та інших законних інтересів приватних осіб, комерційних та інших економічних інтересів — незалежно від того, приватні вони чи державні, рівноправ'я сторін у суді, захисту природного довкілля, сфери контролю й управління органів державної влади, економічної, грошової і валютної політики держави, конфіденційності переговорів всередині органів державної влади чи між ними в процесі підготовки певних питань органами держави) мають чітко встановлюватися законом, бути необхідні в демократичному суспільстві і відповідати цілям захисту перелічених інтересів. Якщо розголошення інформації може зашкодити таким інтересам, у доступі може бути відмовлено — якщо тільки не існує більш важливого громадського інтересу, який вимагає розкриття інформації.

До інших принципів доступу віднесено:

— запитувачі не мусять вказувати причину запиту;

— формальні вимоги до запитів мають бути зведені до мінімуму;

— запити повинні розглядатись органом влади, який володіє таким документом;

— запити повинні розглядатись на підставі рівності;

— запити повинні розглядатись швидко;

— доступ має надаватись шляхом надання змоги переглянути оригінали документів або копії, беручи до уваги в розумних межах побажання запитувача;

— якщо лише частина документа є конфіденційною, до нього має бути наданий частковий доступ;

— доступ до оригіналів документів у стінах органу влади повинен бути безкоштовним, при цьому за виготовлення копій може братись плата, виходячи з собівартості;

— у разі відмови повинна надаватись можливість подати заяву до суду або іншого незалежного і безстороннього органу влади, встановленого законом.

Регламент (1049/2001) загального доступу до документів Європейського Парламенту, Ради Європи, Європейської комісії. Стаття 255 Договору про Європейське Співтовариство містить положення,

відповідно до якого найважливіші органи ЄС мають встановити правила доступу до документів. Цю вимогу було реалізовано в травні 2001 р. завдяки прийняттю Європейським Парламентом і Радою акту — Регламенту (1049/2001) загального доступу до документів Європейського Парламенту, Ради і Комісії. Цей Регламент ЄС включає такі основні положення. Дані правила поширюються на всі документи будь-якого з цих трьох органів, включаючи як документи, видані ними самими, так і передані їм третьою стороною. Однак на деякі документи — зокрема на документи держави-учасниці, які, на її вимогу, не можуть видаватись без її дозволу, та на документи, на котрі з міркувань захисту життєвих інтересів (наприклад, питання обороноздатності) накладено гриф таємності, поширюється особливий режим.

Виняток із загальної норми доступу робиться з метою захисту певних інтересів щодо громадської безпеки, оборони і війська, міжнародних відносин, фінансової, валютної і економічної політики союзу чи однієї з його держав-учасниць, економічних інтересів фізичних чи юридичних осіб, судочинства і консультацій юридичного характеру, питань, пов'язаних з метою обстеження, розслідування і аудиту, інформації про приватне життя і доброчесність особи, змісту попередніх внутрішніх дискусій. Критерієм встановлення всіх таких винятків є можливість завдання шкоди. Деякі не застосовуються навіть і тоді, коли можна встановити зв'язок між завданою шкодою та розголошенням змісту документа, але зацікавленість загалу в оприлюдненні переважає.

Кожний орган створює загальний реєстр своїх документів. Документи видаються у тому вигляді, зазначеному у запиті запитувача — у вигляді копії, включаючи електронну копію, якщо документ існує в такій формі, або (без права виносити за межі установи) у вигляді оригіналу.

Заяви про доступ до документів подаються письмово із зазначенням, по змозі, реквізитів документа. Письмові заяви можуть подаватись електронною поштою чи факсом. Остаточне рішення органу про відмову в доступі можна оскаржити в Суді ЄС.

Конвенція про права дитини 1989 року закріплює обов'язок держав-учасниць забезпечити, щоб «дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на спри-

Поиск по сайту: