Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації. та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України зокрема у формі шпигунства (передача або збирання з метою

та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України зокрема у формі шпигунства (передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю). Єдина відмінність від складу злочину, передбаченого статтею 114 Кримінального кодексу України є те, що суб'єктами злочину, передбаченого статтею 111 можуть бути лише громадяни України. До речі, стаття 111 Кримінального кодексу України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності для громадян України, які на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинили і добровільно заявили органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

Стаття 127 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за неправомірні дії особи щодо доступу до інформації: умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від нього або іншої особи інформацію, свідчення або визнання, покарати за його дії, які він скоїв або у скоєнні яких підозрюється, або залякування його або інших осіб карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років; якщо ж такі дії вчинені працівниками правоохоронних органів, — караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. Якщо зазначені дії призвели до загибелі людини, то вони караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 132 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби і стосується скоріше права на інформацію у широкому його змісті, а не права на доступ до інформації. Хоча кваліфікуючою ознакою даного складу злочину є розголошення таких відомостей «допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію». Таким чином, маємо ще одну модель

Розділ XI

неправомірної поведінки у сфері доступу громадян до інформації — самочинне здобуття інформації про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів допоміжним медичним працівником. Звичайно, отримання такої інформації не буде підставою для кримінальної відповідальності, однак може стати передумовою (у зв'язку з незнанням правил поводження з такою інформацією та відповідальності за її розголошення) для настання останньої.

Стаття 163 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, які караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років.

Кваліфікуючою ознакою є вчинення тих самих дій щодо державних чи громадських діячів або службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації (караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років). Як бачимо, зазначена стаття передбачає цілу низку неправомірних моделей поведінки громадян щодо доступу до інформації

Закон України «Про інформацію» містить відсилочну норму: умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснювані посадовою особою або групою осіб за попередньою змовою, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України. Зазначена норма відсилає нас до статті 171 Кримінального кодексу України «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів». Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, карається штрафом до двохсот неопо-

Поиск по сайту: