Принципи доступу до інформації

пакту про громадянські і політичні права (статті 18, 19) тощо. Для забезпечення доступу до інформації у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи Раді Міністрів (81)19, схвалених у 1987 році, були визначені основні принципи щодо доступу до інформації, яка знаходиться у розпорядженні органів державної влади. До цих принципів відносяться:

1. Всі громадяни мають право складати запит на інформацію, яка знаходиться у розпорядженні органів публічної влади.

2. Заборонено відмовляти у запиті на інформацію лише тому, що інформація, на яку складається запит, не стосується особистих інтересів зацікавленої сторони.

3. Кожен запит на інформацію повинен бути розглянутий у визначений термін, а у випадку відмови у наданні документів, повинні бути чітко пояснені (обґрунтовані) причини відмови.

4. Доступ до інформації може бути обмежений у випадках, визначених законом, та які стосуються інтересів національної безпеки, громадського порядку, розслідування кримінальних злочинів, або які можуть порушити право на приватність.

Наступна умова обмеження реалізації інформаційних прав і свобод характеризується тим, що обмеження повинні застосовуватися лише «в особливих випадках». Це означає, що обмеження свободи інформації та інших, пов'язаних з цим прав, не повинні носити масового, загального характеру, а мають застосовуватися лише у виключних випадках щодо конкретних ситуацій або конкретних суб'єктів інформаційних відносин за наявності індивідуального підходу до кожного випадку.

І, нарешті, подібні обмеження, умови, формальності та покарання повинні застосовуватися лише в разі «неминучої потреби». Тобто, ці заходи повинні бути адекватними існуючим загрозам, суспільна шкода від застосованих обмежень не повинна перевищувати можливої шкоди від наявних загроз. Крім того, державні органи мають застосовувати подібні заходи лише в разі, якщо вони дійсно необхідні в даній ситуації і ніякими іншими засобами поставлені завдання вирішити не можливо.

Якщо аналізувати активне і пасивне право на доступ до інформації, то важливим є такий принцип: активному праву кореспондує обов'язок відповідних суб'єктів задовольнити таке право, пасивне ж право має забезпечуватись їх (зобов'язаних суб'єктів) обов'язком

поширювати інформацію у спосіб, обсягах і строки (терміни), передбачені законодавством України. У будь-якому випадку одним з основних принципів доступу до інформації в Україні є відповідність суб'єктивному праву на доступ до інформації юридичного обов'язку зобов'язаного суб'єкта.

Т.А. Костецька акцентує увагу на необхідності вирішення в системі інформаційного законодавства серед інших проблеми «забезпечення права безплатного доступу до інформації або одержання її на комерційних засадах».

Дотримання достовірності, а відповідно й інших вимог до якості інформації, вироблених інформаційною теорією і практикою (повнота, доступність, своєчасність, регулярність, комплексність та ін.), є важливим чинником, який забезпечує право на інформацію. Зважаючи на зазначені положення, визначаємо наступні принципи доступу до інформації: повнота, своєчасність, регулярність і комплексність доступу до інформації.

Повнота доступу до інформації означає, що суб'єкт доступу отримує увесь обсяг інформації, яку він потребує (запитує). Своєчасність доступу до інформації передбачає отримання інформації чітко у межах строків, передбачених законодавством або договором. Регулярність доступу до інформації означає постійну готовність зобов'язаних суб'єктів забезпечувати надання інформації запитувачам. Під комплексністю доступу до інформації розуміємо цілісність інформації, яка надається, і відповідність її предмету запиту.

Провідні науковці вважають, що у інформаційному законодавстві повинен утвердитися принцип презумпції невинності громадянина, а не існуючий порочний принцип недовіри до документа, який був виданий іншою інстанцією («принеси довідку, тоді дамо тобі довідку»). У результаті цього громадяни змушені витрачати багато часу на ходіння по різних інстанціях, щоб підтвердити правомірність виданих їм раніше документів. Уникнення подібних проблем при формуванні нового інформаційного законодавства можливе за умов використання принципів об'єктивності, вірогідності, достовірності і точності інформації, до якої надається доступ.

Враховуючи закріплене статтею 32 Конституції положення про те, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національ-

Поиск по сайту: