РОЗПЛАВЛЮВАННЯ Й ЗАЛИВАННЯ В КЮВЕТУ ЗОЛОТ-ПЛАТИНОВОГО СПЛАВУ

Для заливання в кювети золот-платинових сплавів злиток сплаву сладивают у конусоподібне поглиблення у вогнетривкій масі й рас-тавляют його. Для того щоб розплавлений метал заповнив порожнину вогнетривкій масі, застосовують відливальні апарати різної конфігурації, які роблять зовнішній підвищений тиск або создакювете вакуум-насосом, якого змушує расплавлен-ий метал затікати усередину кювети.

Підвищений зовнішній тиск можна створити за допомогою вологого ас-беста або мольдина, якими щільно прикривають поверхня кювети з розплавленим металом. Ними заполияют металеву кришку, прикріплену до ручки апарата (мал. 47), кювету встановлюють на підставку під цієї крышой. Коли метал розплавляється, ручкою надавлюють на кришку, що закриває всю по-верхность кювети. пари, Що Утворяться при нагріванні, роблять дав-ление на метал, що затікає у форму по ливарних каналах.

Такі ж результати можна одержати при заливанні розплавленого металу в кювету, образуя зовнішній підвищений тиск центрифу гі (мал. 48). Центрифуга ручна (мал. 48, а) працює при приведенні її в рух по колу. Кювету встановлюють у ложі центрифуги, і воронкоподібне поглиблення в пакувальній вогнетривкій масі укла дывают злиток сплаву й розплавляють його. У момент повний розплав ления металу кювету, обережно розгойдуючи, надають руху по колу. Змушує рас, що образующаяся при цьому відцентрова сила, плавлений метал затікати усередину кювети. Подібний принцип осу ществлен у центрифугах, що обертаються горизонтально (мал. 48 б, в).

Вакуумний спосіб заливання розплавленого металу в кювету полягає в наступному. Кювету встановлюється на підставку, що з'єднана із системою, що забезпечує витягування повітря. Система включається в момент розплавлювання металу. При цьому повітря через пори пакувальної маси витягається з кювети й у ній утвориться негативний тиск, що сприяє втягуванню розплавленого металу в кювету. Відлитий з металу каркас після охолодження кювети витягають, звільняють від вогнетривкої маси, обробляють і полірують.

Якщо каркас бюгельного протеза виготовляють комбінованим (одні частини каркаса вигинають із дроту -і кламмеры, окклюзион-ные накладки, - а інші роблять литими по описаній вище методиці), то їх з'єднують у єдине ціле приспіваємо. Для спайки всіх частин

каркаса бюгельного протеза їх установлюють на гіпсову модель, потім місця стику окремих частин склеюють липким воском*, потім знімають склеєний каркас із гіпсової моделі й упаковують у вогнетривку масу для спайки, що звичайно складається з гіпсу й невеликої кількості піску, порошку цегли, пемзи й ін. Склавши й замішавши пакувальну масу, невелику кількість її наливають на стіл і занурюють склеєний воском каркас. Додатковими порціями маси яакрывают весь метал, залишаючи непокритими місця спайок. По затвердінні гіпсу видаляють його надлишки в місцях спайок, чим забезпечується більше легке прогрівання цих ділянок і розплавлювання припою. Струменем гарячої води змивають липкий віск і місця спайок посипають порошком бури або змазують розчином бури у воді (бура під час пайки поглинає кисень із поверхні металу, чим усувається утворення окислів, що заважають проникненню припою в толту золот-платинового сплаву). Підготовлений у такий спосіб каркас рівномірно прогрівають полум'ям плавильного апарата доти, поки бура не осяде (спочатку від вогню вона спучиться).

Після цього на місця спайок укладають шматочки припою й продовжують нагрівати гіпс і каркас, укладений у ньому, доти, поки припій розплавиться й затече між згуртовують поверхностями, що.

Закінчивши спайку частин каркаса, його очищають від гіпсу й окислів й обробляють за допомогою напилків із дрібною насічкою й борів. -Знімають надлишки припою, спилюють нерівності з литий частини, выверяют товщину всього каркаса, прагнучи зробити бюгель рівномірної товщини, і закруглюють його краю. Кламмерам надають таку товщину, щоб опорні частини були масивні, а ретенционные більше тонкі.

Якщо товщина бюгеля буде нерівномірної, може виникнути його перелом.

Вивірений по товщині каркас бюгельного протеза подвергают.шліфуванню й поліруванню. Шліфування проводять спочатку тонким наждаковим папером, потім приступають до більше тонкого шліфування за допомогою (повстяних кіл, повстяних конусів (фильцев) і твердих волосяных.щіток, які зміцнюють на шлейфмоторе.

У якості шлифовочного матеріалу- застосовують пемзу дрібного млива, корунд або минутник, які змішують із водою до утворення кашки.

Закінчивши шліфування, каркас полірують нитяною щіткою, на яку наносять шар полірувальної пасти. Полірувальними пастами можуть «бути крокус або окис кульгавий.

Крокус складається з олеина - 20 частин, стеарину-15 частин, парафіну- 6 частин, крокусу 35-45 частин.

Окис хрому містить: окису хрому - 76 частин, силікагелю - 2 частини, стеарину-10 частин, гасу - 2 частини, розщепленого жиру - 10 частин.

Після полірування каркас бюгельного протеза встановлюють на гіпсову модель, перевіряючи чи не відбулася деформація його під час обробки, шліфування або полірування. Потім обробляють спиртом і перевіряють точність виготовленого каркаса в роті у хворого. Якщо каркас виготовили точно, його знову встановлюють на гіпсову модель для розміщення штучних зубів і моделировки базисів з-воску.

Поиск по сайту: