ТЕХНІКА Й ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИГОТОВЛЕННЯ НАПІВКОРОНКИ

Напівкоронка як опорна частина для всієї конструкції протеза повинна бути досить стійко укріплена в природному зубі. Останнє досягається заготівлею в природній коронці зуба спеціальних каналів для штифтів або досить глибоких апроксимальных пазів. У деяких випадках можна комбінувати, застосовуючи штифти й пази.

Напівкоронкою можна покрити всю оральную поверхня природної коронки зуба й одну апроксимальную або чотири її поверхні: обидві апроксимальные, оральную й ріжучий краї. Вестибулярна поверхня коронки в тім й іншому випадках залишається відкритої.

При бажанні зберегти интактной одну апроксимальную поверхня ікла (звичайно з боку контактного зуба) послідовність препарування коронки зуба така {мал. 104). Спочатку сточують апроксимальную поверхня сепарационным диском, створюють оральную ввігнутість карборундовим каменем, сточують ріжучий край і поглиблюють оральную ввігнутість. Після цього випилюють паз на -апроксимальной стороні й канали для штифтів на оральной увігнутості. У випадку, що приводить на малюнку, напівкоронки виготовляють на ікла.

Підготувавши коронку зуба, знімають зліпок для виготовлення напівкоронки прямим або непрямим методом.

Для одержання зліпка із зуба із установленими в канали штифтами прямим методом, у підготовлені канали встановлюють невеликі золот-платинові штифти (або штифти з іншого металу, подібного тому, з якого буде виготовлятися базис), потім поступово покривають воском всю препаровану поверхню коронки зуба, перевіряють оклюзію й видаляють надлишки воску. Після цього встановлюють у віск штифт, зміцнюють його гарячим воском й обережно знімають воскову заготівлю із зуба. Одержання зліпка непрямим методом описано раніше.

Підготовка коронки зуба з покриттям трьох її сторін полягає в наступному. Сепарационным диском роблять сепарацію апроксималь-ных стінок (мал. 105), досягаючи при цьому паралельності апроксимальных стінок коронки зуба. Потім карборундовими каменями різного профілю видаляють опуклість орального бугра, сточуючи оральную стінку коронки на 0,3—0,4 мм. Одночасно на 0,2 мм укорочують л ріжучий край, образуя скіс в оральную сторону.

Підготувавши апроксимальные сторони, оральную поверхня й ріжучий край коронки, приступають до випилювання фиссурным бором пазів спочатку на апроксимальных, потім на оральной поверхнях коронки зуба. Апроксимальные пази випилюють посередине стінки коронки, на оральной поверхні паз повинен розташовуватися на деякій відстані від ріжучого краю. Всі пази з'єднують між собою, у результаті чого створюється п-образиый канал.

При масивних апроксимальных стінках паз на оральной стінці можна не робити, При тонкій коронці зуба для кращого зміцнення напівкоронки доцільно створити додатково канал для штифта.

Зліпок з підготовленої коронки зуба потрібно зняти мідним кільцем, наповненим слепочной масою. Виготовлення прямим методом недоцільно.

Подальше виготовлення протеза не відрізняється від описаного раніше. Відмінністю може бути лише моделювання литого базису, що роблять у такий спосіб. Після того як заготовлені й спаяні напівкоронки й вкладки з аттачменами, приступають до розміщення зубів, а потім моделюванню базису. Базис моделюють із пластинки воску товщиною 0,3—0,35 мм. Для розм'якшення її опускають у теплу воду, установлюють на модель і відразу обжимають по моделі ватою, змоченої в теплій воді. Закінчивши моделювання воскового базису, видаляють штучні зуби, вивільняють аттачмены й у воскову заготівлю встановлюють літники. Потім віск упаковують у кювету й заміняють металом. Більше точний базис, відлитий на вогнетривкій моделі.

Поиск по сайту: