ВИГОТОВЛЕННЯ СУЦІЛЬНОЛИТОГО БАЗИСУ

Виготовлення суцільнолитого базису починають із нанесення креслення майбутнього базису (мал. 97) і підготовки стандартних (по розмірі дроту) металевих протеза. По нанесеному малюнку зі стандартних воскових деталей товщиною 0,35—0,45 мм і круглих дротів моделюють базис (мал. 98), після чого до нього прикріплюють літники. Модель занурюють у відливальну кювету з пакувальною масою. Варто пам'ятати, що внутрішню частину монолітної кювети до накладення пакувальної маси викладають азбестом, чим забезпечують умови для можливого розширення упа кувальної маси під час нагрівання кювети перед заливанням її металом. Відлитий металевий базис обробляють і встановлюють на основну модель. Потім з'єднують протезні частини замків з металевим базисом. Для цього в стандартних металевих планках, що перебувають у загальному базисі, відповідно до наявної в кожній планці балки роблять проріз й у неї відгинають дріт протезної частини замка (мал. 99). Після цього міцним воском скріплюють базис протеза із дротом замка для загипсовки й наступної спайки. Після загипсовки міцний віск видаляють гарячою водою, укладають припій, роблять пайку й обробку.

Закінчують виготовлення знімного мостовидного протеза видаленням надлишків припою на місцях пайок, поліруванням базису, розміщенням зубів, скріпленням їх з базисом воском і заміною пластмасою за загальноприйнятою методикою. Готовий протез показаний на мал. 100.

НЕПРЯМИЙ МЕТОД ВИГОТОВЛЕННЯ ВКЛАДОК З АТТАЧМЕНАМИ ПРИ ПАРАСАГИТТАЛЬНОЙ, ФРОНТАЛЬНО-САГИТТАЛЬНОЙ СТАБІЛІЗАЦІЇ Й СТАБІЛІЗАЦІЇ ПО ДУЗІ

З метою найменшого видалення тканин зубів при підготовці порожнин Чейс рекомендує одержати попередню модель, вивчити на ній опорні зуби за допомогою параллелометра й намітити місця розташування вкладок в опорних зубах.

Техніка вивчення попередньої моделі. Із зубного ряду знімають зліпок, що відливають міцним гіпсом. Отриману модель зміцнюють на столику параллелометра, вивільняють завзятий гвинт столика й, регулюючи положення моделі, підводять один з опорних зубів апроксимальной стінкою до штифта параллелометра (мал. 101). Установивши штифт на модель, наносять паралельну йому лінію. Після цього модель знову переміщають так, щоб штифт стосувався апроксимальной стінки іншого опорного зуба й наносять нову паралельну лінію штифта, розташовуючи її поруч із раніше розташованої. Також надходять і з іншими опорними зубами. У результаті на моделі одержують чотири (у нашому випадку) непаралель ные лінії, що говорить про непаралельність апроксимальных стінок опорних зубів.

Установлення місць сточування апроксимальных стінок опорних зубів досягається в такий спосіб: олівцем проводиться нова лінія, що ділить навпіл кут, утворений найбільш розбіжними лініями, отриманими при вивченні опорних зубів параллелометром.

Це буде лінія, по якій варто підігнати сточуванням апрокси-мальные стінки всіх опорних зубів. Потім штифт параллелометра встановлюють відповідно до середньої лінії, а модель, переміщаючи горизонтально, підводять апроксимальными стінками опорних зубів до штифта, установлюючи на них місця, що підлягають сточуванню. Чейс уважає, що при такому вивченні зубів сточування тканин буде мінімальним.

Крім визначення паралельності апроксимальных стінок опорних зубів важливо визначити необхідну глибину й ширину підготовлюваної порожнини. Це диктується розміром апроксимальной стінки, товщиною твердих тканин зуба з поверхні до пульпи й розміром складової частини замка.

Розмір замка вибирають залежно від ширини апроксимальной. стінки й товщини твердих тканин даного зуба.

Для визначення мінімальної глибини й ширини порожнини для вкладок доцільно створити їх в опорних зубах орієнтовної моделі. Ширина порожнини на апроксимальной поверхні повинна бути такий, щоб зовнішні стінки її були досить міцні.

Глибина встановлюється так: замість штифта в параллелометр зміцнюють лопатообразной форми стрижень, на який насаживают вкладочную частина замка й уводять його в підготовлену в зубі порожнина. Якщо ця частина замка займе правильне положення в порожнині, а краю замкової частини будуть на однаковому рівні з апроксималыгыми стінками порожнини зуба, то глибина порожнини правильна.

Створивши правильні порожнини на моделі, відтворюють їх у природних опорних зубах.

Підготувавши порожнини, знімають комбінований зліпок, що складається зі зліпка з кожного опорного зуба й загального зліпка.

Поиск по сайту: