ВИГОТОВЛЕННЯ ЗНІМНИХ МОСТОВИДНЫХ ПРОТЕЗІВ НА АТТАЧМЕНАХ

Останнім часом дуже часто замість кламмеров у знімному мо-стовидном і бюгельном протезах застосовують аттачмены замки (мал. 83). Застосування апачменов замість кламмеров викликано як технічними умовами виготовлення протеза, так і косметичними міркуваннями. Технічно кламмеры варто заміняти аттачме-нами, якщо форма коронки зуба непридатна для кламмера. Це ставиться до низьких коронок, коронкам циліндричної або конусоподібної форми. Для кламмеров непридатні й фронтальні зуби.

Знімні мостовидные протези із замковим кріпленням варто виготовляти переважно із золот-платинового або спеціального сплаву. Для таких протезів застосовують замки (аттачмены) (мал. 84), які виготовляють заводським шляхом, а в окремих випадках і ручному способі.

Ручне виготовлення аттачмена з великою витратою праці й менш точно аттачмен можна виготовити вручну (мал. 85).

Для виготовлення аттачмена беруть пластинку металу шириною 4 мм, товщиною 0,4 мм й обтягають нею браншу круглогубцев. Потім кінці пластинки затискають ручними лещатами й молоточком розплющують коло, що обтягало браншу круглогубцев. Новою смугою металу обережно обтягають сформовану частину аттачмена. У результаті одержують ретенционную і якірну частини із двох шарів пластинки металу. Якірну частину згуртовують припоєм й укорочують одну з її сторін. В опорній частині аттачмена вирізують паз для якірної частини.

При користуванні таким аттачменом рентенционная частина може згодом послаблятися. У такому випадку її потрібно трохи розвести. Цього досягають введенням між пластинками ретенционной частини ат-тачмена плоского дроту й легенею постукуванням по ній.

Готовый аттачмен застосовують так: одну частину замка зміцнюють на опорному зубі, другу - у тілі протеза. Для зміцнення частини замка на опорному зубі в нього встановлюють вкладку, напівкоронку або покривають коронкою.

Послідовність виготовлення протеза: на опорні зуби роблять вкладки, напівкоронки або коронки; восковим валиком визначають центральне співвідношення зубних рядів і знімають зліпки разом із припасованими до зубів деталями протеза. Вкладки, напівкоронки або коронки встановлюють у зліпок, відливають моделі й загипсовывают їх в артикулятор, установлюють замки за допомогою параллелометра. Знімають частина замка, що повинна ввійти в тіло протеза, а частину, що залишилася, припаюють до вкладок, напівкоронкам або коронкам, установлюють спаяні частини на моделі й становлять замки. Виготовляють тіло протеза зі штучними зубами. Готовий протез перевіряють у роті до цементування незнімних частин. Потім замішують цемент, накладають на зуби незнімні частини, змазують їхнім вазеліном і встановлюють на місце протез, яким контролюється положення вкладок, напівкоронок або коронок при їхньому цементуванні.

По затвердінні цементу обережно знімають протез, видаляють надлишки цементу й навчають хворого користуватися протезом.

Виготовлення вкладок із замками може бути проведено двома методами прямим і непрямим.

При виготовленні вкладки із замком прямим методом зуб ізолюють від слини ватяними валиками й висушують порожнина ватяними тампонами. Розігрівають кінець воскової палички до еластичного стану й притискають його до порожнини (можна взяти шматочок воску, розігріти й пальцем удавити в порожнину). Надлишки воску видаляють розігрітим шпателем (мал. 86) і моделюють зовнішню поверхню вкладки, що повинна повністю відновити форму коронки зуба. Орієнтирами для моделювання вкладки з воску звичайно є симетричні зуби, а при відсутності їх - відома анатомічна форма кожної коронки зуба.

При зміцненні вкладки штифтами одержання зліпка відрізняється тим, що спочатку в канали встановлюють штифти, потім розігрівають віск до текучого стану в чашеобразном шпателі і їм заповнюють порожнину. Заповнивши порожнину воском, моделюють вкладку. Готову вкладку витягають із порожнини штифтом. Для цього беруть дріт товщиною до 1 мм, розігрівають її кінець і занурюють у воскову вкладку на стороні, де контури її можуть бути трохи порушені. Розігрітий штифт розплавляє віск і при остиганні міцно зміцнює в ньому. Після зміцнення штифта у воску обережно, не розгойдуючи, виводять із порожнини воскову вкладку. При правильній підготовці порожнини вкладка легко виводиться з її, при неправильній (відсутність паралельності стінок порожнини) вкладку або зовсім не вдається вивести, або частина, воску відламується й залишається в порожнині, що легко виявляється завдяки темному фарбуванню воску. У тому випадку, коли частина воску відламується й затримується в порожнині, треба сошлифовать ретенционные місця, змоделювати нову вкладку з воску й вивести укріпленим у ній штифтом. Виведену іл порожнини вкладку встановлюють па дерев'яний конус і гіпсують у кювету для виливка. Після затвердіння пакувальної маси підігрівають кювету на полум'ї, видаляють штифт і випалюють віск із кювети. місце, Що Звільнилося від воску, у пакувальній масі заливають розплавленим металом.

Готові металеві вкладки припасовують у кожен опорний зуб і знімають зліпок із щелепи. По зліпку відливають модель із міцного гіпсу; зліпок може бути відлитий звичайним гіпсом, якщо опорні зуби, що несуть вкладки, будуть виготовлені із цементу.

На отриманій моделі розмічають апроксимальные стінки вкладок для підготовки в них місць для аттачменов.

Підготувавши ложі у вкладках, параллелометром установлюють вкладочную частина замка (мал. 87, а), причому попередньо у вкладці висвердлюють невелику порожнину для припою. Вкладочную частина замка зміцнюють розігрітим міцним воском. Вкладку знімають із зуба й у вкладочную частина замка вводять графіт (мал. 87, б), що має точну форму протезної частини замка. Цим повністю виключається можливість затікання припою в порожнину замка. Владку загипсовывают разом із графітом для пайки (мал. 87, в). Після припаювання замка до вкладки видаляють графіт, сточують надлишки припою й вкладку встановлюють на своє місце в зубі.

Описаному методу віддають перевагу виготовленню вкладок й атачменов непрямим методом. Для цього підготовляють порожнини, для вкладок: з кожного зуба знімають зліпок мідним кільцем з термопластической масою, а потім знімають загальний зліпок гіпсом. Зліпки із зубів заповнюють амальгамою, установлюють у загальний гіпсовий. зліпок і відливають модель із міцного гіпсу. Звільнивши модель від слепочной маси, моделюють із воску вкладки й у них під контро лем параллелометра встановлюють спеціальне металеве ложе для опорної частини аттачмена (докладно це описано нижче). Моделюванням вкладки з воску поза ротом полегшуються умови припасування ат тачмена у вкладці. Подальше виготовлення знімного мостовидного протеза таке ж, як це описано вище.

У кожному опорному зубі, найчастіше интактном, підготовляють двосторонню, рідше тристоронню порожнину для вкладки. Для підготовки порожнин у зубі для вкладок застосовують спеціальні інструменти (мал. 88).

Підготовлювана для вкладки порожнина в зубі повинна мати плоске дно й стрімкі стінки. Вона може бути сформована як проста або складна, що складається з основної й додаткової порожнин або основної порожнини й спеціальних каналів для штифтів. Це забезпечує кращу стійкість вкладки.

Поиск по сайту: