Партенокарпія

Партенокарпія може бути повною, якщо усі квітки дають безнасінні плоди, і частковою, якщо безнасінні плоди утворюються лише у частини квіток.

Причини партенокарпії у видів досить різноманітні:

1) дегенерація насінного зачатка по завершенню формування насінного зачатка (деякі сорти Руrus соmmunіs, Pуrus malus, Vіtіs vіnіfеrа);

2) утворюється порожнє насіння, бо відмирає зародковий мішок, а розвивається лише насінна шкірка (Ananasa sativa, Carica papaja, C. caulifloria);

3) у нормальних зародкових мішках відмирають лише яйцеклітини, а ендосперм утворюється, тобто відсутній зародок (Fісus саrіcа, Тhеоbrоmа сасао);

4) насінні зачатки або зовсім не утворюються або відмирають до початку формування у них зародкового мішка.

Між цими крайніми варіантами причин партенокарпії можливі й інші. Так, відхилення від нормального розвитку пилку, зародкового мішка проявляються порушеннями розходження хромосом, утворенням додаткових ядер і клітин при мікроспорогенезі, дегенерацією клітин чоловічого гаметофіту тощо.

Явище партенокарпії у винограду здавна відоме під назвою «дрібноягідності» або «горіховатості». Численними дослідами на середньоазійських сортах винограду було встановлено, що схильність сортів до партенокарпії за різних зовнішніх умов проявляється не однаково: за одних умов утворюють більше, за других – менше або й зовсім не утворюють дрібних безнасінних або з порожніми насінинами ягід.

А от за однакових умов партенокарпія винограду проявляється не у всіх сортів, а лише у деяких. Це вказує на те, що основна причина виникнення партенокарпії обумовлена спадковою схильністю деяких сортів розвивати оплодень за відсутності утворення насіння.

Безнасінність сортів винограду - цінна господарська ознака, бо дає можливість отримувати врожай навіть за наявності стерильності гаметофітів і відсутності запліднення, за несприятливих умов для запилення і, крім того, така продукція має високу споживчу якість. Проблема партенокарпії винограду добре описана у роботах Якимов Л.М. и др.(1973). Атлас по эмбриологии винограда. Кишинев, Штиинца.

Мананков М.К., Мусиенко Н. Н., Мананкова О.П. Регуляторы роста растений и практика их применения. К.: Фитосоциоцентр. 2002).

На жаль, причини партенокарпії точно поки-що не встановлені. А. Ернст (1918) розвивав гіпотезу гібридного походження партенокарпії. Він вважав, що порушення перебігу мейозу під час утворення пилку і зародкового мішка у партенокарпних рослин є наслідком гібридизації.

Інші дослідники припускаються думки, що партенокарпія спричинюється спадковими чинниками. Є дослідники які причиною партенокарпії вбачають несприятливим

впливом зовнішніх умов.

Ф.Густафсон (1937,1950) запропонував гормональну теорію походження партенокарпії. Згідно його теорії, відмінності між плодами, що виникають після запліднення, і партенокарпними плодами пояснюються різним вмістом ауксинів у зав’язі. Вважається, що зав’язь партенокарпних рослин містить достатню кількість ауксину, щоб плоди могли розвиватись без участі пилку, а от у інших рослин необхідні

для плодоутворення ауксини привносяться у зав’язь пилковою трубкою. Ця теорія підтверджується дослідами, у яких в результаті обробки зав’язей різними ростовими речовинами були отримані безнасінні плоди (індолілоцтова, індолілмасляна, індолілпропіонова, нафталеноцтова кислоти та інші; на томатах, гарбузі, тютюні, петунії). Для отримання партенокарпних плодів застосовували також ін’єкції екстрактів пилку в зав’язь та синтетичні ростові речовини.

Безнасінні плоди соковиті, м’ясисті, їхній смак значно кращий, ніж насінних плодів.

Вони краще піддаються технологічній переробці. Тому попит на такі плоди завжди високий, що і спонукає науковців і практиків поглиблювати, удосконалювати і розробляти методи вивчення цього феномену природи і пошуку можливостей керування ним.

СР: опрацювати матеріал розділу.

1) Формування передзародка (проембріо).

2) Типи зародка дводольних рослин.

3) Будова зрілого зародка дводольних

4) Будова зародка однодольних. Проблема однодольності.

5) Принципи класифікації зародків.

6) Біохімія зародків.

7) Розчленовані і нерозчленовані зародки.

8) Утворення, будова та різноманіття плодів.

Література:

Поддубная – Арнольди В.А., 1976. с. 283 -342.

Банникова В.П., Хведынич О.А. Основы эмбриологии растений.

К., Наук. думка. 1982. с. 69 -104.

Мананков М.К., Мусиенко Н. Н., Мананкова О.П. Регуляторы роста

растений и практика их применения. К.: Фитосоциоцентр. 2002.

Якимов Л.М. и др Атлас по эмбриологии винограда. Кишинев,

Штиинца. 1973.

Поиск по сайту: