ОТ АВТОРА

Вимоги до товарів — об'єктів комерційної діяльності детально описані і регламентовані такими документами:

— стандартами: міжнародними, державними (ДСТУ), галузевими (ГСТ), а також стандартами підприємства (СТП);

— технічними умовами (ТУУ), які розробляються підприємствами-товаровиробниками і мають тимчасовий характер;

— угодами, контрактами між суб'єктами ринку;

— натуральними еталонами, товарними зразками.

Крім того, вимоги до різних характеристик товарів містяться у спеціальних законах, нормативних і піднормативних актах.

Вимоги, які висуваються до товарів у сфері комерційної діяльності, надзвичайно різноманітні й різнопланові. На першому плані чітко закріпилися вимоги до якості товару.

Якість — це властивості й ознаки, які характеризують здатність товару задовольнити потреби, відповідати призначенню і вимогам, які ставляться до нього.

Найбільш відома категорія — споживні властивості, які пов'язані, із можливістю задоволення власних потреб.

Друга категорія — фізичні властивості. Вона характеризується здатністю товару задовольнити фізичні й фізико-хімічні вимоги у процесі експлуатації.

Хімічні властивості обумовлюють термін зберігання та експлуатації товару.

Біологічні властивості характеризують здатність товару протидіяти бактеріям, мікроорганізмам у процесі зберігання або експлуатації.

Загалом "склад якості" і вимоги до неї можуть бути зображені, як на рис. 1.3.4.

Гарантії якості товару підтверджуються сертифікатами. Крім того, на маркування наносять відповідні символи, знаки — свідчення того, що товар сертифікований, і це гарантує безпеку його використання. У деяких товарів рівень якості визначається класами, категоріями, сортами. Якість товару є провідним фактором його конкурентоспроможності.

Під конкурентоспроможністю товару слід розуміти спроможність товару реально або потенційно задовольняти відповідні потреби краще, ніж аналогічний товар, представлений на ринку. За своєю суттю конкурентоспроможність визначає здатність товару витримати конкуренцію на ринку.

Конкурентоспроможність характеризується такими складниками якість товару; його ціна; експлуатаційні витрати; вартість сервісу товару Кількісна оцінка конкурентоспроможності товару визначається на основ параметрів корисного ефекту і сукупних витрат експлуатації. Особливі вимоги висуває ринок до гарантій, термінів експлуатації термінів придатності товару. Для більшості товарів продавець або виробник гарантують нормальну безперервну роботу, надійне функціонування, збереження або придатність протягом конкретного терміну, який називається гарантійним терміном. Розрізняють такі гарантійні терміни:

Рис. 1.4.4. Вимоги до якості товару

— гарантійний термін придатності товару для виробів, споживні властивості яких помітно знижуються з часом. До таких товарів належать продукти харчування, насамперед ті, які швидко псуються, деякі товари побутової хімії, батареї та ін. На етикетках таких товарів виставляється дата або місяць закінчення терміну придатності;

— гарантійний термін зберігання проставляється на сировинних матеріалах, напівфабрикатах, консервованій продукції, хімічній продукції. На маркуванні таких товарів зазначається дата випуску і термін зберігання;

— гарантійний термін експлуатації характерний для машин, обладнання, приладів, товарів культурно-побутового призначення, транспортних засобів; він обчислюється з дня продажу товару або пуску обладнання, про що відмітку в технічному паспорті робить продавець.

Усі гарантійні терміни мають силу за дотримання режимів, кондицій, умов зберігання і експлуатації товару. У комерційній практиці вимоги виникають не тільки до якісних характеристик, а й до кількісних. Кількість поставок товарів може бути обмеженою:

— у випадку квотування стратегічних товарів, які експортуються, імпортуються або формують державний резерв;

- при закупівлі товару на біржі, де розмір партії товару визначається стандартним "лотом", наприклад, 100 бушелів зерна, 200 барелів нафти тощо;

- якщо існують мінімальні норми відвантаження на залізничному, морському або річному транспорті;

- у випадку, коли обмежені потужності виробника або можливості покупця.

З кількістю товару тісно пов'язаний його вимір, до того ж надзвичайно різноманітний: од., кг, т, л, кв. м, м та ін. Багато товарів надходить в торгівлю у двох вимірах: т і м; кг і д; пог. м і кв. м. Одиниця виміру товару регламентується стандартами або контрактами.

Питання для самоконтролю:

1. Як в умовах ринку визначається товар?

2. В чому відмінність між товаром та послугою?

3. Як можна класифікувати об'єкти комерційної діяльності?

4. Які особливості мають товари широкого вжитку?

5. Що належить до продукції виробничого призначення? 12.ЧІШ послуга відрізняється від матеріального товару?

6. Які види послуг найбільш поширені на ринку?

7. Які товари становлять "особливу групу"?

8. Якими документами описуються і регламентуються вимоги до об'єктів комерційної діяльності?

ОТ АВТОРА

Строительство дорог является одной из древнейших форм чело­веческой деятельности. Конструкции дорожных сооружений, требо­вания к ним, методы их строительства претерпевали значительные изменения в процессе развития человеческого общества, его ма­териальной культуры. Некоторые идеи, реализуемые теперь в дорож­ном строительстве, возникли еще в глубокой древности, однако были забыты, а затем возродились при появлении новых требований к транспорту. Знание истории — важнейшее условие творческого отношения к настоящему и будущему.

В свое время В. И. Ленин отмечал в «Философских тетра­дях» актуальность «диалектической обработки истории человеческой мысли, науки и техники»¹. На важность знания опыта прошлого для правильного решения современных проблем неоднократно об­ращал внимание в своих публицистических статьях М. Горький, указывающий, что тот, кто «совершенно не знает прошлого и по­этому недооценивает настоящего, неясно видит цели будущего»². Он считал также, что книги «о достижениях науки и техники должны не только давать конечные результаты человеческой мысли и опыта, но и вводить читателя в самый процесс исследовательской работы, показывая постепенное преодоление трудностей и поиски верного метода»³. «Современную эпоху можно понять лишь в свете тысячелетий»,— писал акад. Д. С. Лихачев⁴.

Однако в технической литературе по дорожному строительству, как правило, ограничиваются освещением современного уровня раз­вития техники, не затрагивая вопроса о степени ее совершенст­вования по сравнению,с предшествующими периодами, изредка обращаясь к прошлому лишь в юбилейные даты. Из учебников исключаются даже упоминания об устаревающих конструкциях и ме­тодах строительства. Между тем осведомленность в истории техники дорожного строительства дает возможность лучше уяснять роль транспортных процессов на разных этапах развития человеческого общества. Анализ истории дорожной техники как одной из характе-

¹ Ленин В. И. Поли. собр. соч. Т. 29. С. 131.

² Горький М. За работу //Собр. соч. в 30 т. М.: Худож. лит., 1953.
Т. 26. С. 174.

³ Горький М. Литературу детям. Т. 27. С. 32.

⁴ Лихачев Д. Беседы о далеком и близком //Известия. 1986. 22 и 23 августа.

ристик научно-технического уровня общества, раскрывая связи меж­ду развитием отдельных отраслей производства, способствует овла­дению специалистами автомобильного транспорта и дорожного строительства методологией решения транспортных проблем, помо­гает лучшему пониманию значимости своей профессии, развитию профессиональной гордости.

Отечественная литература по истории дорожного строительства очень бедна. После опубликованного в 1911 г. сочинения А. А. Гель-фера «Очерк развития дорожного и мостостроительного дела в ведомстве путей сообщения» (в 3 томах), содержавшего подроб­ные сведения о конструкциях автомобильных дорог в России, един­ственным крупным вкладом явилась изданная в 50-х годах двухтом­ная монография проф. А. С. Кудрявцева «Очерки истории до­рожного строительства в СССР». Это, ставшее библиографической редкостью, исследование содержит большой фактический материал об истории создания и развития сети дорог нашей страны. В мень­шей степени оно затрагивает вопросы развития техники дорожного строительства и почти не касается зарубежного опыта.

Данная работа преследует цель дать в сжатом и популярном изложении общую картину развития техники дорожного строитель­ства. Темпы ее роста и создания научной базы не были постоян­ны. Особенно бурное развитие произошло в последнем пятидесятиле­тии, когда в «дорожном деле» — понятии, в котором ранее объеди­нялись все вопросы, относящиеся к проектированию, постройке и содержанию дороги, начали выделяться самостоятельные отрасли и направления. Изложить в небольшой по объему книге все, отно­сящееся к развитию техники дорожного строительства, с одинаковой степенью детальности невозможно. Поэтому, отдавая должное изо­бретательности и технической мысли наших предшественников и описывая достаточно подробно сохранившиеся немногочисленные данные об их деятельности, приходится при переходе к современной технике освещать только лишь общие тенденции ее развития.

Автор благодарит за помощь в получении ряда сведений из зарубежных источников своих коллег — проф. Ричарда Оллсопа (Лондонский университет), г-на Эрнеста Девиса (бывший главный редактор журнала Traffic Enginering and Control), проф. Г. Вилера и д-ра Г. Вайзе (Высшая школа транспорта и связи, г. Дрезден), проф. Э. Немешди (Будапештский технический университет), д-ра Эрнста Гёрнера (научно-исследовательское общество дорожников ФРГ, г. Кельн), д-ра Тура Хейердала, любезно сообщившего све­дения о дорогах на о. Пасхи, а также выражает признатель­ность проф. А. М. Антонову за разрешение воспользоваться дан­ными, собранными им в архиве Министерства путей сообщения за 1830—1840 гг., преподавателям МАДИ С. К. Кашкину и В. Ю. Го-лубину за помощь в сборе материалов для книги, А. А. Николаеву, крупному специалисту, много лет возглавлявшему дорожную отрасль РСФСР, за ценные советы, высказанные в рецензии на рукопись.

4
I

ЗАРОЖДЕНИЕ ДОРОГ

Поиск по сайту: