КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЯК ВИДАВНИЧИЙ ТА КНИГОЗНАВЧИЙ ЦЕНТР УНР

Під натиском більшовицьких військ Директорія УНР покидає Київ 2 лютого 1919 р. Із столиці на західні терени Української держави починається евакуація всіх урядових структур, ряду культурно-освітніх установ та організацій. Значна частина національно свідомої інтелігенції також збирається в далеку і невідому дорогу. Після тимчасового перебування у Вінниці, Проскурові урядові установи облаштовуються в Кам'янці-Подільському — останній столиці, кажучи словами очевидця й учасника тих подій І. Огієнка, " загуканої, обманеної, із рідної хати вигнаної комуністами Української держави ".

До нової столиці передусім перебралося з Києва немало редакцій часописів державницького спрямування. Продовжували виходити й місцеві видання. Для прикладу, тільки протягом 1919 р. тут налічувалося більше десяти газет: "Народна воля", "Останні новини", "Подольский край", "Визволення", "Новий шлях", "Наш шлях", "Український козак", "Галицький голос", "Боротьба", "Новини", "Трудовий шлях", "Свято Поділля".

Щоденна політична і економічно-літературна газета "Наш шлях", яку редагував приват-доцент університету Л. Білецький, творилася на початку силами викладачів і співробітників цього навчального закладу і незабаром стала неофіційним органом міністерства освіти України. Тут надруковано немало розпоряджень (обіжників) і законів уряду УНР, підписаних міністром освіти І. Огієнком, які стосувалися реформи шкільництва, його українізації. З-поміж найважливіших — обіжник від 11 червня 1919 р. про обов'язкове навчання в Україні, Закон від 20 червня 1919 р. про відкриття сільськогосподарського факультету при Кам'янець-Подільському державному українському університеті, Закон від 22 червня 1919 р. про безплатне обов'язкове навчання всіх дітей України шкільного віку.

Двотижневий педагогічний журнал "Освіта" друкував найголовніші розпорядження міністерства освіти що стосувалися порядку запровадження державної мови в усіх навчальних закладах держави, друку й поширення підручників.

Ще до прибуття в Кам'янець-Подільський урядових установ тут була створена певна видавнича і друкарська база. Незалежне видавництво "Дністер" існувало вже з 1911 р. Головною його продукцією були брошури на кооперативні теми, шкільні підручники. Тамтешнім видавцям вдалося навіть випустити в світ твори С. Руданського, якому особливо не везло на видання в Центральній Україні. З відкриттям у Кам'янець-Подільському у жовтні 1918 р. державного українського університету потужний видавничий осередок формується при цьому навчальному закладі. На початку університет не мав своєї друкарні, тому ректорові доводилося виступати замовником на друк у кількох видавництвах, зокрема у "Дністрі".

21 березня 1919 р. починає свою роботу Кам'янець-Подільська філія знаного в Україні та поза її межами Українського видавництва в Катеринославі. Керувати нею було доручено професорові університету В. Біднову. Починати довелося з найголовнішого — пошуків коштів і рукописів. Незважаючи на складну економічну і політичну ситуацію в Українській державі, працівники новоствореного в Кам'янці-Подільському видавництва довели своє бажання і вміння працювати задля відродження української культури, зокрема такої її важливої складової, як видавнича справа. Незабаром з маркою філії тут почали виходити цікаві і потрібні книги. З-поміж них — окремі видання історичних творів А. Кащенка "На руїнах Січі", "Над кодацьким порогом", "Славні побратими", а також наукові розвідки викладачів університету — професора М. Хведоріва "Московсько-українська термінологія елементарної математики", Д. Дорошенка "Білоруси та їх національне відродження", В. Біднова "Що треба читати по історії України: коротенька історіографія України" та інші. Всі ці видання побачили світ вже в перший рік існування видавництва.

Знайдена була ше одна форма пожвавлення книговидавничої діяльності. При Раді студентських представників створювався видавничий відділ. В університеті засновуються періодичні часописи "Нова думка" і "Наше життя". Перший більше орієнтувався на публікацію сучасних творів красного письменства як світової, так і вітчизняної літератури. Із зарубіжних авторів у перших числах цього цікавого і, на жаль, не дослідженого науковцями часопису вміщені твори П. Верлена, Ф. Ніцше; з українських — Ю. Липи, В. Поліщука, В. Самійленка. Велику увагу редакція приділяла аналізу поточного літературного процесу, складанню для бібліотек вищих навчальних закладів бібліографії нових видань за галузями знань. Вміщувалися також і оригінальні твори студентів та викладачів університету, з-поміж яких — М. Драй-Хмари, Д. Бузька, І. Липи.

Редакційний портфель цього часопису, яким на початку керував Ю. Липа, як ніякий інший, був різноманітним і багатим. Адже в його творенні зголосилися брати участь не лише відомі вчені, літературознавці й письменники з університету, а й з урядових інституцій та організацій, що переїхали в 1919 р. до Кам'янця. Це, передусім, такі визначні діячі українського руху як В. Самійленко, С. Сірополко, Л. Старицька-Черняхівська, Є. Тимченко, М. Драй-Хмара та інші.

Часопис "Наше життя" у контексті історії видавничої справи цікавий тим, що в ньому започатковувався постійний розділ "Книгознавство". Саме в публікаціях цієї рубрики планувалося робити серйозний аналіз книговидавничої справи в Україні, яка лише формувалася, бо " все наше відродження базується на книжці і виключно від неї залежить вся наша будучиість ". Тому цілком природною була ініціатива часопису щодо формування при університеті своєрідної національної книгозбірні, особливо в період, коли Кам'янець-Подільський став столицею Української держави і коли в місті над Смотричем розгорнули діяльність евакуйовані з Києва десятки редакцій газет, журналів, видавництв. Дбаючи про те, аби в такому хаосі не загубився жоден друкований примірник, " отой "камінчик" або "цеглинка", з яких згодом збудується українське книгознавство ", редакція часопису стала ініціатором порятунку значної кількості цінних книжкових видань минулих років у розгромлених панських маєтках Поділля. За рішенням ректора університету були організовані експедиції студентів і викладачів у міста й села краю з метою пошуків таких книг. І пошуки ці не були безуспішними. Так, в одному фільварку під Кам'янцем було знайдено значну кількість польських стародруків, комплект французької енциклопедії Вольтера.

Дізнавшись про таке починання університету, туди почали зносити книги мешканці міста. Серед подарунків було багато рідкісних рукописних і друкованих шедеврів, про що нерідко й не знали їх власники. З-поміж таких книг був і примірник знаменитої Острозької Біблії 1581 р. видання.

Опісля за дорученням ректора до Києва був відряджений університетський скарбник Ю. Гудзій із завданням зібрати книги з розгромлених більшовиками київських книгарень, а також із фондів бібліотеки університету Св.Володимира та Київської духовної академії. Майже цілий вагон, завантажений такими книгами, прибув до Кам'янця-Подільського наприкінці зими 1919 р.

Архівні документи засвідчують про чималі труднощі, які виникли в Кам'янці-Подільському з друкуванням книг після переїзду туди уряду: брак коштів, паперу. Рятівну руку допомоги протягують своїм колегам видавці з Києва. Видавництво "Час" 1919 р. виступає з ініціативою утворити при Кам'янець-Подільському університеті Фонд українських видавництв і зібрати для цього необхідні кошти. Цю ініціативу підтримують видавництва "Вернигора", "Дзвін", "Українська школа", "Сіяч", "Друкарь", приватне видавництво Є. Череповського. Невдовзі на цей Фонд надійшло 35 тисяч гривень.

Поиск по сайту: