 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
СТВЕРДЖЕННЯ ДРУКАРСТВА ЯК ЧИННИК КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН В ОРГАНІЗАЦІЇ РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
Як випливає з попереднього параграфа, Йоган Гутенберг помер у злиднях і фактичному забутті сучасниками. Такою, мабуть, є доля багатьох геніїв, талановитих, принципових і чесних особистостей, заслуги яких, за свідченням тієї ж історії, поціновуються суспільством, на жаль, лише після завершення їхнього земного життя.
По смерті першодрукаря залишилися його дивовижні витвори, а ще — учні, послідовники, які після погрому в Майнці розійшлися по всіх краях, стверджуючи і примножуючи силу дітища свого Учителя. Цікаво, що одним з перших відновив Гутенбергову друкарню у Страсбурзі його учень Йоган Ментель, де незабаром видрукував справжні книжкові фоліанти — велику за розмірами Біблію латинською мовою, а також твори світських авторів, з-поміж яких — Вергілія.
14.3.1. Поширення друкарства в Європі. За даними "New Encyclopedia" Функа і Вагнала (США), лише протягом першого півстоліття від часу виходу в світ Гутенбергового першодруку (1450-1500 рр.) в світі було видруковано способом, запропонованим німецьким винахідником, понад шість тисяч назв книг. А за підрахунками російського дослідника В. Люблінського, загальний наклад таких видань за цей період міг сягнути 12 млн примірників ("На заре книгопечатания". Ленінград, 1959). Звичайно, що найшвидше нова справа пускала корені в країнах, що межували з Німеччиною. Наведена нижче таблиця наочно демонструє темпи та географію покриття великих і малих європейських міст друкарнями протягом другої половини XV ст.
| Країна | Рік заснування друкарства | Кількість міст, де працювали друкарні | Кількість друкарень у цих містах |
| Німеччина | |||
| Італія | |||
| Франція | |||
| Голландія | |||
| Іспанія | |||
| Англія |
Крупним центром випуску і світової торгівлі книгами стала до кінця XV ст., скажімо, італійська Венеція. Перший друкарський прес було тут встановлено 1469 р., і вже до 1500 р. в місті нараховувалося понад 400 друкарів. З цієї кількості варто згадати імена братів Йогана та Вінделіна Спірів. Так, протягом лише одного року (1476) вони надрукували 17 назв книг, з-поміж яких — " Божественна комедія" Данте, "Сонети" Петрарки.
Наведений приклад спростовує поширену раніше тезу, що в перші десятиліття свого існування західноєвропейське друкарство "працювало" виключно на релігійні потреби. Справді, друкарі країн Північної Європи випускали переважно Біблії, Псалтирі, Молитовники. Проте епоха Просвітництва внесла свої корективи не лише в роботу майстрів пензля, скульпторів, архітекторів, а й друкарів. Італійці, скажімо, друкували здебільшого твори римських та грецьких класиків, оповідання світських письменників сучасності. З'явилися такі види друкованої літератури як памфлет, полемічний трактат, відозва.
14.3.2. Відмінності технології друкарства на Заході і Сході. Відомо: щоб надрукувати якийсь текст на будь-якому матеріалі, потрібно мати під руками кілька складних за конструкцією і рецептурою виготовлення засобів:
Ø шрифт (вирізаний з дерева чи вилитий з металу);
Ø кольорову суміш (чорнило, фарбу), здатну змащувати літери, а відтак залишати їх відбиток на папері, пергаменті, папірусі, тканині;
Ø самі ці матеріали;
Ø прилад для нанесення фарби;
Ø форму для впорядкованого розміщення шрифтового матеріалу;
Ø прилад для притискування паперу до форми.
Маючи такі засоби, можна розробляти і вдосконалювати свою технологію. Та, яка була запропонована Йоганом Гутенбергом, дещо відрізнялася від технології друкарів Близького і Далекого Сходу.
Які ці відмінності?
По-перше, у способі закріплення перевернутих літер. У Китаї їх утримували шнурками, перепущеними через спеціальні отвори кожної літери, або ж глиною. Європейці досягнули такої техніки лиття літер, що вони стискувалися по боках за допомогою пресів у межах металевого лотка формату заданої сторінки. Така технологія вимагала особливої філігранності передусім у виготовленні шрифтів. Якщо якась буква була більшою, або меншою від сусідніх бодай на частку міліметра, така матриця могла розсипатися у процесі її наповнення і фіксації. Коли ж її вдавалося все ж утримати під час виготовлення відбитків, ширина текстових шпальт виходила нерівною.
По-друге, у способі одержання відбитків. На Сході папір притискували до форми вручну за допомогою плоских дерев'яних заготовок, у Європі для цього вже використовували прес на зразок такого, який поширювався у виноробстві.
По-третє, у рецептурі виготовлення фарб. Східні друкарі барвники розчиняли у воді, тоді як у Західній Європі від самого початку для розведення фарби брали олійну основу. За такої умови текстові відбитки не "вигорали" від часу, а виявляли здатність протягом століть не змінювати відтінків свого кольору.
14.3.3. Противники друкарства. Незважаючи нате, що після винаходу Гутенберга Західна Європа швидко вкрилася цілою мережею досі небачених специфічних цехів і підприємств, продукт, який виходив звідти, — друковану книгу — не скрізь і не завжди зустрічали прихильно. Наведемо кілька промовистих історичних прикладів.
| 1485 р. Німеччина. | Архиєпископ-курфюст міста Майнца, де зародилося друкарство, звернувся до магістрату Франкфурта-на-Майні з вимогою суворого контролю всіх книжок, привезених до цього міста на ярмарок, і негайного вилучення та знищення тих, які, на думку архієпископа, мали підозрілий зміст. Як результат, незабаром у цих містах були створені спеціальні органи, які піддавали суворій перевірці усі книги, що друкувалися там чи завозилися для продажу. Це були прототипи перших у Європі цензурних комітетів, які згодом почали виникати й в Інших містах Європи. А першим цензурним циркуляром майнцького архієпископа стала заборона друкувати Біблії народною, так званою живою, мовою. |
| Кінець XVст. Франція. | У Парижі серед міщан поширюються друковані листівки, в яких критикуються дії матері майбутнього короля Франції Людовіка XIV Антуанети Австрійської та її радника кардинала Мазаріні. Зокрема, найбільші заворушення викликали дві брошури, випущені майже одночасно в двох різних друкарнях столиці Франції. Архівні матеріали зберегли ім'я одного з цих друкарів — Марло — та назву його брошури — "Охоронець постелі королеви". Начальникові таємної поліції Ла Турнелю швидко вдалося розшукати двох друкарів і арештувати. Другого дня вони були засуджені до страти через повішення. Вирок мав виконуватися неподалік тодішньої королівської резиденції — Лувру — публічно, на очах тисяч парижан. На одного з друкарів уже було накинено зашморг, як раптом він голосно звернувся до натовпу: надруковані в брошурі вірші стосуються не королеви, а ненависного парижанам Мазаріні. Повіривши словам друкаря, розлючений натовп враз змів охорону, кинувся до шибениці й звільнив з-під рук катів сміливих друкарів. |
| 1566 р. Росія. | Перша друкована книга в цій країні — "Апостол", випущений у світ 1564 року російським першодрукарем Іваном Федоровим, розлючує не лише тамтешніх релігійників, а й боярську верхівку. Друкар звинувачується в єретицтві. Однієї ночі сп'янілий натовп спалює друкарню Федорова, а його самого разом з помічником Петром Мстиславцем назавжди вигонить з Москви. Пізніше, через десять років, сам Іван Федоров у післямові до львівського "Апостола" назве причину свого вигнання з Москви: "Зависть и ненависть (отъ многіхъ начальникъ и священноначальникъ, и учитель), сія убо насъ от земля и отечества, и от рода нашего изгна, и в ины страны незнаемы пресели". |
| Кінець XV ст. Близький Схід. | Духовні провідники ісламської релігії забороняють будь-де і будь-кому в мусульманському світі друкувати книги. Ця заборона, як відомо, діяла аж до XIX століття. |
| 1671 р. США. | Історією збережений один цікавий документ, в якому зафіксовано "філософські" міркування губернатора американського штату Вірджинія Томаса Берклея з приводу "шкоди" друкарень. Це — фрагмент офіційного листа губернатора, надісланого ним до Лондона 1671 року[1]: "Дякуючи Богові, у нас тут немає ані вільних шкіл, ані друкарень і, сподіваюся, що так буде ще довго. Наука породила на світ лише непослух, єретицтво та сектанство, а друкарство було слугою всіх цих страхіть. Нехай береже нас Бог від того й другого!" |
| Кінець XVIIІ ст. Бельгія. | Молодий підприємець Бреполс засновує в маленькому бельгійському містечку Турнаут друкарню, основним видом діяльності якої є випуск у світ гральних карт. Одначе під час чергової спроби французів підкорити його країну молодий друкар зупиняє картярське виробництво й організовує випуск листівок із закликом до народу захистити Вітчизну. Саме це викликало ентузіазм у бельгійців, що дало змогу не допустити на свої землі завойовників. І саме це стало причиною страти молодого друкаря під час чергового переможного наступу французів, що стався через деякий час. |
Отож, противниками поширення друкарської справи на зорі його виникнення були:
1. Релігійні кола. Раніше створення й поширення релігійних текстів через рукописні книги вважалося винятковою прерогативою монастирів, які не могли не перебувати під контролем церкви. Активне поширення друкарства, перетворення його в рід занять значної кількості світських людей зробило майже неможливим контроль за змістом релігійної літератури. Крім того, новий спосіб множення книг спонукав до появи нових жанрів і нових тем, з-поміж яких — полемічні твори, памфлети, які викликали найбільше занепокоєння в релігійних колах. Тому спроби приборкати друкарів, обмежити їхню діяльність, спрямувати у вузьке русло релігійних потреб виглядають закономірними.
2. Світська влада. Причини незадоволення владною верхівкою становленням друкарства були здебільшого такими, як і в першому випадку. Вельможі та їхні прислужники, переважно з числа диктаторів або невігласів, швидко переконалася в силі і небезпеці друкованого слова. Особливо, якщо воно не було підконтрольним і йшло врозріз з їхніми інтересами. Тому поява перших друкованих текстів, що були владі невгодними, призвела до масових і жорстоких санкцій проти друкарів.
3. Творці й прихильники рукописної книги. З виникненням і поширенням друкарства рукописна книга не відходить відразу на задній план. Навпаки, вона певний час активно розвивається, знекровлюючись, щоправда, у нерівній конкуренції зі своєю новоствореною посестрою. Рукописання, як і друкарство, особливо в епоху Просвітництва, стало для значної частини людей формою бізнесу: продажна ціна рукописних книг була значно вищою від друкованих. Тому майстри-каліграфи й численні представники їхніх цехів чинили на початку справжній опір своїм новим конкурентам.
14.3.4. Значення друкарства: редакційно-видавничий аспект. Нині, з висоти кількох століть тріумфального ходу планетою Земля друкарського винаходу, важко переоцінити його значення для цивілізайційного поступу людства. Раптове вторгнення техніки в царину духу кардинально змінило напрямок розвитку і матеріального виробництва в цілому, і матеріальної культури зокрема. У відкритті Йогана Гутенберга, звичайно ж, було більше позитивів на противагу тим обмеженим застереженням, про які йшлося вище.
Маємо тут справу з цілим рядом значеннєвих аспектів, які потребують ґрунтовного розгляду, але в цьому контексті їх варто лише окреслити: економічних, культурно-історичних, політичних, соціальних, наукових, мистецтвознавчих, мовних.
Змістове наповнення кожного з них можна легко зробити, розмірковуючи, скажімо, над цими влучними висловлюваннями видатних мужів різних епох і країн:
| Академік В. Вернадський: | " Книгодрукування виявилося тим могутнім знаряддям, яке зберегло думку особи, збільшило її силу стократ... Ми можемо і повинні починати історію нашого наукового світогляду з відкриття книгодрукування ". |
| Франсуа Рабле: | " Нині входу вишукане і вправне тиснення, винайдене в мій час за навіюванням Бога, тоді як гармати були вигадані за спонукою диявола ". |
| Стефан Цвейг: | " Ні одному джерелу енергії не вдалося створити такого світла, який випромінює іноді маленький томик, і ніколи електричний струм не володітиме такою силою, якою володіє електрика, закладена удрукованому слові ". |
| Віктор Гюго: | " Винайдення друкарства — видатна історична подія. У ній — зародок усіх революцій. Вона є зовсім іншим засобом вираження людської думки; мислення набуває нової форми, відкинувши стару... Воістину, друкарство — це та ж споруда, яка росте вгору нескінченними спіралями; у ньому таке ж переплетення мов, невпинна діяльність, невтомна праця, завзяте змагання всього людства; в ньому — обітований притулок для думки на випадок нового всесвітнього потопу, нового нашестя варварів. Це друга Вавілонська вежа роду людського ". |
У контексті ж редакційно-видавничої справи значення запровадження нового способу творення і множення текстів полягає в наступному:
1. Друкарство розпочало переломну добу в бутті книги.
2. На відміну від рукописного книготворення тут поступово здійснюється спеціалізація працівників на окремих етапах підготовки і друкування книги, що пізніше призвело до відокремлення видавничих та друкарських процесів і паралельного розвитку двох взаємно залежних, але самостійних підрозділів — видавництв і друкарень.
3. Із збільшенням обсягу книговидань від друкарень поступово відокремлюються допоміжні виробничі підрозділи, які згодом розростаються в цілі підприємства, працюючи з друкарями за угодою, — словолитні, палітурні, граверні майстерні, папірні.
4. Відбулося спрощення і скорочення процесу книговиробництва, здешевлення його вартості.
5. Закладалися нові принципи редагування і виправлення текстів.
6. З'явилися спеціальні видання, адресовані для редакторів, коректорів, правщиків.
7. Започатковувалися елементи одності, уніфікації (висловлюючись сучасною термінологією, стандартизації) тексту.
8. Окреслювалася типова для наслідування зовнішня конструкція і внутрішня структура друкованого продукту
9. Утвердилися нові засади видавничої естетики.
10. Прискорився процес оформлення і ствердження правопису тієї чи іншої мови.
11. Виникла необхідність у підготовці кадрів друкарів і редакторів.
12. Слідом за творенням книг друкарство спонукало виникнення періодичних друкованих органів, а відтак і становлення журналістики і як однієї з форм суспільно-політичної діяльності, і як професії.
Рекомендована література до теми
1. Баренбаум И. Е., Издательское дело и книговедение во Франции. - М., 1974.
2. Бунаков Ю. В. Книгопечатание и книгоиздательское дело в Китае // Китай. - М., Л., 1940.
3. Грінченко Б. Про книги: як їх вигадано друкувати. — К., 1908. -48 с.
4. Попов П. Друкарство: його початок і поширення в Європі. — К., 1925.-72 с.
5. Слободяник А. Віддарунок людству Йогана Гутенберга. // Друкарство. — 2000. — № 3.
6. Книжные сокровища мира: Из фондов Государственной библиотеки СССР. - М, 1989.-224 с.
7. Владимиров Л. И. Всеобщая история книги: Древний мир, Средневековье, Возрождение. — М.: Книга, 1988. — 320 с.
8. Киселев И. Неизвестные фрагменты древнейших памятников печати Германии и Голландии. — М., 1961.
9. Кузьма Орест. Як друкується книжку. — Станісавів-Коломия, 1921.-61 с.
10. Любынский В. С. На заре книгопечатания. — Л., 1959. — 160 с.
11. Иемировскии Е. Л. Изобретение Иоганна Гутенберга. Из истории книгопечатания. Технические аспекты. — М.: Наука, 2000. — 660 с.
12. Розум О. Таємниці друкарства. Поліграфія: минуле, сучасне, майбутнє. — К.: Техніка, 1980. — 143 с
13. Флуг К. История китайской печатной книги Сунской эпохи Х-ХІІІ вв.- М.-Л., 1959.
14. Breza Vojtech. Tlaciarne па Slovensku. 1477—1996. — Bratislava, 1997.-214 s.
15. Knobloch H. Rund urn das Buch. — Leipzig, 1973. — 160 s.
ТЕМА № 15.
Поиск по сайту: