ПОЯВА ДРУКОВАНОЇ КНИГИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РУКОПИСНУ КНИГУ

Великою подією в культурному житті України ІІ-ої половини ХVІ ст. була поява друкованої книги. Виникнення та утвердження друкарства, яке традиційно пов’язують з ім’ям І. Федорова, відкрило нові горизонти суспільно-політичного і культурного розвитку України.

Характерно, що виникнення на Україні друкарства не тільки не звело нанівець рукописного мистецтва, а, навпаки, дало йому новий поштовх для більш інтенсивного розвитку. Саме в ІІ-ій половині ХVІ – І-ій чверті ХVІІ ст. рукописна книга продемонструвала усі закладені в ній художні можливості. Вище рівня, який був досягнутий в цей період, українське рукописне мистецтво більше не підіймалось.

Потрібно мати на увазі, що деякі книги ще довго після появи друкарства розмножувались тільки від руки. Так, Євангеліє вперше вийшло друком на Україні лише в 1636 р., тобто через 62 роки після виходу в світ українських друків І. Федорова - Апостола та Букваря. Достатньо пізно (1700) було освоєно друкування нотних книжок – ірмологіонів. Крім того, в ХVІ-ХVІІ ст. рукописною була переважна більшість світської літератури - історико-мемуарна проза, поетичні і драматичні твори, збірники притч тощо.

Рукописна книга займала чільне місце в українській культурі в ХVІІІ і навіть частково в XIX ст., оскільки друкувались, як правило, книги богослужбового характеру. Рукописна книга залишалась основним, а подекуди єдиним засобом поширення художньої, наукової та іншої світської літератури. Такі пам’ятки української культури ХVІІ-ХVІІІ ст. як «Граматика» Івана Ужевича 1643 р., «Граматика музикальна» Миколи Дилецького 1723 р., «Літопис Самовидця» ІІ-ої половини ХVІІ ст., збірка віршів Климентія Зиновієва, літературна та філософська спадщина Сковороди були рукописними. Деякі з них вперше були надруковані лише в радянські часи.

Розвиток рукописної книги з ІІ-ої половини ХVІ ст. проходив у тісному зв'язку з друкованою. Рукописна книга передала друкованій книзі все багатство своїх образотворчих засобів, свій зовнішній вигляд, внутрішню структуру. Оправа друкованої книги, композиція аркушів, розміщення прикрас на аркушах, співвідношення між текстом і берегами - усе це було запозичене від рукописної книги. Перші шрифти також були відлиті за зразком рукописного напівустава. Друкована книга запозичила від рукописної навіть її вади. Як відомо, українські рукописні пам’ятки не знали титулів, нумерувались в них не аркуші, а зошити. Усе це зустрічається і в перших українських стародруках.

Друкована книга, сприйнявши від рукописної основні елементи оформлення, в свою чергу мала значний вплив на розвиток рукописного мистецтва, збагативши його, зокрема, здобутками гравюри.

Оформлення рукописної книги ІІ-ої половини ХVІ- початку ХVІІ ст. - яскраве захоплююче мистецтво. Усі елементи отримали досконалу мистецьку розробку. Майстри рукописів багато уваги приділяли загальному художньому вигляду сторінки, розворотів, співвідношенню берегів, композиційному розміщенню на аркуші тексту, заголовків, заставок, ініціалів та мініатюр. Орнаментальне оздоблення рукописів того часу характеризувалися надзвичайним багатством мотивів і композиційною різноманітністю. Поряд з плетінчастими узорами, які в окремих рукописах відзначалися особливою красою, на повну силу розвивалося мистецтво рослинного орнаменту. На сторінках рукописів вперше з’явилися композиції, виконані з реалістично зображених форм квітів і плодів, а рослинна орнаментика проникла і в заставку.

Загальне піднесення рукописного мистецтва в ІІ-ій половині ХVІ - початку ХVІІ ст. знайшло яскравий відбиток в мініатюрному живописі. Характерною особливістю книжкової мініатюри того часу був розвиток в ній реалістичних елементів. Художники сміливо вирішували проблеми перспективи та світлотіні. Традиційна умовність та площинність в зображенні людських постатей поступилася місцем пластично-об’ємному трактуванню. І хоч книжкова мініатюра, на відміну від інших видів живопису, ще не вийшла за межі традиційного кола релігійних сюжетів, в ній все відчутнішим відчувався зв’язок з навколишнім реальним світом.

До кращих зразків книжкової мініатюри вказаного періоду слід віднести живописні малюнки Євангелія 1602 р. з Гримного (Львівщина), які належать одному з переписувачів книги Андрієві Пеленичці. Про цього майстра в приписці до рукопису вказано, що він «предисловія златом пописал». Художнє виконання мініатюр в цьому рукописі відзначалося справжнім реалізмом. Постаті Євангелістів, їх рухи, вирази облич, пейзаж і предмети обстановки виконані художником, що добре володів засобами реалістичного мистецтва.

Серед графічних творів того часу досконалістю малюнків виділялися штрихові ілюстрації до «Повісті про Варлаама та Іосафа» кінця ХVІ ст., що зберігається у Львівській науковій бібліотеці.

Поиск по сайту: