ПОХОДЖЕННЯ ТА ОСВІТНІЙ РІВЕНЬ ДРУКАРІВ

До становлення і ствердження українського редагування та видавничої справи була причетна значна кількість людей. Одні з них щиро служили справі, вірячи в потрібність і важливість книжкової справи, її божественне призначення, інші шукали в ній лише користь.

Людей, які створювали книги, називали друкарями або книжниками. Вже всередині свого цеху вони ділилися на справників, дереворитників, металоритників, складачів, коректорів, редакторів, управителів. Так, про розподіл обов’язків у друкарні Києво-Печерської Лаври на початку XVII ст. свідчить запис в „Імнології» від 1630 р: «Ієродиякон Ісая — типонадзиратель; інок Артемій — блюститель; Стефан Беринда — типограф; Нафан Зінкевич — наборщик; Димитрій Захарієвич — столпоправитель; Парфеній і Михаїл Фойнадські — ізобразителі; Павел Макарієвич і Федор Кипрієвич — батирщики; Леонтій Ієрусалимович — письмоліятель; Памво Беринда — типокароводець; Тарасій Земка — типоправитель». Спочатку чіткого розподілу обов'язків не було: один працівник виконував кілька функцій. Тому той, хто започатковував друкарню, мав мати універсальні знання та здібності як до гуманітарних, так і технічних наук.

17.1.1. За соціальним походженням та освітою перших українських друкарів можна розділити на три групи: вихідці з міщанського та релігійного середовища, діячі освіти, науки, письменники. Кожен з них мав свою дорогу до друкарського верстата. Так, львів'янин Іван Пилипович був добрим різьбярем по дереву, його земляк Андрій Рудницький знався гарно на литті металу, а Сачко Сідляр спочатку продавав книги. Андрій Скульський ще до вступу до Львівської братської школи писав вірші і при тамтешній друкарні працював помічником друкаря. Звичайні хлопці Гринь Іванович і Семен Корунка виявилися здібними учнями Івана Федорова. Полишивши свого вчителя, вони стали працювали самостійно, а незабаром мали своїх учнів із числа дітей міщан. Складач Львівської братської друкарні, котрий згодом перейшов до Острога, — Тимофій Касянович — славився тим, що міг однаково швидко та без помилок працювати з грецьким, турецьким, українським шрифтом. Онисим Радишевський з Волині був одним з кращих складачів Острозької друкарні. Не випадково, потрапивши у 1605 р. до Москви, від добився не лише прихильності царя, а й дозволу на відкриття власної друкарні при царському дворі.

Михайло Сльозка, який займався друкарством понад сорок років, залишив свідчення своєї прихильності до цієї справи у «Апостолі», який був випущений ним у 1639 р. Вказуючи, що «діло типографскоє — діло святоє», Сльозка записав, що ще з дитинства був «при знаменитом, а Церкви Божией благопотребном ділі типографском выхованый й по мъри дарованіа Христова в нем віцвечоній». На жаль, автор передмови не вказав ні імені, ні прізвища людини, яка друкувала книги та прищепила хлопцеві, майбутньому власнику львівської друкарні, любов до друкарства. Це міг би бути ще один доказ на користь існування в Галичині дофедоровського друкарства.

В архівних документах зустрічається і надзвичайно рідкісний факт в історії друкарства — ім'я жінки-друкаря, яку звали «Дмитровая Кульчицькая». В актах Львівського братства за 1663 і 1664 рр. неодноразово зустрічається фраза, що певна сума грошей була заплачена «друкарци Дмитровуй». Йдеться тут про дружину складача і гисера братської друкарні у Львові Дмитра Кульчицького, яка настільки досконало оволоділа справою чоловіка, що працювала самостійно.

17.1.2. Вихідці з релігійного середовища. Як правило, переписувачами та авторами рукописних книг були монахи, які у більшості своїй сприймали своє призначення як служіння Богу. Вони глибоко зналися на текстах, чітко уявляли, що й для кого слід писати. А вже пізніше, з появою друкарства, оволодівали технікою відтворення і множення книг за допомогою верстатів.

Серед галицьких друкарів добре відомим було ім’я ченця Свято-Онуфріївського монастиря Мини, учня Івана Федорова, який ще змолоду навчався друкарській справі. Після отця Мини управління Львівською братською друкарнею перейшло до ієромонаха Пафнутія.

Ієромонах Йосиф Городецький почав учитися «рукодєлію типографскому» вже після 50 років. І все ж, «не щадя себе по толиких путних трудех..., произвед в совершенстве» одну з важливих богослужбових книг — «Ірмологію».

У Почаївській друкарні коректорами і складальника­ми працювали ігумени Кипріян та Гедеон Козубські. Ієромонах Павел та ієродиякон Сильвестр раніше були світськими мандрівними друкарями. Постригшись у ченці, вони продовжили своє служіння Богові у виданні богослужбових книг.

Цікавою була доля друкаря Києво-Печерської друкарні ченця Йосифа Кириловича. Прийняв чернецтво він у Палестині, а через якийсь час став помічником Олександрійського патріарха Кирила Лукариса. Цей патріарх свого часу викладав у Острозькій академії. Він і відправив у 1620 р. здібного ченця-українця до Києва, де той майже десять літ працював у друкарні коректором і перекладачем з грецької.

До перших друкарів та тих, хто був тісно пов’язаний з друкарством, потрібно віднести представників вищого релігійного клиру: митрополита Київського Петра Могилу; архімандрита Києво-Печерської Лаври, засновника лаврської друкарні Єлисея Плетенецького; єпископа зі Львова, власника друкарні Йосифа Шумлянського; архієпископа Чернігівського Лазаря Барановича.

17.1.3. Діячі освіти, науки, письменники. Серед друкарів та працівників друкарні були також діячі освіти, науки та письменники. Серед таких були члени Острозького та Київського академічних гуртків Іов Борецький, Герасим Смотрицький (перший ректор Острозької академії), Кирило (Транквіліон) Ставровецький, Памва Беринда, Петро Могила, Захарій Копистенський, Лаврін Зизаній-Тустинобський, Тарас Земка. В умовах посилення окатоличення західноукраїнських земель більшість із відомих галицьких і волинських друкарів перебралися на печерські пагорби. З-поміж них — Памва Беринда, Єлисей Плетенецький, Іов Борецький, Лаврін Зизаній-Тустановський, Ісак Борискович, Захар Копистенський.

Багато майбутніх друкарів отримали добру освіту в братських школах та академіях. Підвищували вони рівень своїх знань і в європейських університетах, зокрема в Лондонському, Паризькому, Лейпцизькому, Римському.

Поиск по сайту: