НОВАЦІЇ ІВАНА ФЕДОРОВА

Видаючи в Острозькій друкарні «Книгу Нового завіту» (1580), І. Федоров використав небачене для рукописів поєднання під однією обкладинкою старозавітного Псалтиря і Нового завіту. До речі, «Книга...» мала титульний аркуш, на якому текст був видрукуваний більшим шрифтом, ніж основний текст; титульний аркуш до того ж був у дереворитній оздоблювальній рамці, що було характерно для ренесансного мистецтва.

Відомо, що І. Федоров редагував «Покажчик» Тимофія Михайловича, яка додавалася до частини примірників «Книги Нового завіту». Цей «Покажчик» був поєднанням предметно-тематичного покажчика до «Книги Нового завіту» й збірки новозавітних афоризмів. Розміщення тексту на сторінці, його рубрикація, мистецьке оформлення «Покажчика» засвідчують, що Федоровим здійснено те, що зараз називають технічним і художнім редагуванням. Завдяки співпраці автора й видавця-редактора «Покажчик» отримав оформлення, яке відповідало його функціональному призначенню,— став зручним посібником не лише для вивчення тексту, а й для його використання в літературі та публіцистиці.

16.5.1. Елементи оформлення книги. Серед архітектонічних засобів вираження теми, композиції твору І. Федоров застосовував кольорові виділення, шрифти, ініціали, заставки, кінцівки, орнаментальні рамки тощо. Ці елементи оформлення книги використовуються й зараз (знаків абзацу й переносу друкар не визнавав). Так, у львівському «Апостолі» (1574) на берегах сторінок широко використано довідковий матеріал — покажчики розділів, підрозділів, зачал частин тексту. Щоб не переплутати покажчики, їх видруковано різною фарбою або взято в орнаментальні рамки. Використано також колонтитули, проставлені вгорі на звороті аркушів. Для виділень у тексті першодрукарі використовували переважно червону фарбу. Виділеннями (зміна шрифту, складання в розрядку, вкорочення рядків та інші, що були відомі в ті часи в Європі) Федоров не користувався. Першодрукар користувався трьома гарнітурами шрифтів шести розмірів, які він використовував із різною архітектонічною метою: московський кириличний (висота десяти рядків 85 мм) для набору переважно основного тексту; острозький кириличний (висота десяти рядків 51 мм) — для титулів, колонтитулів, а також основного тексту; острозький кириличний (висота десяти рядків 135 мм) — для заголовка тощо.

Заставки й кінцівки, як елемент художньо-технічного й літературного оформлення тексту, використовувалися Федоровим для змістового початку чи змістового завершення тексту. В структурі тексту видільну функцію виконували узористі ініціальні літери. Заставки, кінцівки, ініціали йшли від рукописної традиції оформлення книг. У цих елементах, крім того, віддзеркалювалися ще й місцеві художні традиції, народні мотиви, художнє бачення світу.

16.5.2. Мовна правка у «Апослолі» московського видання. Основою для мовного удосконалення церковних книг було намагання врахувати читацьку реакцію на текст та намагання полегшити для читачів сприймання тексту. Так, філолог Г. Коляда порівнював текст анонімних Євангелій і Апостола 1564 р. з однойменними 46 рукописами, переписаними в період із кінця XV ст. до 1560 р., і зробив висновок, що редагування тексту анонімних Євангелій було незначним, натомість текст першодрукованого Апостола порівняно з рукописними Апостолами значно поліпшений. Мовне редагування полягало в заміні поширених у рукописних Апостолах архаїчних або іншомовних слів словами більш зрозумілими шляхом вибору з наявних у рукописах варіантів найбільш прийнятного. Федоров та Мстиславець часто здійснювали мовні правки на підставі більш давніх рукописів. Так, у «зачалі» 306 (Євр. II, 14) рукописних Апостолів та Апостолі Ф. Скорини в реченні «Да смертию упразнить дръжаву имущаго смерти сиръчь діавола» йдеться про знищення самого диявола, а не тільки його держави. Редактор зробив відповідну перестановку, і в першодрукованому Апостолі, як і в іншомовних, читається «Да смертию упразнить имущаго държаву смерти сиречь діавола». Першодрукарі взяли ту послідовність слів, яка була, зокрема, у Христинопольському апостолі XII ст.

Доказом того, що першодрукарі здійснювали мовні правки на матеріалах переважно давніх рукописів, є той факт, що виправлення не відповідають тексту лише одного якогось рукопису: правлені фрагменти книги пов'язані з різними рукописними Апостолами.

У ряді випадків Федоровим та Мстиславцем надруковано текст, що відповідає виданню Ф. Скорини. Так, у розглянутих Г. Колядою рукописах, а також у ряді рукописів українського походження (наприклад, в Апостолах Перемишльської колекції Варшавської Національної бібліотеки — 1551 р. із Сянока та 1559 р. з Потилича) у «зачалі» 107 (Рим, XI, 35) читається «Кто пръжде даст ему й не воздається ему». Заперечна частка «не», яка суперечить змістові, відсутня в грецькому й латинському текстах, а також в Апостолах Скорини й Федорова та Мстиславця. У «зачалі» 111 на місці помилкового «Час уже вам от сна въстати» як Франциск Скорина, так і Федоров, подає «нам». У «зачалі» 141 у старослов'янському тексті було слово «връхуща». Слово «връхущий» (дієприкметник від дієслова «врещи») стало на той час незрозумілим: у згаданих українських рукописах на місці «връхуща» зустрічаємо словосполучення з іншим значенням — «върху суща». Ф. Скорина замінив «връхуща» зрозумілим «млотяща», в Апостолі 1564 р. використане те ж слово у повноголосій формі «молотяща» (В українському Крехівському апостолі — «который молотит»). Грецьке слово «климаты» («зачало» 200) він замінив на «краины» (країни), а Федоров — на «страны». Отже, і у Скорини, і у Федорова важливим мотивом правки було прагнення зробити текст більш зрозумілим широкому колу читачів.

Цій же меті служила певна модифікація правописних норм відповідно до живої вимови. Насамперед Ъ і Ь у середині слова послідовно замінювалися повноголосним О і Е. Той факт, що змішування Ъ і Ь траплялося лише в ненаголошеній позиції, вказує на відмінність у тогочасному московському говорі наголошеного Ъ від Е. Доведено також наявність в Апостолі наголосів, властивих живій московській вимові.

Загалом у правописі Апостола відображено тенденцію до стабілізації правописних норм. Як правило, на початку слова Я передавалося ІА, а в середині й кінці — юсом малим, ОУ ставилося на початку слова, інколи і після префіксів та в складних словах тощо.

Виходячи з вищевикладеного, потрібно зауважити, що редактори першодрукованого Апостола здійснили значно більшу, в порівнянні з авторами рукописних книг, роботу у ступіні нормалізації правопису, більшу послідовність у доборі граматичних форм.

16.5.3. Робота над мовою у заблудівських та львівських творах Федорова. У заблудівському «Євангеліє учительне» (1569) Федоров дотримувався тих же правописних засад, що і в московському Апостолі, зокрема зменшив кількість болгаризмів у тексті.

Готуючи текст «Апостола» до друку у Львові (1574), який в переважній більшості випадків повторював московське видання сторінка в сторінку, рядок у рядок, Федоров продовжив свою редакторську роботу, вносячи подальші зміни у текст. Так, на одній з перших сторінок московського видання є фраза «мстом исполнени суть». Слова «мстом» – орудний відмінок слова «мста» (від латинського слова mustum — вино). Це невідоме для читача слово друкар замінив словом «вино». У «зачалі» 255 (Колос. II, 13) хибне «даверовав» замінено на «даровав». Заради справедливості зазначимо, що у львівському виданні набагато більше друкарських помилок, ніж у московському. Це пояснюється тим, що у Москві він був лише редактором, художником, друкарем; матеріальне забезпечення друкарні його зовсім не турбувало. У Львові ж він був постійно заклопотаний пошуком грошей, тому не міг приділити достатньо уваги коректорській роботі над книгою. У львівському виданні відновлено редуковані Ъ і Ь у префіксах въ, въз, съ та прийменниках. Використаний Федоровим у Львові правопис був фактично компромісом між московським і україно-білоруським. Визначальну роль Івана Федорова у мовному редагуванні друкованих релігійних текстів підтверджують його власні твори, в яких використовувався той же правопис. Так, автобіографічна «Повість...», додана до львівського «Апостола» (1574), є свідченням того.

У 1565 р. він починає друкувати друге видання «Часовника». Текст його старанно виправлений, деякі незрозумілі слова в ньому замінено. Наприклад, вислів у рукописних книгах «розбойниче покаяніє рай окраде» (дослівний переклад з грецької мови) замінений іншим виразом «розбойниче покаяніє рай отверзе». При виданні львівського «Букваря» (1574) Федоров більшою мірою виступав у ролі редактора-упорядника. Книга була створена на основі творчої переробки багатьох джерел. Один із розділів відредагований на основі заблудівського «Часослова».

Поиск по сайту: