ПОЧАТОК КНИГОДРУКУВАННЯ У МОСКОВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ. ХАРАКТЕРИСТИКА «АПОСТОЛА»

В XVI ст. книгодрукування проникло в Московську державу. Довгий час створення книг, як читання і письмо, було монополією церкви. Друкування мало було посилити залежність церкви від держави, що, одночасно з централізацією церковної влади, здійсненої Іваном IV, сприяло зміцненню централізованої держави.

Літописна справа за часів Івана IV набула небувалого розмаху. Саме в ті часи велася робота по створенню знаменитого Никоновського Літописного зводу в 20-ти томах, який було прикрашено тисячами чудово виконаних ілюстрацій. За ініціативою митрополита Макарія було складено найбільший пам'ятник того часу — «Великі четьї-мінеї» — грандіозне, в 12 томах зібрання «всіх книг, що почитають на Русі» (оповіді про свята, житія святих, повчання, твори святих отців), пройнятих загальною ідеєю церковно-релігійної єдності російської землі і Російської держави.

Попит на книгу зріс у зв'язку з приєднанням до Москви Казанського (1552) та Астраханського (1556) ханств, де була величезна потреба у книгах релігійного змісту, створити які в короткий термін за допомогою рукописного способу виробництва було майже неможливо. Було важко також здійснити контроль над переписуванням книг, яке велося вже в багатьох місцях. Потреба в цензурі була пов’язана у зв'язку з великою кількістю «розтлінних книг», що рясніли помилками і спотвореннями релігійних текстів, викликаних недосконалістю рукописного способу виробництва книг і малограмотністю переписувачів. «Псування» книг породжувало різного роду єресі і вело до релігійного вільнодумства.

З середини XVI ст. уряд Івана IV приступив до пошуку засобів і людей для освоєння друкарського мистецтва. Спроби створити книгодрукування за допомогою іноземців не увінчалися успіхом. Саксонець Шлітте, якому в 1547 р. було доручено доставити до Москви кількох фахівців з книжкової справи, був перехоплений у Любеку ганзейськими купцями. Пізніше Іван IV вів переговори про найм друкарів з німецьким імператором Карлом V і з датським королем Хрістіаном III. В 1552 р. датський король прислав до Москви Ганса Місингейма на прізвисько Богбіндер (палітурник). Проте від послуг Богбіндера довелося відмовитися, оскільки його місія була пов'язана з намаганням використати книгодрукування для пропаганди лютеранства.

Початок книгодрукування в Москві відноситься до другої половини 50-х років ХVІ ст. Існує кілька анонімних творів (три Євангелія, два Псалтирі і одна Тріодь), які були надруковані в Москві в 1556—1564 рр., тобто до того, як була надрукована перша датована російська книга «Апостол». Ім'я друкаря цих книг невідоме; припускають, ним міг бути якийсь Маруша Нефед’єв, про якого Іван IV в своїх листах (1556 р.) пише як про «майстра друкарських книг».

За наказом Івана IV в Москві було побудовано Друкарський двір, в якому 19 квітня 1563 р. Іван Федоров почав набирати перші аркуші своєї книги. За його роботою з великою цікавістю спостерігав Іван Грозний, що прийшов тоді в друкарню. Металеві літери вкладалися в рядки в спеціальній рамці форматом в один аркуш. Петро Мстиславець, помічник Федорова, змазавши фарбою шрифт, наклав на нього аркуш чистого паперу і щільно притиснув пресом на верстаті. Піднявши прес, друкар зняв аркуш, який ще був вологий від фарби, та почав уважно розглядати відбиток, перевіряючи верстку та шукаючи помилки. На аркуші було надруковано: «Діяння апостольські». Доведено, що Іван Федоров сам відливав шрифт: робив пуансони (вирізані на сталі форми для кожної букви), вибивав з міді матриці, за якими пізніше відливали свинцеві літери. Його можна сміливо назвати першим творцем російського друкарського шрифту, першим складачем, першим коректором. За його власним визначенням, Федоров був «делателем книг». Неподалік від друкарні знаходилася Гарматна вулиця, на якій працювали чудові ливарні майстри, що відливали велику кількість дзвонів і гармат. Працівники Гарматного і Друкарського дворів добре знали один одного. І, поза сумнівом, досвід ливарних умільців було використано при створенні друкарських шрифтів.

Друкування «Апостола» було завершено у березні 1564 р. Книга мала жовту палітурку з дощок, обтягнутих шкірою, була набрана чітким шрифтом, мала кіноварні заголовні букви та позначки на полях, гарні заставки з верби, трави і гілячок, кедрових шишок і виноградного листя, а під ними — червона в’язь, заголовок. «Апостол» — видатний твір друкованого мистецтва. Техніка друку набагато перевершує якість набору і оформлення московських анонімних видань. Книга надрукована чорною і червоною фарбою. Технологія двобарвного друку, яка була розроблена І. Федоровим, відрізнялася від західної техніки, що свідчить про самобутність російського книгодрукування.

Чудовою особливістю «Апостола» є фронтисписна гравюра, що зображує Євангеліста Луку. В книзі багато витончених заставок, кінцівок, ініціалів. Всі вони виконані з дерев'яних гравюр з великим мистецтвом, досвідченою рукою майстра, який зумів оригінально, творчо переробити відомі йому рукописні оригінали. Мініатюра, яка зображує Луку, приховує досить цікаву думку – автор вважав, що з появою на Русі книгодрукування, рукописні книги назавжди відійдуть у минуле. Саме тому апостола зображено у новій композиції: в мініатюрах з рукописних книгах вони сиділи та писали, а в друкованій книзі Лука книгу вже не пише, а тримає в руках, знаряддя для письма лежать на столику. «Апостол» завершується післямовою, в якій йдеться про заснування друкарні в Москві, прославляються митрополит Макарій і «благочестивий цар і великий князь Іван Васильович всія Русі», чиїм велінням «начаша изыскивати» майстерності друкарських книг. Ця післямова, написана Іваном Федоровим, носить світський характер і свідчить про безперечний літературний талант автора.

Текст «Апостола» при підготовці до друку було відредаговано першодрукарями (думається, ця складна робота проводилася за участю митрополита Макарія та інших прогресивних діячів, близьких до Івана IV). Під час редагування було поліпшено орфографію та мову «Апостола», звільнено її від архаїзмів і неслов'янських висловів і звернень.

Поиск по сайту: