ПРАЦЯ ІВАНА ФЕДОРОВА У ЛЬВОВІ

В 1565 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець покинули Москву і перебралися до Литви. Причини їх від'їзду нез'ясовані. Пізніше, в післямові до львівського «Апостола», Іван Федоров написав, що в Москві його переслідувало багато впливових осіб - «священноначальники», «начальники» і «вчителі». Можливо, він мав на увазі духовенство, що займалося учительством і сприймало книгодрукування як замах на свою монополію на навчання, а також представників ворожої Івану IV світської і духовної аристократії, які вважали, що діяльність першодрукарів підриває могутність, авторитет та фінансову базу церкви. Але, як би там не було, першодрукарі могли ґрунтовно підготуватися до від'їзду, бо захопили з собою майже все устаткування друкарні (матриці, пунсони, різьблені дошки тощо). Сьогодні версія про пожежу та знищення друкарні Федорова в полум’ї розцінюється дослідниками як неспроможна.

Після від'їзду з Москви першодрукарів книгодрукування в місті не припинилося. В 1568 р. було надрукувано «Псалтир». Коли в 1571 р. під час пожежі Москви згорів Друкарський двір, Іван IV перевів друкарню в свою резиденцію — Олександрівську слободу, де було надруковано нове видання «Псалтирі». Саме там було надрукувано світські книги, зокрема дві книги про зовнішню політику Івана IV, які до нас не дійшли. Протягом XVI ст. в Московській державі було видано 17 книг, загальним тиражем не більше 1 тис. примірників.

Перебравшися до Литви, першодрукарі зупинилися в маєтку гетьмана Ходкевича – містечку Заблудово. Гетьман був прихильником політичної автономії великого князівства Литовського, ревнителем православного віросповідання. Ходкевич запропонував Федорову надрукувати православні книги з метою збереження національної самобутності білоруського населення, що боролося проти ополячення і католицизму, за свою національну мову і національну гідність. В Заблудові Іван Федоров надрукував «Євангеліє учительне» (1569) і «Псалтир» (1570). Але після об'єднання Литви і Польщі, що відбулося в 1569 р., Ходкевич, побоюючись помсти польського короля і не бажаючи ризикувати своїм положенням, відмовився від політичної боротьби і запропонував Івану Федорову закрити друкарню та зайнятися сільським господарством в подарованому йому маєтку. Але друкар відмовився. Пізніше, в післямові до «Апостола» 1574 р., він написав, що «не пристало мені в паханні та сіянні насіння життя своє коротати, замість сохи ж у мене ремесло художнє, замість насіння житніх духовне насіння належить мені по світу розсіювати і всім роздавати духовну цю їжу».

Розійшовшись з Ходкевичем, Федоров покинув Заблудово та перебрався до Львова, де йому довелося зазнати немало поневірянь, доки він, звернувшись до лихварів, не зібрав необхідні кошти для відкриття друкарні. Помічник друкаря П. Мстиславець прийняв пропозицію братів Мамоничів та перебрався у Вільно, де заснував власну друкарню. У Львові Федорову допомагав його син Іван, який працював палітурником, та підмайстер Гринь. В 1574 р. Федоров випустив «Апостол». Зовні це видання повторювало московське видання. Особливістю львівського видання є післямова, в якій Іван Федоров розказав про свої труди та поневіряння. Крім того, він прикрашений книжковим знаком друкаря на фоні герба міста Львова.

В тому ж 1574 р. в Львівській друкарні була надрукована одна з найкращих книг Івана Федорова — «Азбука», яка була знайдена лише в 1954 р. Книга складається з 78 сторінок, прикрашених художньо виконаними заставками та кінцівками. В кінці книги знаходяться герби міста Львова та І. Федорова. «Азбука» складається зі слов'янської азбуки, основ граматики та низки вправ для читання. Книга призначалася для навчання українських, білоруських та російських дітей. «Азбука» дозволяє судити про Федорова не тільки як про чудового друкаря, але і як про педагога та просвітителя, пристрасного патріота, який бачив своє призначення в служінні «чесному християнському народу».

В середині 70-х років він отримав запрошення Костянтина Острожського, одного з найвпливовіших прихильників православ'я й найбагатших поміщиків Південно-західної Русі, на влаштування друкарні в маєтку князя. Князь Острожський, прагнучи протистояти впливу католицизма, що посилився після прийняття в 1569 р. Люблінськой унії, вирішив використати з цією метою книгодрукування на мові, зрозумілій українському населенню. Тому в 1575 р. Іван Федоров, залишивши львівську друкарню на піклування сина, перебрався в Острог. Тут він за пропозицією князя приступив до роботи над виданням нового, перевіреного та відредагованого тексту Біблії. Декілька років пішло на пошук, вивірення різних варіантів і редакцій Біблії. В 1580 р. Федоров випустив, як підготовчі варіанти, «Псалтир» і «Новий заповіт».

Справжнім шедевром друкарського мистецтва І. Федорова, що гідно завершив працю великого друкаря, була Острожська Біблія. Ця значна за об'ємом книга (1256 сторінок) надрукована в два стовпчики шістьма різними шрифтами. Біблія прикрашена великою кількістю майстерно виконаних заставок і заголовних букв. Як і інші книги Федорова, Біблія має особистий герб І. Федорова, який прагнув цим підкреслити свою індивідуальність.

Віддрукувавши Біблію, І. Федоров із причин, недостатньо виявлених, розійшовся з князем Острожським і повернувся до Львова. Проте продовжувати книгодрукування в Львівській друкарні вже не вдалося. Князь Острожський наклав арешт на книги та весь друкарський обладунок друкаря. Обтяжений турботами і численними боргами, Іван Федоров захворів і помер 5 грудня 1583 р.

Книги, що залишилися після смерті Івана Федорова, перейшли до рук лихварів і кредиторів, які отримали з їх продажу великий прибуток. Друкарня стала власністю Львівського братства, яке розвернуло на її базі значну видавничу діяльність. Острожська друкарня також продовжувала працювати після смерті І. Федорова і випускала книги ще до початку XVII ст.

На могилі І. Федорова було встановлено плиту, в центрі якої було зображено книжковий знак друкаря. Внизу, під книжковим знаком, було висічено «Друкар книг, перед тим небачених».

Поиск по сайту: