ТЕСТИ З ІСТОРІОГРАФІЇ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

1. Предметом історіографії є:

А. Історичні знання.

Б. Історичні джерела.

В. Історія історичної науки.

Г. Історія суспільної думки.

2. Історіографічний факт це:

А. Концепція історика, виражена в його працях.

Б. Подія суспільного життя, зафіксована в історичному джерелі.

В. Вчинок видатної історичної особистості.

Г. Суспільний процес світового значення.

3. Історіографічне джерело це:

А. Любий артефакт.

Б. Історична монографія, стаття, тези.

В. Тексти від імені східних правителів на кам’яних плитах, скелях, глиняних табличках.

Г. Грамоти, булли, картулярії.

4. Першим історичним текстом вважається:

А. «Палермський камінь».

Б. «Стелла коршунів».

В. Закони Хаммурапі.

Г. Бехістунський напис Дарія І.

5. Розрив з міфологічною традицією, формулювання ідей розвитку, універсалізму, теологізму, лінійного часу відбувся в:

А. Списках царів Шумеру, Аккаду, Вавілонії, Ассірії.

Б. «Анналах Хаттусілі І».

В. «Авесті».

Г. Старому Заповіті.

6. Історичні епохи «золотий вік», «срібний вік», «мідний вік». «вік героїв», «залізний вік» описав:

А. Фалес.

Б. Гекатей Мілетський.

В. Гесіод.

Г. Геракліт.

7. Першими поширили значення терміну «historie» від «дослідження природи» на «дослідження людської спільноти»:

А. Періпатетики.

Б. Логографи.

В. Кініки.

Г. Софісти.

8. «Батьком історії» Геродота назвав:

А. Фукідід.

Б. Перікл.

В. Плутарх.

Г. Ціцерон.

9. Місце народження Геродота:

А. Галікарнас.

Б. Афіни.

В. Мілет.

Г. Фурії.

10. Творчість Геродота відрізняється від праць логографів тим, що він:

А. Широко використовував давньогрецьку міфологію.

Б. Не тільки описував минулі і сучасні події, але й пояснював їх, оцінював з морального і утилітарного боків.

В. Описував діяння персидських царів.

Г. Дав описи багатьох країн, держав і народів, які перебували у взаємодії з античним світом.

11. Головною темою «Історії» Геродота є:

А. Процес колонізації греками Середземномор’я і узбережжя Чорного моря.

Б. Протистояння греків і римлян.

В. Греко-персидські війни.

Г. Економічне і політичне піднесення Афін.

12. Відступи в тексті «Історії» Геродота географічного, побутового і міфологічного характеру, що наділені тематичною і композиційною самостійністю називаються:

А. Логосами.

Б. Оповіданнями.

В. Дифірамбами.

Г. Хорами.

13. На скільки «Книг» поділена «Історія» Геродота:

А. Шість.

Б. Сорок.

В. Десять.

Г. Дев’ять.

14. Кожна «Книга» «Історії» Геродота названа іменами:

А. Муз.

Б. Видатних жінок Античної Греції.

В. Богинь.

Г. Нереїд.

15. Геродот започаткував напрям античної історіографії:

А. Наративний (описовий).

Б. Прагматичний.

В. Риторичний.

Г. Біографічний.

16. Фукідід народився в:

А. Спарті.

Б. Афінах.

В. Фівах.

Г. Мілеті.

17. Посада, яку обіймав Фукідід під час Пелопоннеської війни:

А. Архонт.

Б. Епарх.

В. Стратег.

Г. Гімнасіарх.

18. «Історія» Фукідіда складалася з:

А. Восьми книг.

Б. Десяти Книг.

В. Сорока книг.

Г. Чотирьох книг.

19. Головна тема «Історії» Фукідіда:

А. Греко-персидські війни.

Б. Війна Персії зі скіфами.

В. Війна Спарти з Фівами.

Г. Пелопоннеська війна.

20. Фукідід започаткував напрям античної історіографії:

А. Наративний (описовий).

Б. Риторичний.

В. Прагматичний.

Г. Біографічний.

21. Хто з грецьких істориків продовжив «Історію» Фукідіда з того місця, де він завершив (з 410 р. до н.е.):

А. Плутарх.

Б. Полібій.

В. Діодор Сицілійський.

Г. Ксенофонт.

22. Головною темою «Грецької історії» Ксенофонта була:

А. Пелопоннеська війна.

Б. Греко-персидська війна.

В. Греко-римські війни.

Г. Війни греків з македонянами.

23. Ксенофонт був прихильником способу правління:

А. Афінська демократія.

Б. Спартанська аристократична монархія.

В. Персидська деспотія.

Г. Єгипетська монархія.

24. «Придворна історіографія» з’являється в епоху:

А. Архаїчної Греції.

Б. Класичної Греції.

В. Еллінізму.

Г. Римської імперії.

25. Автором «Всесвітньої історії» в 40-а книгах був:

А. Посідоній.

Б. Полібій.

В. Плутарх.

Г. Птолемей.

26. «Всесвітня історія» присвячена:

А. Історії Персії.

Б. Історії Єгипту.

В. Історії Риму.

Г. Історії Македонії.

27. В якій історичній праці стверджується цивілізаційна місія Риму:

А. «Всесвітня історія» Полібія.

Б. «Сицілійська історія» Тімея.

В. «Історії Індії» Мегасфена.

Г. «Історії Єгипту» Манефона.

28. Головний рушій історії, за Полібієм:

А. Народ.

Б. Боги.

В. Доля.

Г. Видатні особистості.

29. Хто з грецьких істориків обґрунтував теорію циклічних змін державних форм (єдиновладдя (вожді) – тиранія (царі) – олігархія – демократія – єдиновладдя (вожді) і т.д.):

А. Полібій.

Б. Арістотель.

В. Ксенофонт.

Г. Плутарх.

30. Місце народження Плутарха:

А. Афіни.

Б. Спарта.

В. Рим.

Г. Херонея.

31. «Порівняльні життєписи» Плутарха присвячені:

А. Історії Риму від заснування міста.

Б. Біографіям знаменитих грецьких і римських державних діячів та полководців.

В. Греко-персидським війнам.

Г. Біографіям римських імператорів з династії Антонінів.

32. Яке завдання ставить Плутарх перед історією:

А. Правдиве зображення минулого.

Б. Піднести авторитет Риму.

В. Використати минуле заради вдосконалення моралі сучасників.

Г. Передати наступним поколінням знання про діяння видатних предків.

33. Римська антична історіографія виникла на основі:

А. Логографів.

Б. Анналів (річників).

В. Міфології.

Г. Релігії.

34. Перший історичний твір латиною в Давньому Римі написав:

А. Марк Порцій Катон.

Б. Публій Муцій Сцевола.

В. Полібій.

Г. Плутарх.

35. «Записки про Галльську війну» належать:

А. Помпею.

Б. Ціцерону.

В. Цезарю.

Г. Крассу.

36. Яким способом написаний твір «Змова Катіліни»:

А. Анналістичним.

Б. Риторичним.

В. Біографічним.

Г. Монографічним.

37. Автором історичної праці «Югуртинська війна» був:

А. Гай Юлій Цезар.

Б. Гай Марій.

В. Гай Саллюстій Крісп.

Г. Марк Туллій Ціцерон.

38. Якою є головна спрямованість «Римської історії від заснування міста» Тіта Лівія:

А. Розкрити особливості становлення римської республіки.

Б. Вивчити боротьбу народних мас проти аристократії.

В. Дослідити розвиток культури давніх римлян.

Г. Змалювати велич й історичну місію римського народу і держави.

39. Хто з римських істориків застосував спосіб систематизації історичного матеріалу – поєднання книг в «декади»:

А. Тіт Лівій.

Б. Гай Цезар.

В. Марк Порцій Катон.

Г. Гай Саллюстій Крісп.

40. Що виступає рушійною силою історичного процесу в «Римській історії» Тіта Лівія:

А. Географічні та кліматичні умови.

Б. Соціально-економічні фактори.

В. Особисті якості видатних історичних діячів.

Г. Спосіб державного управління.

41. Головними історичними творами Публія Корнелія Тацита були:

А. Помпей. Троянські роди. Старожитності.

Б. Германіка. Історія. Аннали.

В. Іудейська війна. Давня історія євреїв.

Г. Змова Катіліни. Югуртинська війна.

42. В якій праці Тацит з повагою змальовує рівноправне життя варварів:

А. Аннали.

Б. Історія.

В. Старожитності.

Г. Германіка.

43. З якою метою Тацит драматизує історичну оповідь у своїх творах:

А. З морально-дидактичною.

Б. З дослідницькою.

В. З політичною.

Г. З кар’єрною.

44. Для історичних творів якого римського історика властивий тираноборчий дух, несприйняття брехні і сервілізму:

А. Тіта Лівія.

Б. Гая Саллюстія Кріспа.

В. Тацита.

Г. Полібія.

45. Хто з римських істориків розвивав історико-біографічний жанр:

А. Тацит.

Б. Гай Светоній Транквілл.

В. Тіт Лівій.

Г. Гай Саллюстій Крісп.

46. Хто є автором історичної праці «Життя дванадцяти цезарів»:

А. Гай Саллюстій Крісп.

Б. Тіт Лівій.

В. Тацит.

Г. Гай Светоній Транквілл.

47. Історичний твір «Римська історія» у 24 книгах, побудований як серія тематичних монографій, написав:

А. Аппіан.

Б. Амміан.

В. Арріан.

Г. Курцій Руф.

48. «Останній» римський історик:

А. Амміан Марцеллін.

Б. Аппіан.

В. Арріан.

Г. Лукіан.

49. Амміан Марцеллін вважав рушійною силою історії:

А. Видатну історичну особистість.

Б. Долю.

В. Випадок.

Г. Богів.

50. Хто з римських авторів написав твір «Як писати історію»:

А. Тацит.

Б. Аппіан.

В. Амміан.

Г. Лукіан.

51. Лінійний час, спрямованість історії, провіденціалізм, універсальність історії людства – ці ідеї властиві історіографії:

А. Античної Греції.

Б. Середніх віків.

В. Давнього Сходу.

Г. Античного Риму.

52. Теорію про поділ всесвітньої історії на дві частини – «до Різдва Христового» і «після Різдва Христового» розробив:

А. Прокопій Кесарійський.

Б. Августин Блаженний.

В. Євсевій Кесарійський.

Г. Бенедикт Нурсійський.

53. Вчення про «Град Божий» і «Град Земний» належить:

А. Августину Блаженному.

Б. Кассіодору.

В. Боецію.

Г. Євсевію Кесарійському.

54. Автором історичного трактату про походження готів «Гетика» у 12 книгах був:

А. Прокопій Кесарійський.

Б. Євсевій Кесарійський.

В. Григорій Турський.

Г. Кассіодор.

55. Автор «Історії війн Юстиніана»:

А. Амміан Марцеллін.

Б. Кассіодор.

В. Іордан.

Г. Прокопій Кесарійський.

56. «Батько» французької історіографії, автор «Історії франків»:

А. Беда Високоповажний.

Б. Ісидор Севільський.

В. Григорій Турський.

Г. Рабан Мавр.

57. «Батько» англійської історіографії, автор «Церковної історії англів»:

А. Григорій Турський.

Б. Беда Високоповажний.

В. Ісидор Севільський.

Г. Ейнгард.

58. Автор «Життя Карла Великого»:

А. Рабан Мавр.

Б. Гінкмар.

В. Теодульф.

Г. Ейнгард.

59. Хроніка Гвіберта Ножанського «Діяння Бога через франків» розповідає про:

А. Перший Хрестовий похід.

Б. Четвертий Хрестовий похід.

В. Завоювання франкського короля Хлодвіга.

Г. Створення імперії Карла Великого.

60. До якого жанру історичної літератури належить «Історія завоювання Константинополя» Жоффруа Віллардуена:

А. Мемуари.

Б. Аннали.

В. Хроніки.

Г. Житія святих.

61. Кого із середньовічних хроністів назвали «Геродотом середньовічної Європи»:

А. Робера де Кларі.

Б. Жана Фруассара.

В. Жоффруа Віллардуена.

Г. Оттона Фрейзінгенського.

62. «Алексіада» написана:

А. Агафієм Міренейським.

Б. Феофілактом Сімокаттою.

В. Прокопієм Кесарійським.

Г. Анною Комніною.

63. Імператор, що написав твір своєму синові «Про управління імперією»:

А. Юстиніан.

Б. Іраклій.

В. Маврикій.

Г. Константин Багрянородний.

64. В якому візантійському історичному творі оповідається про візит руської княгині Ольги до Константинополя:

А. «Про церемонії візантійського двору».

Б. «Хронографія»

В. «Алексіада».

Г. «Ромейська історія».

65. Візантійський імператор, що написав «Історію» з метою виправдати свої дії перед потомками:

А. Юстиніан.

Б. Іоанн Кантакузин.

В. Константин Копронім.

Г. Лев Ісавр.

66. Історіографічний принцип, який рішуче відкидали історики епохи Відродження:

А. Провіденціалізм.

Б. Об’єктивізм.

В. Світськість знань.

Г. Риторизм.

67. Першим професійним істориком епохи Відродження став:

А. Франческо Петрарка.

Б. Джованні Боккаччо.

В. Леонардо Бруні.

Г. Помпоній Лет.

68. Авторський прийом, згідно з яким, герої історичних трактатів виголошують промови зі злободенних питань, властивий для напряму ренесансної історіографії:

А. Ерудистському.

Б. Риторичному.

В. Політичному.

Г. Біографічному.

69. Італійський гуманіст, який науково довів, що «Константинів дар» є пізнішою підробкою:

А. Поджо Браччоліні.

Б. Ніколо Макіавеллі.

В. Помпоній Лет.

Г. Лорнецо Валла.

70. Напрям італійської історіографії епохи Ренесансу, для якого властиво історичні факти використовувати для підтвердження сучасних концепцій державного і суспільного устрою:

А. Політичний.

Б. Біографічний.

В. Ерудистський.

Г. Риторичний.

71. Фундатором ерудитської школи в італійській історіографії епохи Відродження був:

А. Лоренцо Валла.

Б. Ніколо Макіавеллі.

В. Флавіо Бьондо.

Г. Франческо Гвіччардіні.

72. Італійський історик і філософ, який стверджував, що історія людства є історією його культури:

А. Помпоній Лет.

Б. Леонардо Бруні.

В. Джорджо Вазарі.

Г. Франческо Патріці.

73. Представником біографічного жанру італійської історіографії Ренесансу був:

А. Помпоній Лет.

Б. Джорджо Вазарі.

В. Флавіо Бьондо.

Г. Франческо Гвіччардіні.

74. «Церковна історія окремих століть» або «Магдебурзькі центурії» виражала бачення минулого християнства з позицій:

А. Протестантизму.

Б. Католицизму.

В. Православ’я.

Г. Павлікіанства.

75. «Церковні аннали від народження Христа до року 1198» виражали бачення минулого християнства з позицій:

А. Православ’я.

Б. Ісламу.

В. Протестантизму.

Г. Католицизму.

76. Історик, який у своїх «Мемуарах» започаткував політичну історію в французькій історіографії:

А. Філіпп де Коммін.

Б. Гійом Бюде.

В. Агріппа Д’Обіньє.

Г. Франсуа Бодуен.

77. Французький історик, який доводив, що закони і правові норми є продуктом суспільного розвитку, тобто, історії:

А. Жан Боден.

Б. Агріппа Д’Обіньє.

В. Франсуа Бодуен.

Г. Філіпп де Коммін.

78. Французький мислитель, який стверджував, що головний зміст історії полягає у зародженні, становленні, розвитку і загибелі держав:

А. Франсуа Бодуен.

Б. Жан Боден.

В. Філіпп де Коммін.

Г. Агріппа Д’Обіньє.

79. Французький історик Філіпп де Коммін описав у своїх «Мемуарах»:

А. Історію релігійних війн у Франції.

Б. Історію правління Людовіка ХІV.

В. Історію правління Людовіка ХІ.

Г. Історію католицької церкви у Франції.

80. Історичні праці якого французького історика публічно спалили 1620 р., згідно з окремою ухвалою паризького парламенту з формулюванням, що вони «сповнені вигадок і наклепів на знатних осіб»:

А. Агріппи Д’Обіньє.

Б. Жана Бодена.

В. Франсуа Бодуена.

Г. Філіппа де Комміна.

81. Французький історик ХVІІ ст., який доводив у своїй дидактичній праці, написаній для дофіна, що католицька церква і християнська релігія існували задовго до Ісуса Христа:

А. Жан Мабільон.

Б. Жан Бені Боссюе.

В. Жан Болланд.

Г. Жан Батіст Сен-Пале.

82. Якому історикові ХVІІ ст. належить концепція про «сім віків світу»: 1) від Адама до Ноя, 2) від Ноя до Авраама, 3) від Авраама до Мойсея, 4) від Мойсея до Соломона, 5) від Соломона до повернення євреїв із вавілонського полону, 6) від повернення євреїв з вавілонського полону до народження Ісуса Христа, 7) від народження Ісуса Христа?:

А. Даніель Папеброш.

Б. Бернар Монфокон.

В. Джіроламо Тірабоскі.

Г. Жан Бені Боссюе.

83. Істориків ХVІІ ст., які зосереджувалися передусім на виявленні, систематизації і публікації історичних джерела, називали:

А. Історики-ерудити.

Б. Політичні історики.

В. Історики-економісти.

Г. Історики культури.

84. На які дві конкуруючі групи поділилися історики-ерудити у ХVІІ ст.?:

А. На релігійних і світських істориків.

Б. На «макіавеллістів» і «гвіччардиністів».

В. На політичних і економічних істориків.

Г. На «мавристів» і «боландистів».

85. Якому релігійному ордену підпорядковувалися «болландисти»?:

А. Ордену єзуїтів.

Б. Ордену францісканців.

В. Ордену бенедиктинців.

Г. Ордену домініканців.

86. Яку спеціальну історичну дисципліну заснували «мавристи» (Жан Мабільон)?:

А. Геральдику.

Б. Дипломатику.

В. Сфрагістику.

Г. Палеографію.

87. Французький історик-маврист, який заснував спеціальну історичну дисципліну «грецьку палеографію»:

А. Шарль Дюканж.

Б. Етьєн Балюз.

В. Бернар Монфокон.

Г. Жан Батіст Сен-Пале.

88. Хто є автором фундаментальної праці «Підстави нової науки про загальну природу націй, завдяки яким виявляються також нові підстави природного права народів»?:

А. Джанбатіста Віко.

Б. Жан Бені Боссюе.

В. Даніель Папеброш.

Г. Джіроламо Тірабоскі.

89. На які «епохи» поділяє історію людства Джанбатіста Віко?:

А. На «золотий вік», «срібний вік», мідний вік».

Б. На «кам’яний вік», «мідний вік», «залізний вік».

В. На «божественну епоху», «епоху героїв», «епоху людей».

Г. На «епоху від Адама до Ноя», «епоху від Ноя до Авраама», «епоху від Авраама до Мойсея».

90. Соціальна теорія, згідно з якою, суспільство розглядалося як сукупність «атомів-людей», між якими відбуваються фізичні процеси притягання і відштовхування:

А. Соціальна механіка.

Б. Соціальна динаміка.

В. Соціальна фізика.

Г. Соціальна статика.

91. Хто з мислителів ХVІІ ст. дав таке визначення держави – «держава це досконалий союз вільних людей, встановлений ради дотримання права і спільної користі»?:

А. Джанбатіста Віко.

Б. Гуго Гроцій.

В. Рене Декарт.

Г. Томас Гоббс.

92. Згідно з вченням Томаса Гоббса, «суспільний договір» це:

А. Особиста відмова кожного індивіда від своєї повної свободи на користь спрямовуючої і регламентуючої влади, яка виступає виразником волі усіх членів суспільства.

Б. Об’єднання людей на основі природного права задля забезпечення і збереження свободи і приватної власності.

В. Спілка людей, яка виникла на базі особистих інтересів задля безпеки і суспільної користі.

Г. Прийняття людьми обмежень законами на шкоду власним інтересам задля загальної користі.

Поиск по сайту: