Світова історична наука у ХХ ст. 11 страница

Отож, Джанбатіста Віко зробив низку важливих відкриттів, аналізуючи суспільне життя. Він встановив зв’язок між суспільним устроєм і ідеологією. Мислення, мова, писемність залежать від характеру епохи. У розвитку спільнот простежується кругооберти. Причому ці кругооберти можуть не співпадати. Розвиток спільнот на Сході має інший хід ніж на Заході.

Віко заперечив механістичний підхід до історії. Законами геометрії не можна описати суспільство, стверджував він. Натомість він запропонував розглядати суспільство, як органічну реальність, яка розвивається за своїми, власними законами. Італійський мислитель відновив авторитет історії, яка внаслідок скептичного ставлення до історичних джерел та праці давніх істориків з боку раціоналістів дещо втратила свої позиції.

У ХVІІ ст. з’являються спроби загально-філософського осмислення буття суспільства. Наприкінці ХVІІ ст. вийшла у світ праця Ісаака Ньютона «Математичні засади філософії природи». Автор здійснив спробу підбити підсумок процесу переходу філософського осмислення природи на міцну базу математики. Вслід за Ньютоном філософи, які вивчали суспільство, також розпочинають створення філософії суспільства, спираючись на закони механіки і математичні принципи. Мислителі не враховували корінної відмінності між природою і суспільством, однак намагання поставити вивчення людської спільноти на надійну наукову основу стало визначальним упродовж усього ХVІІ ст. Ця інтелектуальна робота раціоналістів відбувалася у боротьбі як зі спадщиною середньовічної схоластики, так і з гуманістичним захопленням античними філософськими, літературними і науковими здобутками.

Представники наукового раціоналізму вважали, що суспільство можна розкласти на окремі елементи так, як фізики розкладають субстанцію на атоми. Для раціоналістів людська спільнота – це сукупність однакових і рівних між собою одиниць. Таке бачення соціуму суперечило уявленням середньовічних схоластів про Божественну, природну і соціальну ієрархію, в якій кожна людина належить до відповідного стану. Раціоналісти доводили, що людині-атому властиві певні якості, зокрема прагнення до спілкування (притягання) або ворожнеча (відштовхування). Отож, суспільство розглядалось, як сукупність атомів, між якими відбуваються фізичні процеси притягання чи відштовхування. Ніякої ієрархії між цими елементами немає, всі люди від природи рівні. Заперечуючи схоластичну ідею телеологізму (вчення про кінцеву мету буття), згідно з якою кінцева мета розглядалась як універсальна зовнішня причина всього буття, у тому числі й людського, раціоналісти доводили, що причинно-наслідкові зв’язки криються в самому бутті, у повсякденному житті людства.

Наукова революція ХVІІ ст. значно спростила картину світу. Таке спрощення раціоналісти перенесли й на своє вчення про суспільство – «соціальну фізику». Механістичне спрощення властиве раціоналістам і в поглядах на людину. Так, відкриття кровообігу для раціоналістів стало своєрідним підтвердженням того, що людина – це механізм, машина. Вся людська фізіологія функціонує на тих же законах, які властиві для всієї природи як живої, так і неживої.

«Соціальна фізика» розвивалася у творчості Гуго Гроція (1583 – 1645 рр.) – видатного голландського мислителя. Коли Гуго було 11 років, він став студентом Лейденського університету, а у 18 він вже здобув професорське звання. Вчителем Гроція був видатний гуманіст Скалігер, який прищепив студентові любов до класичної античної літератури, філософії, мистецтва. Гроцій був великим знавцем у галузях астрономії, математики, фізики і протестантської теології. Через політичні переслідування на батьківщині, де його було засуджено до довічного ув’язнення, вчений переїхав до Парижа, де й опублікував свої перші знамениті твори. Однак, кардинал Рішельє з підозрою поставився до нових ідей голландського вченого і той змушений був покинути Францію. Гуго Гроцій знайшов притулок у Швеції, де й перебував до самої смерті. У трактаті «Про право війни і миру» Гроцій доводив, що в суспільному житті існують закони, які по своїй силі рівняються з законами природи. Ці закони спрямовують стосунки між людьми і взаємодію між окремими державами. Гроцій вважав, що найважливішою властивістю людської природи є прагнення до спілкування з іншими людьми. Тобто, людина є соціальною істотою. Потяг до спілкування закладений у людському розумі. Отож, головним завданням природного права є збереження людського співжиття, яке базується на потребах розуму. Мета ж людського співіснування полягає в захисті того, що належить кожному індивіду: життя, свобода, власність. Гроцій допускає, що в суспільному житті крім прагнення до співжиття можуть бути конфлікти й війни. Але він розрізняє війни справедливі і несправедливі. Справедливими війнами Гроцій називає такі війни, з допомогою яких людські спільноти відстоюють свої природні права на життя, свободу і власність. Несправедливі ж війни – це війни, які пригнічують права інших народів. Суспільний устрій має одне завдання – охорона власності. Природне право створене Богом і навіть Бог не здатен його змінити. На природному праві базується позитивне право: сімейне, цивільне і міжнародне. Для Гуго Гроція держава – «є досконалий союз вільних людей, заключений ради дотримання права і спільної користі». Головним завданням держави є охорона з допомогою права повної свободи громадян і їх власності. Держава зміцнюється верховною владою, але ця влада розосереджується між окремими органами. Влада належить не одній особі, а усій державі як установі. Цим твердженням Гроція руйнуються середньовічні уявлення про спадкову владу як вотчину. Найкращою формою правління, згідно з Гуго Гроцієм, є обмежена монархія з розподілом влади на законодавчу, виконавчу і судову, що випливає з механістичної сутності людини. Гуго Гроцій написав також два суто історичні трактати «Про давність голландської республіки» і «Історія нідерландської революції», але свою «соціальну фізику» в них не застосовує. Свій внесок у розвиток «соціальної фізики» зробив англійський мислитель Томас Гоббс (1588 – 1679 рр.). Восьмирічним Гоббс вже перекладав Еврипіда віршами з грецької на латинську мову, а в 15 років став студентом Оксфорда. Він багато подорожував, був знайомим із Галілеєм і вихователем майбутнього короля Карла ІІ. Під час Англійської революції дотримувався роялістських позицій, через що 11 років провів у вигнанні. 1651 р. вийшла у світ його праця «Левіафан або матерія, форма і влада держави церковної та громадянської». Крім цього написав трактати «Про тіло» і «Про людину». Вивчення суспільства розпочинається, згідно з Гоббсом, з найпростіших елементів, якими виступають індивіди. Ці індивіди абсолютно однакові. Свободи волі окремої людини не існує. Свобода волі людини не більше ніж свободу руху окремих тіл, тобто визначається внутрішніми причинами, насамперед бажанням чи відштовхуванням. Бажання або потяг, які переходять у дію, Гоббс називає волею. Об’єкт бажання є добро, а об’єкт відштовхування – зло. На думку мислителя, засобом отримання бажаного є влада. Отож, головний рушій людських дій – вічне бажання влади. Гоббс заперечував головну ідею Гроція про прагнення людей до спілкування. На його думку, кожна людина передусім прагне винятково блага для себе. Вся будова людського суспільства має у своїй основі прагнення до особистого блага. Звідси, природнім станом людства є «війна всіх проти всіх» («bellum omnium contra omnes»). Ця перманентна війна шкодить людям і тому виникає необхідність шукати порозуміння в інтересах усіх. Звідси випливають похідні закони суспільного співжиття. Через необхідність домовлятися з іншими індивід відмовляється від свого права на все і визнає право інших індивідів на те чого прагнув він. Узгодження прагнень відбувається шляхом договору, що виступає першим похідним законом соціального життя. Наступний соціальний закон випливає з першого і набуває форми чіткої вимоги «слід дотримуватися зобов’язань» («Pactum standum est»). Порушення договору вважається несправедливістю. Загалом, Гоббс виводить з вищеозначених тез близько 20 законів людського співжиття. Для їх виконання потрібна стримуюча і спрямовуюча сила, якою виступає держава. Отож, суспільний договір є особиста відмова кожного індивіда від своєї повної свободи на користь спрямовуючої і регламентуючої влади, яка виступає виразником волі усіх членів соціуму.

Форма влади може бути монархічною, аристократичною й демократичною, але кращою з них є монархічна. Народ, на думку Гоббса, це сукупність окремих осіб, натовп, що нічим не пов’язаний. У своєму відношенні до держави ці члени натовпу не мають ніяких прав, навіть права власності, навіть права судити про добро чи зло. Добро – це те що дозволяє держава, а зло це те, що вона забороняє. Держава опановує людей, замість «природних прав» дає людям закон. Влада, закон, фінанси упорядковують природні егоїстичні потяги людей і спрямовують їх у належне русло. Але держава потребує відповідних зусиль від людей і терпіння. Вона виступає у ролі міфічної потвори Левіафана, яку люди терплять, щоб не опинитися знову у ще гіршому стані первісного дикунства. Таким чином, «соціальна фізика» стала першою науковою теорією суспільства, але вона перебувала на периферії історичних досліджень і не використовувалась істориками як методологічна база.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Історіографія ХVІІІ – ХІХ стст.

ЛЕКЦІЯ 7. Історична думка доби Просвітництва

Основні риси і особливості просвітницької історіографії. Нове розуміння принципів і завдань історичного дослідження. Історичні погляди французьких просвітителів. Історична концепція Вольтера. Історичні погляди Монтескьє. «Германісти» і «романісти». Просвітницька історіографія Англії. Погляди на історію Г. С.-Д. Болінгброка. Німецька філософія історії. Гетингенська історична школа.

Упродовж усього ХVІІ ст. у європейській історіографії тривало глибоке розмежування між істориками, які вели конкретні історичні дослідження і філософами історії, які намагалися процеси суспільного життя підвести до одного знаменника. На одному полюсі вивчення минулого нагромаджувалися і запроваджувалися в науковий обіг масиви історичних джерел, а на іншому – виявлялися загальні закономірності людського співжиття і формувалися концепції суспільства. Між цими науковими процесами не було ніякого єднання, що уповільнювало розвиток історичної науки.

Тільки в рамках Просвітництва розрив між конкретною історичною наукою і теоріями суспільної організації було подолано. Найяскравіше Просвітництво, як етап розвитку європейської культури, виявило себе у Франції. Головні ідеї нового напряму були втілені у творчості Вольтера, Монтескьє, Дідро, енциклопедистів.

Для цього інтелектуального руху характерною була віра в розум як найостанніший і верховний авторитет. Історичний процес розглядається просвітителями як результат дії закономірностей, які властиві рівною мірою природі і суспільству. Хоча самі ці закономірності й створені Богом, Він не може їх змінити. Така інтерпретація ключового релігійного принципу є доволі суперечливою.

Відтепер всі проблеми світової історії піддаються ґрунтовному перегляду, навіть ставиться питання про походження релігії. Світоглядні зміни уможливили науковий підхід до історії. Відкинувши містичні компоненти історичного дослідження, просвітителі змогли не тільки формально підійти до критики джерел як це робили ерудити, але й філософськи й теоретично обґрунтувати цю критику. Для просвітителів властивою є всесвітньо-історична точка зору, своєрідний універсалізм. Вони розглядають історію у всесвітньому масштабі, а не минуле якогось народу чи історію конкретної особистості. Предметом вивчення для них є все людство і ті завдання, які людство вирішує.

Просвітителі вирізняються від інших мислителів ще й тим, що крім віри у всемогутність людського розуму, вони великі надії покладали на суспільний прогрес. Оскільки мислителі цього часу виражали світобачення прогресивного класу буржуазії, то відчуття власної прогресивності нового класу відбилося в уявленнях, що після прогресу знань наступить прогрес економічний, соціальний і політичний.

Але вслід за раціоналістами ХVІІ ст. просвітителі розглядають суспільно-історичний процес суто механістично. Людина для них – це атом, який вступає у механічну взаємодію з іншими людьми-атомами. Тобто, значною мірою історичні концепції просвітителів ще базувалися на «соціальній фізиці». Людство як різні числові комбінації індивідів-атомів може дійти до правильного і справедливого устрою шляхом поширення справжніх знань, що зумовить ліквідацію всіляких суспільних негараздів. Просвітителі твердо вірили в те, що прогрес знань забезпечують освічені й талановиті особистості, тобто, вони самі. Ця невелика спільнота філософів і мислителів, на їхню думку, забезпечує прогрес знань. Сам же історичний процес і є постійним рухом, вдосконаленням знань, який, зрештою приведе до кращого суспільного устрою.

Якщо раціоналісти ХVІІ ст. поширювали свої ідеї серед порівняно нечисленного кола вчених, то просвітителі мали вже більш широку аудиторію. Твори просвітителів читали представники освіченої верстви – інтелігенції, яка вийшла з «третього класу». Ця верства створювала «громадську думку», що й зумовлювало широкий резонанс ідей і поглядів просвітителів.

До того ж, ідеї просвітителів викликають інтерес не тільки серед буржуазної інтелігенції, але й серед значної кількості аристократів. Навіть європейські монархи, заграючи з мислителями «нового класу», пробують скористатися їх ідеями для власної користі. При дворах Фрідріха Великого, Катерини ІІ, Густава ІІІ з’являються відомі просвітителі – Вольтер, Дідро, Руссо та ін. Філософія виходить з кабінетного затишку і стає предметом гарячих обговорень серед великої маси освічених людей. Відтепер «філософія» – це вже світогляд, наділений свіжістю і новизною. Він вміщує цілу низку нових наукових, моральних, політичних концепцій. У цей період йде інтенсивний пошук загального методу, зв’язку теорій, наукового духу, які б охоплювали всі галузі людського знання.

Особливістю просвітительства є непримиримість до релігії і церкви. Але, борючись з церковними забобонами просвітителі, все ж, продовжують вважати, що релігія потрібна у суспільному житті, оскільки є стримуючим фактором для неосвіченої черні – народу. Просвітителі заперечують прогресивну роль народних мас, оскільки народ – це сіра і пасивна маса, яку мудрий правитель легко може перебудувати на власний лад, згідно зі своїми прогресивними поглядами. Адже перебудова суспільних форм можлива тільки зверху завдяки діяльності видатних особистостей – освічених монархів. Дещо презирливе ставлення до народу у просвітителів поєднується зі сподіваннями на освічені верстви. Саме до інтелігенції звертаються зі своїми ідеями раціоналісти ХVІІІ ст.

Важливою рисою просвітителів, є їх оптимістичне ставлення до історії. Для них людина є головним предметом історичного дослідження. Історія дає просвітителям обширний матеріал для підтвердження своїх соціально-філософських концепцій. Оскільки просвітителі непримиримо ставилися до всяких форм пригнічення людини і несвободи, історія давала їм чимало фактів для розвитку своєї критики. Історія містить багато фактів людського приниження, експлуатації, свідомого введення мас у стан невігластва, жорстокості, забобонів і мракобісся католицької церкви. Педалювання на таких фактах є характерною рисою істориків-просвітителів і це надає їхнім творам політичної пристрасності. Тому висвітлення історії церкви у них набуває тенденційності і однобічності. Ця тенденційність виражається також і в глумлінні, насмішці над тим, що поважали попередні покоління. Все, що належить феодальному минулому, є застарілим, реакційним і таким, що гальмує суспільний рух вперед, доводили мислителі ХVІІІ ст.

Історики-просвітителі вважали, що історія повинна містити повчальні елементи для прищеплення моральних цінностей і передових політичних поглядів. Часто вони посилаються на нібито ідеальний політичний устрій Китаю, де мудрий імператор править, спираючись на мандаринів (філософів-конфуціанців).

Серед нових ідей, які внесли в історичну науку просвітителі, варто назвати започаткування історії культури. В історіописання вони запровадили фундаментальний принцип цінності окремої людини-особистості. Просвітителі здолали європоцентризм в історіографії. Крім Європи вони як історики нарешті помітили інші континенти, інші країни, інші культури. Відомо, що ерудити і раціоналісти ХVІІ ст. працювали відособлено. Ерудити («мавристи», «болландисти) нагромаджували конкретний історичний матеріал, не систематизуючи його згідно з науковим баченням будови суспільства. Раціоналісти ж, розробляли філософські схеми людського суспільства – «соціальну механіку» без опори на фактичний історичний матеріал. Просвітителі-історики ламають непрохідний бар’єр між обома тенденціями європейського історіописання. Всі історичні факти вони викладали, згідно зі своїми концепціями «розумного», «прогресивного», «досконалого» суспільства. Просвітителі ламають історичну традицію висвітлення лише політичної історії людства. «Шлюз каналу, що поєднує два моря, картина Пуссена, прекрасна трагедія, відкриття нової істини мають у тисячу разів більшу цінність, ніж всі літописи двору і всі оповіді про військові кампанії», – так образно формулює нові завдання перед історичним дослідженням Вольтер. Від просвітителів йде традиція наукового інтересу до історії культури, історії економіки, історії промисловості, торгівлі, науково-технічного прогресу.

Яскравим втіленням нових ідей європейської історіографії стала творчість Вольтера. Франсуа Марі Аруе (1694 – 1778 рр.) народився в сім’ї чиновника місцевого суду. В єзуїтському коледжі отримав якісну освіту. Замість правової кар’єри обрав шлях літературної діяльності. Тривалий час мешкав в Англії, вивчаючи її культуру, політичні установи, філософію. Через антирелігійну спрямованість ранніх творів зазнав політичних переслідувань, змушений був емігрувати і жити за кордоном. Перебував при дворі «просвіченого монарха» Фрідріха ІІ Великого, після розриву з яким, оселився у Швейцарії, де й доживав віку. Тільки, коли минуло 84 роки, мислитель зміг повернутися на батьківщину, в Париж.

Історичні погляди Вольтера розвивалися в два етапи. На першому етапі історик вважав, що предметом історичного дослідження передусім має бути культура суспільства і її розвиток. Другий етап еволюції просвітителя як історика характерний переорієнтацією наукових інтересів на економічне процвітання суспільства.

Перший історичний твір Вольтера «Історія Карла ХІІ» був більше схожий на цікавий історичний роман, ніж на копітку дослідницьку працю. Але висвітлюючи драматичну біографію шведського монарха, Вольтер ставить такі завдання перед історичним дослідженням, які до нього ніхто не ставив. На його думку, історик має вивчати не тільки політичного життя, але й досліджувати економічне і фінансове становище країни. Ці компоненти історії шведського королівства в період правління Карла ХІІ Вольтер проаналізував у своїй праці.

Більш зрілою історичною працею вченого стала монографія «Вік Людовіка ХІV». Тут автор застосував абсолютно новий принцип історіописання. Насамперед, Вольтер не звертає уваги на цікаві і сенсаційні моменти правління великого монарха. Для нього більш важливими є деталі політичного управління, стан фінансів, церковні справи, культурні здобутки. Просвітитель рішуче пориває з строго хронологічним принципом історичного опису. Замість опису він застосовує аналіз фактів, явищ і шукає між ними внутрішній зв’язок. Тому, вивчивши ланцюг історичних явищ одного порядку, він повертається в часі назад і починає аналізувати вже явища іншого порядку. Сьогодні це є звичним і поширеним способом історичного дослідження.

Структура монографії є такою. Спочатку Вольтер виклав історію боротьби Людовіка ХІV з Фрондою і встановлення ним миру і стабільності в королівстві. Далі, в монографії йдуть розділи про війни монарха, систему управління, фінансові справи, церковне життя. Наприкінці, як ілюстрацію процвітання держави внаслідок ефективного правління, Вольтер висвітлює здобутки в галузі культури, науки, освіти.

Головною історичною працею Вольтера є «Дослідження про звичаї та дух народів і про головні історичні події». В ній викладено загальний огляд всесвітньої історії від найдавніших часів до часів самого Вольтера. Головне завдання роботи – історична критика, яка, щоправда, спирається не на історичні джерела, а на здоровий глузд. Вольтер прагнув показати неспроможність історико-теологічної доктрини Боссюе, яка до його часу все ще зберігала високий авторитет серед освічених європейців. Полемічний пафос цієї монографії спрямований проти релігійного фанатизму.

Роботу Вольтера можна вважати першим дійсно науковим дослідженням всесвітньої історії. В ній автор відходить від європоцентризму і дає огляд історії азійських народів Китаю, Індії, Персії, Аравії. Йому належить заслуга в тому, що він вперше в європейській інтелектуальній традиції показав глибоку взаємозалежність і взаємовплив Заходу і Сходу.

Історична критика Вольтера йде значно далі від суто формальної критики «мавристів» і «болландистів». Його критика носить сутнісний характер. До того ж, автор неодноразово у своєму дослідженні наводить приклади недобросовісного використання джерел єзуїтами та бенедиктинцями. Для історика немає авторитетів ні серед церковних дослідників, ні серед світських, античних письменників. Легко, іронічно, чи саркастично Вольтер показує явні дурниці і вигадки у творах істориків минулих століть.

Великим внеском у світову історіографію є теоретичне положення Вольтера про те, що позиція історика значною мірою залежить від стану суспільства, в якому він живе й працює. Зміст і спрямованість історичного твору визначається тим, на чийому боці і чиї інтереси представляє історик.

Інтерпретація Вольтером початкової стадії становлення людського суспільства базується на раціоналізмі і механістичному розумінні людини і суспільства. Так, він стверджує, що розвиток культури залежав від розвитку знарядь праці. Найдавнішою формою правління, на його думку, була теократія, тобто, влада жерців. Ця форма правління існувала тривалий час і супроводжувалася найгіршими проявами тиранії і деспотизму. Чим більше влада вважала себе божественною, тим більш жорстокішою і кривавішою вона була. І тільки китайцям, як вважав Вольтер, вдалося уникнути теократії.

Найважливішою цінністю античних греків була свобода думки, що й забезпечило грекам славу наймудрішого народу. Історія євреїв для Вольтера нічим особливим не вирізняється від історії інших народів: греків, скіфів, римлян. Для Вольтера римляни – не великий народ, як вважали гуманісти, а плем’я розбійників. Для них найважливішим було – розбій і любов до своєї вітчизни. Любити свою батьківщину для римлян означало грабувати інші племена і народи. Причину падіння Римської імперії Вольтер вбачає не так в силі і войовничості варварів та розніженості римлян, як у релігійному і політичному розбраті в пізній імперії.

Висвітлюючи середні віки, Вольтер полемізує з Боссюе. Всі головні висновки Боссюе Вольтер розвінчує, спираючись на здоровий глузд і на історичні джерела. Вольтер насміхається над твердженням ніби апостол Петро був єпископом Риму, вказуючи на те, що в першому столітті в християнській церкві ще не було ієрархії, а посада єпископа з’являється не раніше правління імператора Траяна. Всі джерела, які засвідчують перебування апостола Петра в Римі, пізніше були просто сфабриковані. Особливо жорстко Вольтер критикує житія святих, в яких, на його думку, міститься суцільне безглуздя. Просвітитель-історик стверджував, що католицька церква і феодалізм – це грандіозне падіння культури і неймовірне поширення найдурніших і найабсурдніших забобонів.

Отож, внесок у світову історіографію Вольтера полягає в тому, що він розвінчав теологічний погляд на історію, дав нарис дійсно всесвітньої історії, а не історії Європи. Він поставив перед історіописанням нові завдання дослідження не тільки династичної та церковної історії, але й економічної, культурної і політичної історії в широкому контексті.

Видатним просвітителем ХVІІІ ст. був Шарль-Луї де Секонда Монтескьє (1689 – 1755 рр.). Як і Вольтер, він побував в Англії, де англійська наука і філософія справили на нього велике враження і визначили склад його світогляду.

Як історик Монтескьє вбачає основну причину могутності держави в наявності серед населення громадянського духу, тобто, здатності жертвувати своїми особистими інтересами задля загальнонародних інтересів. У своїй праці «Міркування про причини величі і падіння римлян» Монтескьє доводить, що сила Риму крилася в громадянських цінностях його мешканців.

Але найважливішим відкриттям Монтескьє як соціального мислителя і історика була концепція залежності суспільного устрою, способу життя і характеру політичного життя від природно-географічних умов. Крім цього, французький просвітитель розробив теорію поділу державної влади на окремі гілки, що урівноважують одна одну.

Ця концепція висвітлена в праці «Дух законів». Менталітет, або характер народів залежить від географічної широти, де вони проживають. Так, рабство є властивим для південних країн. Рабство виникає і поширюється там, бо для людей півдня притаманна лінь, розніженість, бездіяльність. Ледачого південця важко долучити до важкої фізичної праці, крім як під страхом покарання. Ці ж причини приводять до сімейного рабства. Жінки на півдні раніше досягають фізичної зрілості, коли їх інтелектуальні можливості ще перебувають на низькому рівні, тому вони потребують цілковитого підкорення чоловікам. Пристрасність південців зумовлює необхідність утримувати жінку подалі від вулиці, розмірковує Монтескьє.

Далі, він зазначає, що для мешканців Півдня є властивою відсутність хоробрості і мужності. Саме на цьому й виникає східний деспотизм, підбиває підсумок філософ. Родючий ґрунт породжує ледарство (не треба докладати багато зусиль для його обробітку) і деспотизм правління. Бідні ґрунти зумовлюють виховання у людей працьовитості і прагнення до свободи. Отож, мораль і дух народів, доводить французький мислитель, знаходяться у тісному зв’язку з кліматом і ґрунтом. Закони, які ухвалюються державою, здатні посилити або нівелювати негативний вплив географічного середовища на характер і поведінку людей. Значною мірою філософсько-історичні ідеї Монтескьє спрямовані проти історичної концепції Буленвільє.

Граф Анрі де Буленвільє (1658 – 1722 рр.), хоча й не був професійним істориком, а залишався дилетантом, все ж, спромігся розробити і оприлюднити оригінальну концепцію соціальної історії Франції у своїй тритомній праці «Історія». Основні думки історика зводяться до наступного. Франки, які завоювали Галлію у V ст., повністю підкорили собі місцеве населення. Позбавивши галлів права власності на землю і всіх політичних прав, франки перетворили їх на кріпосних селян, щось середнє між рабом і вільним. Галли стали підневільним населенням, а франки, які принесли з-за Рейну свободу, стали володарями. Згодом, ці дві верстви розвинулись у дворянство (нащадки франків) і чернь (нащадки галлів). Буленвільє через деякий час починає вживати термін «раса» для позначення цих верств. Він виводить з вищезазначеного далекосяжний висновок, згідно з яким, племінне походження зумовлює соціальний стан. Але панування раси володарів – «франків» було підірване двома подіями. На думку мислителя, це були: звільнення селян з-під кріпосної залежності і надання французькими королями дворянських титулів представникам підкореної галльської «раси». Історик-дилетант вважав, що абсолютистська монархія, яка відсторонила від керма управління франкську расу і спирається на потомків галлів, є несправедливою у порівнянні з становою монархією епохи розвиненого феодалізму. Таким чином, Буленвільє був упевнений, що державний і суспільний лад раннього середньовіччя в Західній Європі виник завдяки завоюванням германців. Германські варвари завоювали галло-римлян і встановили свій лад, в основі якого – свобода, але винятково для завойовників, пануючого класу, «раси володарів». Галло-римляни ж стали безправними кріпосними селянами, в яких не було й немає політичних прав і політичних традицій. Ідеї Буленвільє започаткували цілий напрям історіографії середніх віків – германський (германісти).

Наукову відповідь авторові теорії «двох рас» спробував дати секретар Французької академії абат Жан Дюбо (1670 – 1742 рр.) у своїй великій праці «Критична історія встановлення французької монархії в Галлії». Спираючись на історичні джерела, Дюбо доводить, що франки не завойовували Галлію, а поселилися на її території у статусі федератів (союзників) Римської імперії. Франкські королі отримували цей титул від римського імператора і разом з ним формальне право управляти Галлією. Але й, отримавши це право, франкські королі майже нічого не змінювали в політичній, господарській і правовій системі Галлії. Тут мирно співіснували римські інституції і франкські, зокрема такі як галло-римське право і Салічна правда. Місцеве і прийшле населення жило на території Галлії в рівних умовах. І тільки через чотири століття, внаслідок природного розвитку феодалізму з’являються аристократія і кріпосні селяни, що в принципі не можна розглядати як результат завоювання. Отже, Дюбо стверджував, що ніякого франкського завоювання не було, бо франки були федератами римлян. Менш цивілізовані франки сприйняли римські установлення, інституції, римську культуру. Галло-римське населення зберегло низку вольностей, особливо в містах – муніципальні. Відмінності між франками і галло-римлянами як спільнотами виникають не по племінному, чи расовому признаках, а в результаті розвитку феодальних інституцій, однакових для всіх. У вивченні історії середніх віків абат Дюбо започаткував романістичний напрям (романісти).

Поиск по сайту: