Класичний підхід

В основі лежить рівняння кількісної теорії грошей MV=PY. Виходячи з рівн можна отримати фу-ю попиту на гр:

M=1/v*PY. 1/v – коеф пропорційності, показує кіл-сть грошей, що припадає на кожну од доходу, якою люди бажають володіти, 1/v – сonst. Попит на гроші є функцією від доходу, а % ставка на ньоо не вплив, бо за Фішером люди зберіг гроші лише з однієї причини – для фін операцій куп-продажу. Ф-ї: міра вартості і засіб заощадж. Це враховували економісти кембрідж напрямку. Коли дохід людини збільш, то з’явл заощадж. Md=k*PY,k=1/v. k не є постійним і може коливатися в межах короткостр періоду, бо на рішення ек агентів заощадж част доходу впливає рів доходу, який може утримувати від фін активів. Залежить від %ставки. Якщо % ставка зростає, то ек суб намаг економити на гр запасах, щоб збіл част доходу, що спям на заощадж. Як наслідок коеф k зменш.

Кейнс визнавав 3 основні мотиви за якими існує потреба суб’єктів економіки в грошах:

1) Трансакційний мотив - суб’єкти тримають гроші на руках для здійснення трансакцій, тобто актів купівлі-продажу товарів;

2) Мотив обережності – гроші потрібні про всяк випадок та для їх нагромадження з метою покупок у майбутньому;

3) Спекулятивний мотив – гроші потрібні для здійснення операцій з цінними паперами на фондовому ринку.

Відповідно до цих мотивів запропоновані наступні види грошового попиту:

1) Трансакційний попит;

2) Спекулятивний попит;

Трансакційний або операційний попит на гроші – це потреба в ліквідних засобах для здійснення актів купівлі-продажу. Його величина дорівнює:

де MDt – трансакційний попит на гроші; P*Y-номінальний ВВП; V-швидкість обігу грошей.

Виходячи з формули можна констатувати, що трансакційний попит на гроші MDt не залежить від процентної ставки, а його лінія має вигляд вертикальної прямої.

Спекулятивний попит – суб’єкти економіки тримають частину коштів для заощадження і використання на придбання цінних паперів та інших фінансових активів. Попит на гроші, як елемент активів називається спекулятивним попитом. Його величина залежить від процентної ставки. Цю залежність можна пояснити за допомогою теорії портфельного вибору. Вона твердить, що кожен власник фінансових активів тримає свої кошти в різних формах, оскільки кожен актив має свої недоліки та переваги (готівкові кошти ліквідні, але неприбуткові; цінні папери менш ліквідні, але мають можливість отримання прибутку).

Між обсягом спекулятивного попиту та процентною ставкою існує обернений зв’язок. Його можна пояснити за допомогою порівняння властивостей готівкових грошей та консолей, тобто безстрокових державних облігацій з фіксованим доходом, які служать альтернативою грошам. Вартість облігацій визначається: де

ВР – ринкова або курсова ціна облігації

В∙Y – фіксований дохід, щорічно отримуваний за облігацією

r - дохідність облігації рівна процентній ставці

Спекулятивний попит на гроші змінюється під впливом дій власників фінансових активів. Залежно від динаміки процентної ставки та дохідності облігацій їх тактика наступна:

1) Якщо процентна ставка низька і очікується її подальше підвищення економічні суб’єкти продають облігації збільшуючи спекулятивний попит на гроші;

2) Висока процентна ставка і можлива тенденція до її зниження збільшують попит на облігації, а спекулятивний попит на гроші при цьому скорочується

Т.ч. складається обернена залежність між обсягом спекулятивного попиту на гроші та процентною ставкою;

Загальний попит на гроші, який складається з 2 елементів:

MD = MDt + MDa, де

MD - загальний номінальний попит на гроші;

MDt - трансакційний попит на гроші;

MDa - спекулятивний попит на гроші;

Крива загального попиту на гроші має від’ємний нахил (тому що такий нахил має лінія спекулятивного попиту) і зсунута вправо на величину транс- акційного попиту (тому що він не залежить від процентної ставки).

Реальний грошовий попит – це потреба в грошовій масі викликана зміною реального продукту та реальної процентної ставки:

, де

– загальний реальний попит на гроші або реальні касові залишки;

MD(Y) – реальний трансакційний попит, як функція від реального продукту Y або доходу (швидкість обігу грошей приймається незмінною);

MD(r) – реальний спекулятивний попит, як функція від реальної ставки процента.

Поиск по сайту: