Стрептостафілодермії

1 Стрептостафілококове імпетиго (змішане імпетиго, звичайне імпетиго) – трапляється найчастіше, на гіперемійованій шкірі виникає везикула з тонкою покришкою і серозним вмістом, який швидко стає гнійним, пустула руйнується, утворюючи ерозію, на поверхні якої формуються грубі, «медові» кірочки, через 5-7 днів кірочки відпадають, залишаючи тимчасову еритему, лущення. Вогнища схильні до росту, уражають великі площі, розповсюджуються на різні ділянки, частіше на обличчя, кінцівки, хвороба заразна, особливо у дітей.

2 Звичайна ектима – починається з фліктени, пустули чи піхура на інфільтрованій шкірі, вміст стає гнійним, формується кірочка щільно вставлена в тканини, при знятті якої утворюється кругла виразка 3-4 см в діаметрі з валикоподібними припіднятими краями, кровоточивим дном, вкритим кашоподібною брудно-сірою масою з домішками крові, загоюється рубцем. Типова локалізація: шкіра гомілок і сідниць, тривалість хвороби 2-4 тижні.

3 Хронічна дифузна стрептодермія – виникає при неправильному лікуванні гострої дифузної стрептодермії чи звичайного імпетиго, при зниженому імунітеті, затяжному перебігу впродовж кількох місяців. Типова локалізація на гомілках, ступнях: виникають синюшно-білі, набряклі вогнища з чіткими контурами, по краях з відшарованим епідермісом; ерозії; жовті серозні кірочки; в період загострення: мокнення, набряк, еритема.

Поиск по сайту: