Трихомоніаз

Збудником захворювання є піхвова трихомонада, яка належить до найпростіших із класу джгутикових. Здебільшого передається ста­тевим шляхом, можливо також інфікування через предмети особис­того використання.

Інкубаційний період — від 3 днів до 4 тиж.

Трихомоніаз належить до найбільш поширених венеричних захворювань. У жінок вражається піхва, рідше шийка матки, сечовипускний канал, у чоловіків – сечовипускний канал і простата. Зараження дорослих відбувається статевим шляхом при контакті з хворим чи носієм інфекції. Трихомоніазна інвазія може виступати як моноінфекція, але досить часто вона поєднується з гонококами, хламідіями, уреаплазмами. Трихомонада виживає у вологому середовищі (грудочках слизу чи гною) до кількох годин. Тому при цьому захворюванні трапляється побутове (непряме) зараження: через забруднені виділеннями хворих предмети гігієни, білизну. Саме цей шлях найчастіше буває у дівчаток. Крім того, зафіксовано випадки зараження новонароджених від хворих трихомоніазом матерів під час пологів.

За клінічним перебігом захворювання класифікується:

1. Свіжий трихомоніаз із давністю захворювання до 2 місяців.

2. Хронічний – з давністю більше 2 місяців.

3. Латентний - входять приховані форми трихомонадоносійства (відсутність прояву захворювання при наявності трихомонад).

Клінічна картина.

У чоловіків захворювання проявляється у вигляді уретриту — виділення часто мізерні, водянисті або сли­зисто-гнійні, пінисті; суб'єктивно хворий відчуває свербіж і печіння у сечівнику при сечовиділенні. Більшість чоловіків мають мінімальні симптоми або їх не відчувають взагалі і є безсимптомними носіями не знаючи про це і інфікуючи соїх партнерок.

У чоловіків з трихомонадним уретритом може розвинутися баланіт і баланопостит. Хворі скаржаться на сверблячку голівки статевого члена, помірний біль в області крайньої плоті, виділення із запахом прілого сіна. При огляді відмічається гіперемія шкіри голівки статевого члена і крайньої плоті, набряк, мацерація епідермісу з утворенням ерозії, саден, виразок.

При трихомонадному парауретриту при огляді виявляється дрібна червона крапка, при натисканні на неї вдається отримати гнійну краплю.

При трихомонадному епідидиміті зявляються болі по ходу сімяного канатика і придатка яєчка, підвищення температури. При пальпації придаток різко болісний.

Гострий простатит характерізується болями, що іррадіюють в стегно і поперек, прискореними позивами на сечовипускання, простаторею, наявність каламутної сечі. Нерідко ослабляється ерекція.

Трихомонадний везикуліт. Розрізняють 3 форми везикулітів: суб'єктивно асимптомну, гостру і хронічну. У хворих відмічається підвищення температури, загальна слабкість, біль в області промежини і прямої кишки, прискорене сечовипускання, термінальна гематурія, підвищення статевої збудливості. При хронічній формі виникають статеві розлади, азоспермія.

У жінок

Трихомонадний кольпіт протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі скаржаться на виділення, свербіння у вагіні та довкола зовнішніх статевих органів, біль при сечовиділенні та під час статевого акту.

Виділення часто мають неприємний запах і роз'їдаючий характер, рясні, рідкі, часто пінисті. При огляді у таких хворих відмічається гіперемія шкіри зовнішніх статевих органів, промежини, набряклість, розпушення слизової оболонки піхви, іноді численні дрібні поверхневі виразки. Залежно від клінічних проявів трихомонадний кольпіт може бути простим макульозним, гранульозним, виразковим або змішаним.

Трихомонадний вульвіт виникає первинно у дівчаток і як наслідок трихомонадного вагініту у жінок. Протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Хворі скаржаться на сверблячку, печіння в області входу в піхву з подальшим приєднанням білій. При об'єктивному огляді спостерігається дифузна гіперемія зовнішніх статевих органів, їх припухлість, кровоточивість, зустрічаються ерозії і виразки, виділення слизово-гнійні.

Для трихомонадного вестибуліту характерна виражена дифузна гіперемія, виразки, набряк слизової в області переддвер’я піхви, підвищена кровоточивість і слизисто-гнійні виділення. Хворі скаржаться на сверблячку і печіння в області входу в піхву.

Трихомонадний бартолініт виявляється поразкою вивідної протоки залози, а іноді і всієї залози. При об'єктивному обстеженні відмічається гіперемія гирла протоки. При розповсюдженні інфекційного процесу на всю залозу вона стає болісною, набряклою, щільною і промацується у вигляді невеликого пухлинного утворення в задній третині великих статевих губ. Іноді виникає хибний абсцес.

Трихомонадний цервіцит і ендоцервіцит протікають по типу хронічного, рідше – підгострого процесу. При цьому значно виражена набряклість слизової оболонки, гіперемія, розпушеність і дрібноочагові укриті виразками ділянки слизової шийки матки. Виділення слизисто-молочні, слизисто-гнійні, іноді – пінисті. Зустрічаються також ерозії шийки матки і поліпи.

При проникненні вагінальних трихомонад в матку виникає трихомонадний ендометрит, що характеризується збільшенням білій з домішкою крові, болями внизу живота, розладом менструального циклу.

Трихомонадний сальпінгіт характеризується появою болю внизу живота, більш різко виражених з одного боку. Пальпаторно відмічається болісність труб і їх потовщення. Нерідко виникає спайний процес в трубах, що приводить до безплідності.

Трихомонадний уретрит характеризується появою болів, відчуттям печіння при сечовипусканні і частими позивами до сечовипускання. В уретрі містяться виділення білого або жовтого кольору. При огляді відмічається гіперемія і набряк зовнішнього отвору уретри.

Парауретрит трихомонадної етіології важко діагностуються і не відрізняються від парауретритів іншої етіології. Частіше за все характерний асимптомний перебіг. Можливо утворення мікроабсцесів.

Трихомонадні цистити виникають повторно. Характеризуються частими, іноді імперативними позивами на сечовипускання, тенетами. Хворі скаржаться на болі в кінці сечовипускання, іноді підвищення температури тіла.

У дівчаток виділення із піхви гнійні, пінисті, подразнюють сли­зову оболонку, тому на ній можуть бути ерозії; суб'єктивно спостері­гаються болісність і свербіж у ділянці статевих органів і пахвинно-стегнових складок.

У разі хронічного перебігу можна виявити бородавчасті вирости на тонкій ніжці — гострокінцеві кондиломи.

При відсутності лікування через кілька тижнів симптоми зникають і захворювання переходить у хронічну форму. При цьому у хворих регулярно виникають загострення при провокуючих зовнішніх і внутрішніх факторах (переохолодження, вагітність, менструація, вживання алкоголю, захворювання інших органів і систем). Паразити і продукти їх життєдіяльності знижують рухливість сперматозоїдів, викликають розвиток хронічного простататиту, везикуліту, епідідімоорхіту, що часто приводить до чоловічого безпліддя. Наявність трихомонад у вагітних може стати причиною передчасних пологів, викиднів у першому триместрі вагітності.

Поиск по сайту: