ТЕМА 11 : СИФІЛІС

Сифіліс - це хронічне інфекційне захворювання, що передається в основному статевим шляхом, спричинюється блідою трепонемою, характеризується ураженням усіх органів і тканин організму, здат­ністю до тривалого та рецидивного перебігу й передавання за спад­ковістю.

Назву хворобі надав у 1530 р. італійський медик, поет та філософ Фракасторо, присвятив їй поему під назвою «Сифіліс - гальська хвороба». У ній він описав клінічні ознаки даного захворювання, якими був покараний пастух Сифіліс за свої любовні пригоди.

Ще одна назва хвороби - «люес» (від rp. lues - карати).

Етіологія. Збудником сифілісу є бліда спірохета (Тгеропета pallidum), відкрита у 1905 р. Шаудіном і Гофманом.

Свою назву «бліда» трепонема отримала від її властивостей погано сприйма­ти барвники. Трепонема має вигляд спіралі гвинтоподібної форми з 8-14 рівномірними і крупними завитками, рухлива: обертається навколо своєї поздовжньої осі - «загвинчується» як штопор; ковзає вперед і назад, роблячи хитальні, хвилеподібні рухи; згинається під більш або менш гострим кутом. Розміри її - 6-14 мкм.

Оптимальна тепература для життєдіяльності блідої трепонеми - 37 °С, при 60 °С вона гине через 10-15 хв, при 100 °С - моменталь­но, за температури 10 °С вона може жити до 3 год. Особливо згубним для трепонеми є висихання, у вологих виділеннях вона зберігає жит­тєдіяльність до 12 год і більше. Згубно діють на трепонему дезінфекційні хімічні речовини: 0,5 % розчин фенолу, 1-2 % розчин карболо­вої кислоти, 96 % етиловий спирт, піна калійного мила.

Трепонеми розмножуються шляхом поперечного поділу, існує також і статевий шлях розмноження. Під впливом несприятливих умов існування (вплив антибіотиків, недостатнє живлення) вони мо­жуть утворювати «форми виживання» - цисти та L-форми. Ці фор­ми не пропускають лікарські засоби і тому довго можуть існувати в організмі без патогенної дії на організм.

Шляхи зараження на сифіліс:

1.Статевий.

2.Побутовий (через поцілунки, предмети, якими до того користу­вався хворий - склянки, ложки, зубні щітки, недопалки цигарок, бритви тощо).

3.Трансфузійний.

4.Трансплацентарний (від хворої сифілісом матері плодові).

Умови, необхідні для розвитку захворювання:

1.Наявність збудника (найбільш заразними є елементи висипу первинного і вторинного сифілісу, які виділяють секрет, що локалі­зується в порожнині рота, на статевих органах).

2.Масивність дози збудника.

3.Вірулентність збудника.

4.Наявність воріт для інфекції - ділянка шкіри чи слизової обо­лонки з порушеною цілістю.

Поиск по сайту: