Гонорея. Гонорея (від грецьк. gonos — сім'я, rheo — течу) — інфекцій­не венеричне захворювання спричинене специфічним збудни­ком — гонококом

Гонорея (від грецьк. gonos — сім'я, rheo — течу) — інфекцій­не венеричне захворювання спричинене специфічним збудни­ком — гонококом, що уражує переважно слизові оболонки сечових

і статевих органів, рідше — прямої кишки, ротової порожнини, кон'юктиву ока (тобто слизові оболонки, вкриті циліндричним епі­телієм).

Етіологія. Збудник гонореї — гонокок — це диплокок нирко­подібної форми, або у вигляді зерен кави, обернених угнутими по­верхнями один до одного й опуклими назовні.

Типовим для гонококів є розміщення всередині лейкоцитів, де вони продовжуть свою життєдіяльність, спричинюючи загибель лейкоцитів. Опинившись поза клітинами, гонококи знову фагоцитуються і весь цикл повторюється. Забарвлюються вони всіма основ­ними аніліновими барвниками, грамнегативні.

Гонокок — паразитує лише в організмі людини. У виділеннях при кімнатній температурі і достатній вологості гонококи зберігають ві­рулентність протягом 48 год, після висихання виділень на білизні вони швидко гинуть, але у вологому середовищі їх здатність до інфі­кування може зберігатися до 36 год.

Гонокок дуже чутливий до дії сонячної радіації, мильна піна вби­ває гонокок миттєво, розчин сулеми (AgNO₃) в розведенні 1:4000 зне­шкоджує його через 10 хв.

Гонокок виділяє ендотоксини, які мають властивість спричиняти склеротичні процеси у тканинах.

Сприйнятливість гонокока організмом людини досить висока, імунітету не існує.

Гострота перебігу захворювання залежить від реактивності ор­ганізму.

Шляхи передачі. У зв'язку з тим що гонококи нестійкі у зов­нішньому середовищі, зараження відбувається здебільшого під час безпосереднього статевого контакту здорової людини з хворою.

Нестатевий шлях зараження трапляється дуже рідко. Інфікування очей у дорослих може спостерігатися при занесенні гонокока рука­ми, забрудненими виділеннями сечових і статевих органів, у новона­роджених — під час проходження через пологові шляхи хворої ма­тері. Іноді маленькі дівчатка заражаються побутовим шляхом через інфіковані губки, рушники, пелюшки тощо, за наявності спільного ліжка у хворої матері і дитини.

Патогенез. Інкубаційний період в середньому становить 3-5 днів (може бути коротшим — 1-2 дні, або тривалішим до 10 днів і більше).Гонококи, що проникли в отвір сечівника, швидко розмножують­ся, поширюються на поверхні слизової оболонки і між клітинами циліндричного епітелію в підепітеліальній тканині. Ендотоксини, що звільняються під час розпаду гонококів, призводять до прогре­сивного наростання запального процесу, кровоносні судини розши­рюються, розвивається серозне просочування тканини, відбувається значна міграція лейкоцитів, що проявляється гнійними виділення­ми. Крім того, гонококи потрапляють у лімфатичні щілини і крово­носні судини і мігрують далеко від місця їх проникнення в організм, унаслідок чого виникають запальні явища в інших внутрішніх сечо­вих і статевих органах.

Поиск по сайту: