Основні принципи лікування гонореї

1.Детальне клініко-лабораторне дослідження пацієнта з метою виявлення супутніх інфекцій сечової і статевої систем, неврахування яких може зменшити ефект проведеного лікування.

2.Вибір індивідуального плану лікування для кожного конкрет­ного хворого з урахуванням гостроти та давності запального проце­су, наявності ускладнень.

3.Лікування повинно бути комплексним, тобто включати в себе антибактеріальні, протизапальні, імунні та інші засоби.

4.Дотримання хворим режиму лікування (відмови від вживання спиртних напоїв, утримання від сексуальних контактів та фізичних навантажень).

5.Одночасне лікування обох статевих партнерів.

Лікування гонореї проводиться згідно з «Інструкцією по лі­куванню та профілактиці гонореї», затвердженої МОЗ України в 1995 році.

Антибактеріальна терапія (препарати пеніцилінового, тетра-циклінового ряду, аміноглікозиди, рифампіцини, сульфаніламідні препарати).

Імунотерапія:

• вакцинотерапія — застосовується гоновакцина;

• аутогемотерапія — введення внутрішньом'язово власної крові хворого;

• пірогенал, продигіозан;

• декарис (левамізол);

• метилурацил, пентоксил;

• тимоген, тималін, лаферон, неовір.

Біогенні стимулятори: алое, ФіБС, склисте тіло, екстракт пла­центи.

Місцеве лікування:

У чоловіків:

1. Промивання сечівника за Жане (за допомогою кухля Есмарха), для цього використовують до 3-4 л дезінфекційних розчинів.

2. Інстиляції в сечівник — введення розчинів (калію пермангана­ ту 1:5000, срібла нітрату 0,25-0,5 %, протарголу 1-2 %, цинку суль­фату 1 %, хлорофіліпту, ромазулану та інших) у сечівник шприцом у кількості не більше ніж 6-8 мл, затримують їх на 10-15 хв, а потім випускають; за необхідності проведення інстиляції в задній відділ сечівника, використовують катетер. Інстиляції проводять з бакте­рицидною, припікальною метою, а також для зменшення секреції сечівника.

3. Тампонада за Вашкевичем — через уретроскоп вводять довгий марлевий тампон, змочений дезінфекційними розчинами та вазелі­ном або гліцерином. Тампонаду проводять при наповненому сечово­му міхурі, на 2 год, після чого пацієнт за допомогою сечовипускання повинен видалити тампон струменем сечі, тягти силою не можна че­рез можливість поранення слизової оболонки сечівника.

4. Масаж сечівника на бужі — сприяє кращому відтоку виділень, розсмоктуванню запальних ущільнень при хронічних процесах, роз­ширенню каналу сечівника при стриктурах.

У жінок:

1.Промивання сечівника за Жане.

2.Оброблення шийки матки дезінфекційними розчинами (про­таргол 2 %, срібла нітрату 0,5-1 %, ваготил).

3.Піхвові ванночки — через гінекологічне дзеркало в піхву вли­вають потрібний розчин у такій кількості, щоб закрити шийку мат­ки, який залишають на 15-20 хв.

4.Тампонада піхви — марлеву смужку, просочену лікарським за­собом, довжиною 50 см, залишають на 6-12-24 год; застосовують у хронічній стадії запального процесу, для розсмоктування інфільтра­тів, лікування ерозій.

Місцеве лікування прямої кишки — лікувальні клізми — після очисних клізм уводять у пряму кишку 30-50 мл дезінфекційного розчину на 2-3 год.

Поиск по сайту: