Серологічна діагностика сифілісу

1. Найбільшого поширення дістала реакція Вассермана, яка ґрунтується на здатності антитіл, що наявні в сироватці крові хворих на сифіліс, вступати в сполуки з різними специфічними антигенами. Для ідентифікації комплексів, що утворилися, використовують гемолітичну систему (еритроцити барана і гемолітичну сироватку). За їх наявності відбувається за­тримка гемолізу в гемолітичній системі. Силу реакції позначають за ступенем гемолізу: різко позитивна (++++) - відповідає відсутності гемолізу, позитивна (+++) - помірному гемолізу, слабко позитивна (++) - неповному гемолізу, сумнівна (+) - ледве помітному осаду з нерозчинних еритроцитів і негативна (-) - цілковитому гемолізу. У випадку різко позитивного результату реакцію оцінюють і кількісно, тобто визначають титр - найвище розведення сироватки крові, за якого ще спостерігається різкопозитивний результат.

Кров для дослідження беруть у кількості 5 мл з ліктьової вени (ба­жано натще). Не слід брати кров у хворих у гарячковому стані, після вживання спиртних напоїв, перенесення інфекційних захворювань, під час менструації, за 2 тиж до і після пологів, оскільки в таких ви­падках можуть бути хибнопозитивні результати.

2.Для експрес-діагностики використовують реакцію мікропреципітації (реакція відбору).

3. Реакція імунофлюоресценції (РІФ) є високочутливою специфіч­ною. За наявності сифілісу у хворого спостерігається жовто-зелене світіння блідих трепонем у люмінесцентному мікроскопі.

4. Реакція іммобілізації блідих трепонем (РІБТ) - найбільш спе­цифічна реакція для діагностики сифілісу; грунтується на втраті рухливості блідих трепонем у присутності сироватки крові хворого на сифіліс. Застосовують її для розпізнавання хибнопозитивних ре­зультатів стандартних серологічних реакцій.

Поиск по сайту: