ТЕМА № 13 : ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ ТА ГОСТРОЗАРАЗНИХ ХВОРОБ ШКІРИ. ПИТАННЯ ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ

В основі організації боротьби з поширенням хвороб, що переда­ються статевим шляхом та гострозаразних хвороб шкіри в Україні закладений диспансерний метод, який полягає у спостеріганні за здоров'ям населення певний період часу. У нашій країні вироблена єдина система диспансеризації пацієнтів з венеричними захворю­ваннями, ведення обліково-звітної медичної документації, лікуван­ня хворих в спеціалізованих закладах.

Усе це дозволяє отримувати достовірну статистичну інформацію щодо захворюваності на дану групу захворювань, планувати підго­товку кадрів, розгортання спеціалізованої мережі обслуговування населення.

До заходів (методів) громадської профілактики венеричних хво­роб відносяться:

1.Виявлення, проведення своєчасного лікування та облік вене­ричних хворих згідно з чинними інструкціями МОЗ України.

2.Обстеження осіб, контактних із хворими на венеричні захворю­вання, виявлення джерел зараження.

3.Примусове обстеження та лікування осіб, про можливість інфі­кування яких є достовірні дані.

4.Проведення контролю виліковності.

5.З метою профілактики природженого сифілісу всім вагітним двічі за період вагітності проводять серологічне дослідження на си­філіс (у першій та другій половині вагітності).

6.Проведення серологічного дослідження на сифіліс усім хво­рим, що перебувають на лікуванні в соматичних стаціонарах з ме­тою виявлення прихованих форм сифілісу, вісцерального сифілісу та сифілісу нервової системи. Контроль за проведенням серологічного дослідження всіх стаціонарних хворих покладається на шкірно-ве­нерологічні заклади.

7.Проведення медичних профілактичних оглядів з метою вияв­лення венеричних захворювань серед декретованого контингенту населення, до яких відносяться: працівники дитячих закладів (ди­тячі садки, школи, дитячі будинки, літні оздоровчі заклади, дитячі санаторії, дитячі лікарні, пологові будинки), працівники з гро­мадсько-гігієнічного обслуговування населення (лазні, перукар­ ні, пральні), працівники готелів, спортивних закладів, басейнів, провідники пасажирських потягів та авіаліній, водії громадсько­го транспорту, працівники харчової промисловості, харчоблоків, продавці.

8.Проведення обстеження на венеричні захворювання серед осіб без визначеного місця проживання, осіб, що перебувають у приймальниках-розподільниках.

9. З метою профілактики трансфузійного сифілісу та СНІДу в 100 % випадків проводиться клінічне та серологічне дослідження донорів перед кожним здаванням крові. Не допускаються до здачі крові особи, хворі на сифіліс або СНІД, а також ті особи, що в мину­ лому хворіли на сифіліс. Кожна особа, що є кандидатом в донори дає підписку про те, що вона не хворіла і не хворіє на сифіліс, у випадку приховування такої інформації передбачена кримінальна відпові­дальність.

10. Санітарно-просвітня робота серед населення, особливо серед молоді шляхом виступів з лекціями, бесідами, друку відповідних матеріалів у періодичній пресі, випуску листівок, організації радіо- та телепередач.

Особиста профілактика захворювань, що передаються ста­тевим шляхом.

У першу чергу слід утримуватись від випадкових сексуальних контактів з незнайомими особами, особливо в стані ал­когольного сп'яніння. Існує ціла низка запобіжних заходів. Насамперед перед сексуаль­ними контактами слід вимити статеві органи. Не слід вступати в сексуальний контакт, якщо на статевих органах партнера виявлені будь-які зміни (подряпини, порушення цілості шкіри, елементи ви­сипу). Безпосередньо перед статевим контактом і відразу після нього рекомендується сечовипускання, крім того для жінок рекомендують спринцювання, для чоловіків — промивання зовнішніх статевих органів дезінфекційними розчинами. Найпоширенішим та найефек­тивнішим із таких засобів є 0,05 % розчин хлоргексидину (гібітану), який можна придбати в аптечній мережі.

З метою особистої профілактики у разі випадкового сексуального контакту слід застосувати презервативи, ефективність яких гаранто­вана у разі правильного їх використання.

Щодо заходів боротьби з поширенням гострозаразних хвороб шкіри слід відзначити:

1.Оперативне виявлення, своєчасне лікування та облік хворих з гострозаразними хворобами шкіри.

2.Ізоляція хворого у разі виявлення захворювання в органі­зованому колективі, гуртожитках тощо та негайна його госпіталі­зація.

3.Проведення обстеження всіх членів сім'ї та інших контактних осіб з гострозаразними хворобами шкіри.

4.Здійснення дезінфекційних заходів в осередках захворювань санітарно-епідеміологічною службою (дезінфекція приміщень, меблів, постільної та натільної білизни, предметів особистого вжитку).

5.З метою профілактики мікроспорії, трихофітії — проведення ветеринарного нагляду за хворими тваринами, знищення комуналь­ними службами бродячих тварин.

6.Для недопущення виникнення осередків захворювань в органі­зованих колективах передбачено проведення профілактичних ме­дичних оглядів перед початком навчального року, при відвідуванні літніх оздоровчих таборів та ін.

7.Дотримання правил особистої гігієни серед населення.

8.Санітарно-просвітня робота серед населення.

Поиск по сайту: