СУТТЄВО іЄЯ

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

т- відмінності категорій "управління" та менеджмент; в®¹ значення та задачі менеджменту;

еж основні історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні; і®¹ які основні переваги і проблеми розвитку менеджменту в сучасних умовах мають вітчизняні підприємства;

^вирішувати задачі менеджменту в умовах конкретної виробничої

структури; ^> виділяти організаційні, функціональні та особові складові

менеджменту; Щеміло використовувати досягнення менеджменту, напрацьовані на

різних етапах його розвитку; ^виділяти найраціональніше в менеджменті та застосовувати його

для вдосконалення на вітчизняних підприємствах.

ТЕМА 1. Сутність, значення та розвиток менеджменту

_ Ялан (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1.1.Сутність понять"управління" та "менеджмент".

1.2.3начення та завдання менеджменту.

1.3. Історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні.

1.1. Сутність понять "управління"та "менеджмент"

Поряд із поняттям "управління" сьогодні в наш словниковий запас увійшов термін "менеджмент". І це не випадковість, а закономірність, яка обумовлена орієнтацією нашої економіки на ринкові методи господарювання, що давно вже діють у більшості розвинутих державах світу. Вивчення досвіду цих держав показує, що своїм досягненням вони багато в чому завдячують системі управ­ління виробництвом. Очевидно, що діючі там схеми управління підприємствами, організаціями, які, власне, й привели до успіху економіку цих країн не могли не зацікавити наших учених та практиків. Досліджуючи ці схеми з метою набуття власного досвіду, вони виявили, що обійтися без менеджменту тут неможливо. Це і є головною причиною того, що слово "менеджмент" іноземного походження потрапило до нашого лексикону сьогодні й, напевно, назавжди.

Нерідко нам доводиться чути, що поняття "управління" та "менеджмент" за своїм змістом тотожні, що це лише своєрідні "примхи" наших економістів у "копіюванні" Заходу привели до підміни управління менеджментом. Це як би лише данина моді й не більше. Чи так це насправді, чи є корінні відмінності в змісті цих понять, як їх необхідно трактувати? Ось питання, на які нам треба дати відповідь.

* Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт із метою зміни його стану, або поведінки у зв 'язку зі зміною певних обставин. Звідси випливає, що управляти процесами, які протікають на будь-якому підприємстві, в організації, що і є об'єктами, означає змінювати їх стан

¹ ° МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

шляхом зміни всіх, або окремих, існуючих там виробничих факторів, до яких підносяться ^матеріальні, ^енергетичні, ^фінансові, Фтрудові інформаційні ресурси тощо. Але ефективний результат будь-якого управління навіть при використанні найбільш передових технологій, матеріалів, висококвалі­фікованих робітників буде досягнутий лише за умови правильного, розумного, наукового керівництва всім залученим до нього персоналом, узгоджених його дій. Саме таке завдання покладається на менеджмент, що в перекладі з англійської мови означає "керівництво, завідування, вміння обходитись з чимось, вміння справлятися з роботою". Таким чином, управління - це процес ув'язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а менеджмент- це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув'язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе й за допомогою техніч­них засобів (роботів, електронних систем, наприклад, коли мова йде про управління певним технологічним процесом, машиною тощо).

У зарубіжній літературі існує чимало визначень менеджменту, але всі вони об'єднанні однією основою - людськими стосунками в процесі праці, організаторськими здібностями керівників, побудовою органів управління підприємствами, організаціями. Так, Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення менеджменту:

> менеджмент - це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками);

> менеджмент - це влада та мистецтво керівництва;

> менеджмент - це вміння організовувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників);

> менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, служби й підрозділи.

Менеджмент - цс особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований
натовп у ефективну й продуктивну групу. Саме менеджмент створює економічний і
соціальний розвиток. Він є його результатом. Всюди, де ми вкладаємо економічні
фактори виробництва, особливо капі гал, ми не досягали розвитку. Розвиток справа
швидше людської енергії, ніж економічного багатства. Генерування людської енергії
і надання їй напрямку є головним завданням, задачею менеджменту.
________________________________________________________________ Я. Друкер

Отже, якщо управляти можна всіма елементами виробництва, то керувати можна лише людьми, персоналом. Тому, якщо ми вживаємо термін "управління" стосовно людей, персоналу, то ми повинні розуміти в такому випадку не все управління в широкому змісті цього слова, а лише менеджмент як складову частину управління, або управління у вузькому розумінні цого слова.

Звідси стає зрозуміло, чому часто в поняття "управління" та "менеджмент" укладався однаковий зміст, адже вони є синонімічними.

Як не дивно, але навіть у визначенні поняття "менеджмент" у словнику "Управление народним хозяйством" (М., Политиздат, 1983, с.67), коли ніщо капіталістичне, навіть найпрогресивніше, не сприймалося соціалістичною системою, не вдалося "замаскувати" основну ідею існування менеджменту в

ТЕМА 1.Сутність, значення та розвиток менеджменту

іноземних фірмах: "Менеджмент - система управлений на капиталистических фирмах и предприятиях, имеет двойствепную природу. Содной старої ш менеджмент вьтолняет функцию управлення по коордшшции (согласованию) действий работников дачного предприятия или фирмьі, характерную для всех способов производства, а с другой - функцию реализации чаетной собственности на средства производства, т.е. осуществляет практически жсплуатацию наемньїх работников для получения максимальной прибьши. Ядро менеджмента составляют управляющие - менеджери, которьіх буржуазньїе жономистм и социологи питаються изобразить знергичньїми, способньїми специалистачи, дружески настроенньши кробочим. В действительиости, главньїм мотивом, целью менеджера являєшся получение максимальной прибьти фирмой, предприятием ''.

З наведених вище визначень менеджменту можна зробити заключення про те, що це поняття є багатомірним і характеризується організаційною, функціональною та особовою складовими. Ч> Організаційна складова менеджменту - це ієрархія управління підприємством,

в якій виділяється вища, середня та низова ланки. 4$ Функціональна складова - це поточний процес виконання функцій менеджменту:

планування, організації, мотивації та контролю за реалізацією цих функцій. Ч> Особова складова - це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.

Усі підходи до вивчення поняття «менеджмент» зводяться до наступних узагальнень:

^менеджмент розглядається як вид діяльності людини, спрямований на досягнення мети; ^менеджмент визначається як процес, з допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними, займаються постановкою їх мети і розробкою способів її досягнення; > менеджмент розглядається як ієрархічна організаційна структура, в межах якої реалізовуються функції управління; Р менеджмент розглядається як категорія людей, зайнятих управлінням. Таким чином, узагальнюючи різноманітні визначення та складові менеджменту, можна прийти до наступного визначення його суті:

Менеджмент - це складова процесу управління, яка забезпечує

І координацію дій персоналу підприємства (організації) на всіх його

^ рівнях з раціонального використання ним наявних ресурсів із

застосуванням наукового підходу, психологічних та етичних норм

керівництва.

Інакше кажучи, менеджмент означає організацію роботи колективу згідно

з метою його діяльності. Найціннішими в менеджменті є люди, співробітники

як основний елемент будь-якого виробничого процесу. Знайти або виховати

компетентних співробітників набагато складніше, ніж отримати, наприклад,

інвестиції. Менеджмент понад усе цінить людей із оригінальними ідеями. Він

вчить працювати не так швидко, як мудро.

МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

* Отже, менеджмент - це швидше практична діяльність, ніж науки чи професія, хоч він охоплює як одне, так і друге.

І їй західних підприємствах розрізняють:

*■ топ-менеджмент, тобто вищу ланку керівництва (генеральний директор та інші члени управління);

> мідл-менеджмент - середню ланку керівництва (керівники самостійних відділів);

> ловер-менеджмент - низову ланку керівництва (керівники підвідділів та інших

підрозділів).

Щоб змінити існуючу нині в Україні економічну ситуацію, необхідно виховати керівників нового типу, які б діяли за ринковими законами. І тут не завадить звернутися до закордонного досвіду підготовки менеджерів, використання існуючих там технологій управління ринковим механізмом господарювання.

1.2. Значення та завдання менеджменту

В умовах ринкових відносин потрібні, зрозуміло, нові підходи до вирішення економічних і соціальних проблем, глибоке розуміння суті

управління та його форм.

Ми все більше пізнаємо ділову практику західних керівників у сфері

менеджменту.

Значення менеджменту полягає в тому, що він забезпечує задоволення потреб споживачів товарів та послуг через ринок. Існування та престиж менеджменту обґрунтовується економічними результатами діяльності. Будь-які рішення приймаються з використанням менеджменту та несуть у собі економічний зміст. Тому ефективність менеджменту й діяльності менеджерів вимірюється економічними успіхами та результатами.

Сьогодні в менеджменті відбуваються суттєві зміни. Якщо раніше успішним менеджером був той, хто швидше за всіх реагував на зміни ринкової ситуації, то зараз хорошим менеджером вважається той, хто для свого підприємства створює нові ринки, хто сам змінює ринок. Недаремно кажуть, що завдання менеджменту полягає в тому, щоб спочатку зробити бажане можливим, а потім - реальним.

* Основне в менеджменті - ставити перед собою ціпі, які б відповідали інтересам підприємства.

* Значення менеджменту полягає й у тому, що він об'єднує капітал та співробітників фірми.

У чому конкретно полягають завдання менеджменту? Ч> Основним завданням менеджменту необхідно вважати забезпечення існування підприємства (фірми) на ринку.У відповідності з цим завданням, менеджмент повинен забезпечувати рентабельність фірми на основі наявних

ТЕМА 1.Сутність, значення та розвиток менеджменту 13

у ній людських та матеріальних ресурсів. Успіхи та невдачі підприємства -це, в першу чергу, успіхи та невдачі менеджменту. Менеджмент повинен створювати умови фірмі для випуску товарів кращої якості за більш низькими цінами, або надавати кращі послуги, ніж її конкуренти. ■^Менеджмент виходить із того, що робітники та службовці - це найцінніший капітал фірми. Тому його завдання - це вирішення проблем своїх співробітників, задля яких й існує фірма. Мета сучасного менеджменту-такий розвиток людини, за якого усі закладені в ній природою здібності могли б реалізуватися в бізнесі. Людина - джерело творчості, різноманітності, тому основне - підвищити зацікавленість працівників у ефективній роботі. Ч> Одне із завдань менеджменту полягає у створенні нових ринків для фірми та забезпеченні швидкого реагування на всі зміни в соціальній сфері ринку. Ця задача реалізується через функцію маркетингу й функцію інновації (розробку нових товарів та послуг). Ч> Наступне завдання менеджменту полягає в глибокому аналізі діяльності фірми. Керівництво не може бути чисто бюрократичним, адміністративним актом. Це - творча діяльність, яка виключає всі форми пристосування. Аналізувати діяльність підприємства слід перш за все з позицій споживача та ринку. Після завершення аналізу всіх сторін діяльності підприємства його керівництву необхідно збалансувати коротко- та довготермінові цілі свого розвитку. Ч> Ще одним завданням менеджменту є доведення до співробітників фірми конкретних завдань, надання їм можливості контролювати власну роботу, а також бачити, який внесок у загальні результати діяльності зробила їхня праця. Співробітник, незалежно від того, є він звичайним працівником чи директором, повинен розуміти, що від його роботи залежить подальша доля підприємства.

Наведені вище завдання, які вирішує менеджмент, не є вичерпними (можна було б назвати ще чимало інших), але вони в достатній мірі доводять його важливість у діяльності будь-якого підприємства, організації.

7.5. [сторичні етапи розвитку менеджменту в світі та в

Україні

Менеджмент не з'явився раптово, він не є породженням науковців чи практиків у сфері управління. Менеджмент існує з тих пір, коли почали виникати ділові відносини між людьми, з'явилися перші організації, елементи виробничо-господарської діяльності. У міру зростання спільної діяльності та її ускладнення, поглиблення спеціалізації та кооперації праці, виникла необхідність виділення управління в якості окремого виду трудової діяльності людини на виробництві - управлінської.

Як предмет науки менеджмент пройшов певні етапи свого розвитку, які в зарубіжній літературі отримали наступні назви:

■=> домонополістичний етап (до 1900р.);

МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

••і* і'пнт "науковеуправління підприємством" (з 1900р. до 1930р. в СІЛА);

'> спиш "адміністративно-бюрократичний підхід" (з 1900р. до 1930р. в Англії, Франції, Німеччині);

¹ > спиш "рух за гуманні стосунки" (1930-1950рр. в СІЛА);

¹ > сучасний етап.

Домонополістичний етап. Цей етап співпадає з періодом до­монополістичного капіталізму. У цей час виробництво велося на дрібних підприємствах. Великі підприємства існували лише в державному та військовому секторах. Управління дрібними підприємствами здійснювалося пише на основі практичного досвіду кожного керівника. На державних та військових підприємствах й організаціях переважав авторитарний стиль управління, який передбачав сувору субординацію керівників різних рівнів управління, чітке дотримання статутів тощо. Це було суто адміністративне управління, при якому чітко прослідковувалася підвищена роль головного керівника й використовувалися адміністративно-командні важелі. Таке управління було характерне й для церкви. Зрештою, структура управління католицькою церквою збереглася й до наших часів: папа (головний керівник), кардинали, архієпископи, єпископи й приходські священники. Отже, для цього етапу розвитку менеджменту характерним було:

0 невелика чисельність керівників середньої ланки;

0 малочисельність керівників вищої ланки;

0 підвищена роль лідера;

0 використання адміністративно-командних важелів.

Етап "наукове управління підприємством". Даний етап отримав назву "наукового менеджменту", оскільки співпав з масштабними науковими дослідженнями управління підприємствами. Родоначальниками цих досліджень були Фредерік Тейлор (1856-1915 рр.), Френк Гілбрейт (1878-1924 рр.) і Лілія Гілбрейт (1878-1972 рр.), Генрі Гаїїт (1816-1910 рр.). Якщо коротко викласти зміст тейлоризму, то в ньому все зведено до того, щоб синхронізувати, з'єднати в єдине ціле працю людини й машини, створити своєрідний механізм "людина-

машина".

Тейлор і Гілбрейти, які починали свою кар'єру робітниками, займалися спостереженнями, замірами й аналізом операцій ручної праці, стимулюванням трудового вкладу, нормуванням праці тощо. Подружжя Гілбрейт детально вивчали трудові рухи, систематизовували їх і спрощували. Так, вивчаючи прийоми кладки цегли Ф.Гілбрейт скоротив кількість рухів та сконструював спеціальні пристрої і в результаті робітник став укладати за годину 350 цеглин замість 120.

Тейлором були сформовані 4 основних принципи наукового управління

працею:

Р заміна грубопрактичних методів праці глибоконауковими (вивчення траєкторії рухів, організація робочих місць та інше);

> відбір і навчання робітників (інструктажі, напрацювиння навиків і їх закріплення);

> налагодження співробітництва;

ТЕМА 1.Сутність, значення та розвиток менеджменту

Р чітке розмежування функцій міме адміністрацією і робітниками.

Тейлор описав особливості трудових процесів на ряді промислових підприємств і прийшов до висновку, що основна причина низької продуктивності праці прихована в недосконалості системи стимулювання робітників. Тому перше, з чого він почав - це розробив систему матеріальних стимулів, "прогресивну" систему оплати. Винагороду Тейлор уявляв не лише як грошовий вираз. Він радив підприємцям іти на поступки робітникам, оскільки це також нагорода (їдальні, дитячі садки, вечірні курси і т.д.). Тейлор довів, якщо ввести відповідні вдосконалення в трудовий процес і зацікавити робітника, то за відведений час він зробить у 3-4 рази більше, ніж при звичайному порядку роботи.

Однак у своїх дослідженнях Тейлор не врахував одного дуже важливого аспекту праці - людської психології. Тому, недивлячись на великі досягнення запропонованої Тейлором і Гілбрейтами організації праці, вона була піддана критиці їх послідовниками.

Щодо внеску у науковий менеджмент Г.Ганта, то його книги "Праця і доход" (1910 р.), "Промислове виробництво" (1916 р.), "Організація праці" (1919 р.) характеризують усвідомлення ним провідної ролі людського фактору в промисловості і впевненість в тому що робітнику повина бути надана можливість віднайти в своїй праці не тільки джерело існування, але і стан задоволеності.

Ь всіх проблем менеджм< іт] найбільш важливою є проблема людською фактору.

{Г.Ґант

................. ----------------------------------------- ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ■

Етап "адміністративно-бюрократичний підхід". На відміну від тейлоризму, в європейських концепціях розвитку менеджменту на перший план висувалися формально організаційні аспекти. Започаткував цей етап, який ще називають класичною школою управління, французький підприємець Анрі Файоль (1841-1925 рр.), якого вважають "батьком" менеджменту. Прибічники класичної школи не дуже турбувалися про соціальні аспекти управління. Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. Так, у своїй книзі "Основименеджменту" А. Файоль запропонував 14 принципів:

Р поділ праці;

Р єдиновладдя;

Р дисципліна;

Р повноваження та відповідальність;

Р єдність напрямів діяльності;

Р підпорядкування особистих інтересів загальним;

Р винагорода персоналу;

Р централізація;

Р ієрархія підпорядкування;

Р порядок;

Р справедливість;

Р стабільність робочого місця.персоналу;

МЕНЕДЖМЕНТ; теоретичні основи і практикум

Р ініціатива;

Р корпоративний дух підприємства.

Не дивлячись на те, що в наведеній системі принципів п'ять мають суто психологічне значення, тобто враховують людський фактор, у цілому теорія А.Файоля зводилась до того, що управління повинно базуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб'єктів управління, обов'язків працівників, регламентації -їхньої праці аж до детального опису окремих управлінських операцій.

Етап "рух за гуманні стосунки ". Для розглянутих вище етапів розвитку теорії менеджменту характерною була недооцінка соціально-психологічних та емоційних потреб людини в процесі виробництва та управління. Як реакція на недоліки попередніх теоретичних поглядів у менеджменті виникла течія за гуманізацію відносин виробництва та управління. Ця течія була заснована Елтоном Мейо (1880-1949 рр.). Що саме зробив Е. Мейо?

У 1927 р. американська дослідницька рада запросила Е. Мейо в Хотсорн на підприємства фірми "Вестерн електрик", де проводилися експерименти із вдоско­налення робочих місць. Проблема полягала в тому, що дослідники, в основному інженери, не могли пояснити, чому покращення умов роботи не корелювало з рівнем продуктивності праці. Так, регулюючи освітленість, дослідники фіксували ріст продуктивності праці там, де за їхніми очікуваннями вона повинна була знижуватися, і навпаки. Психологічне пояснення цим явищам дав Е.Мейо.

Він провів серію експериментів. В одному з них брали участь шість жінок-монтажниць. Вони працювали в окремому приміщенні, де змінювали освітлення, колір стін приміщень та устаткування, відпрацьовувався режим праці та відпочинку, організовувалася індивідуальна та колективна оплата тощо. І було зауважено, що кожне з ретельно підготовлених нововведень давало приріст продуктивності праці. Після цього дослідну групу перево­дили у звичайні умови, де не застосовували ніякого стимулювання, а продуктивність, не дивлячись на це, досягала ще вищого рівня.

На основі спостережень за даною та іншими групами, Е Мейо зробив висновок, який став іменуватися "хотсорнським ефектом". Він полягав у тому, що продуктивність праці і якість продукції залежить не лише від умов праці, / форми її оплати, фізіологічного стану робітника, але й від соціальних та V)психологічних факторів. Якщо робітники експериментальних груп ^усвідомлювали, що є предметом уваги зі сторони керівництва і своїх Небезпосередніх начальників, то вони завжди позитивно відгукувалися на їхні \^ наміри підвищити продуктивність праці.

^, Цей ефект вивів дослідників на необхідність обліку психологічних явищ у ^.колективах. У кінцевому результаті все закінчилося тим, що в США виникла наука про те, як слід вести роботу з людьми, в інститутах відкривалися відділення із психології праці. Сьогодні в Америці практично не існує жодного великого підприємства, де б не було людини, яка займається вивченням психологічних конфліктів.

і?РИКіоіц..<_иД т «■„.. І., _у, _|(

ТЕМА 1.Сутність, значення та розвито

Якщо б ми навчилися згладжувати психологічні конфлікти в процесі праці, то я в
найближчі 10 років зміг би понизити собівартість своїх автомобілів більше, ніж я зміг би
це зробити за 15 років технологічними методами.
__________________________________________________________________ Г. Форд

Пізніше результати досліджень Е.Мейо стали відомі у всьому світі: звіт про них був перекладений на 24 мови.

Отож, на даному етапі, менеджмент показав залежність результатів праці від існуючих психофізіологічних умов та її мотиваційних характеристик.

Сучасний етап. На сучасному етапі в теорії менеджменту відображено все те раціональне, що було досягнуто на попередніх етапах його розвитку. Якщо розглядати сучасний етап розвитку теорії менеджменту в економічно-розвинутих країнах, то можна відзначити традиційне тяготіння вчених та менеджерів до тієї чи іншої складової частини теорії. Так, в США теоретичні розробки й практичне їхнє впровадження базується на тейлоризмі, у Німеччині, Швеції, Японії переважають погляди прихильників "руху за гуманні стосунки".

Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент є наступні принципові положення:

1. Застосування системного підходу в управлінні (теорія систем).
Підприємство (організація) представляється як система найвищого порядку складності,

складовими частинами якої є люди. Будь-яку систему (механічну, біологічну, людську) характерезують взаємозалежності. Вся система не обов'язково покращується, якщо стає більш ефективною лише одна її частина. У будь-якій системі важлива робота цілого.

Недолік підходів різних шкіл до управління полягає в тому, що вони концентрували увагу лише на якомусь одному важливому елементі. Сучасний підхід до управління розглядає його ефективність як результат дії багатьох факторів. Саме тому теорія систем інтегрувала вклади всіх шкіл і представляє собою не набір якихось принципів для керівників, а спосіб мислення відносно організації і управління.

2. Застосування ситуаційного підходу в управлінні.

Даний підхід розширив практичне застосування теорії систем. Центральним його моментом є ситуація, тобто набір змінних (обставин), які сильно впливають на організацію в конкретний період часу. Організація і методи управління визначаються даною ситуацією. Змінюються ситуації - змінюються методи.

Таким чином, у відповідності до ситуаційного підходу вся організація управління підприємством - це відповідь на різноманітні за природою змінні, що характеризують конкретну ситуацію.

На відміну від всіх попередніх способів управління колективними діями ситуаційний підхід передбачає постійне оновлення організації у віповідності з конкретною ситуацією.

3. Орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію.
Інновації. Високі темпи науково-технічного розвитку висунули на перший план ті

системи управління, які можуть швидко освоювати результати нововведень. В майбутньому ефективною буде не та організація, яка добре працює сьогодні, а та, яка орієнтована на постійні нововведення.

Інтеграція. Вона має глибокий зміст. Один із її напрямів - інтеграція організації і особистості. Фірма розглядається як живий організм, який складають люди, об'єднанні спільними інтересами (метою, цінностями). Сьогодні майбутнє за таким управлінням, яке мобілізує актй'внїсть працівників, заставляє їх думати над способами роботи,

18 МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

ИІ'сЛІіуніни свої зусилля.

Ітигрікіціоналпація. Передбачає необхідність міжнародного співробітництва в сфері

уіірИй'іініїя.

4 Пишання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і

і'успіньством в цілому.

Цг пояснюється тим, що саме менеджмент створює економічний і соціальний ціішміок суспільства. Організації несуть відповідальність перед суспільством, в якому НОНИ функціонують, щодо забезпечення ефективності, зайнятості, прибутковості, ійМіггу оточоючого середовища, безпеки, культури, освіти, охорони здоров'я.

Ьгінсе повинен добровільно відгукуватися на соціальні потреби. Сьогодні важливого іничсішя набуває етика бізнесу.

І) Україні управлінська наука розвивалася в рамках підходів, які напували в колишньому СРСР. Науковці виділяють 7 етапів розвитку управлінської науки в радянський період.

/ етап (1917-1921рр.) - розроблялися форми й методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовувалися принципи централізму, державного регулювання.

// етап (1921-1928рр.) - здійснювалося подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби введення так званого госпрозрахунку як основи економічних методів управління, а також формально вивчалися можливості участі трудящих в управлінні.

III етап (1929-1945рр.) - пов'язаний із організацією індустріальної бази суспільного виробництва й присвячується вдосконаленню структур управління, методів добору та підготовки кадрів, планування й організації виробництва.

IV етап (1946-1965рр.) - характеризується пошуком нових форм функціонування та взаємодії державних органів управління, спробою і іереходу до територіальної та галузевої систем управління.

V етап (1965-1975рр.) - здійснена спроба проведення господарської
реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Було
показано неефективність реформ, які проводяться в рамках адміністративно-
командної системи.

VI етап (1975-1985рр.) - підтвердив необхідність зміни економічних
відносин, докорінних економічних реформ, проведення яких слід віднести
до сьомого етапу.

VII етап (з 1985р.-по даний час) - початок ринкових реформ, введення
моделей госпрозрахунку, кооперативного руху, збільшення економічної
свободи.

Період формування національної економіки України й проведення економічних реформ вимагає окремого вивчення. У розвиток управлінської науки суттєвий внесок зробили такі українські вчені, як О. Терлецький, М. Зібер, С.Подолянський, М.Туган-Барановський, М.Драгоманов, І.Вернадський,

І.Коропецький та інші.__________________________________________

ТЕМА І.Сутність, значення та розвиток менеджменту 19

Розвиткові науки про менеджмент в Україні за умов державної незалежності сприяли праці відомих вітчизняних вчених Б.М. Андрушківа, Й.С.Заводського, А.М. Колота, А.І. Кредісова, О. Є. Кузьміна, Ф.І. Хміля,

та інших.

СУТТЄВО ІЙК

Ф Міжпоняттями "управління"та "менеджмент''існуєвідмінність, яка базується на домінуванні людського фактора в останньому.

© Менеджмент - це складова процесу управління, яка забезпечує координацію дій персонапу фірми на всіх рівнях з раціонального використання ним наявних ресурсів із застосуванням наукового підходу, психологічних та етичних норм керівництва.

Ф Менеджмент передбачає ієрархічну побудову підприємства (організації), викорис­тання відповідних функцій в управлінні ним (нею) та підготовку керівників з високими професійними знаннями та морально-психологічними якостями.

® Основним завданням менеджментувваясається забезпечення існування (домінування) фірми на ринку.

Ф Найціннішим капіталом фірмименеджмент справедливо вважає працівника (людину), тому одне із найпріоритетніших його завдань є вирішення його проблем, створення умов для його всебічного розвитку.

® Менеджліент, як наука, не виник раптово, а пройшов у своєму розвитку ряд історичних етапів, на кожному з яких були характерні відмінності і підходи до керівництва. Особливо насиченим на нововедення треба вважати сучасний етап, який акумулює все те раціональне, що було напрацьоване на попередніх з них, а також: характеризується новими принциповими положеннями в управлінні, що базуються на застосуванні до нього системного та ситуаційного підходів, орієнтації на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію, поглибленні соціальної відповідальності тощо. © Розвиток менеджменту в Україні відповідає тим етапам, які прошила управлінська наука у відповідності до тих підходів, що мали місце в колишньому СРСР. Однак з часу отримання нашою державою незалежності, потреба в ефективному менеджменті ще більше загострилася, що пов'язано із перебудовою органів влади, створенням принципово нових за юридичним статусом та організаційною побудовою підприємств і організацій (ТЗОВ, СП, ПП, акціонерних товариств, банківських установ та ін.)

® Для зміни існуючої ситуації в економіці багатьох вітчизняних підприємств на краще необхідно готувати висококваліфіковані керівні кадри, вкладати відповідні кошти у процеси перепідготовки уже задіяних.

(? ] Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. В чому суть понять "управління" та "менеджмент"?

2. Чим обґрунтовується потреба у виникненні менеджменту як науки?

3. Які є основні (найбільш вживані) визначення менеджменту, наведені в літературі?

МЕНЕДЖМЕНТ: теоретичні основи і практикум

А, Н чому полягає значення менеджменту?.1 Які задачі вирішує менеджер?

6. Н чому зміст домонополістичного етапу в розвитку менеджменту?

7, Який зміст етапу "наукове управління підприємством" у розвитку
менеджменту?

Н. II чому зміст етапу "адміністративно-бюрократичний підхід" у розвитку

менеджменту?

М, Які основні принципи наукового управління працею були запропоновані Ф.

ТеМлором?

10. II чому зміст етапу "рух за гуманні стосунки" у розвитку менеджменту?

11. Який виробничий експеримент був проведений Е. Мейо та які висновки були ним зроблені за його результатами?

12. Що характерно для сучасного етапу в розвитку менеджменту?

13. Що являють собою сучасні системи поглядів на менеджмент?

14. Які основні етапи свого становлення пройшла уаправлінська наука в Україні?

15. Хто з українських вчених вніс вклад у розвиток вітчизняної науки з управління?

16. Які особливості та труднощі розвитку менеджменту в період отримання Україною незалежності?

й¹ План семінарського заняття (2 год.)

1. Що таке "управління" та "менеджмент" і в чому їх принципова відмінність?

2. Основне завдання та задачі менеджменту?

3. Зміст домонополістичного етапу в розвитку менеджменту.

4. Принципи наукового управління працею Ф. Тейлора і етап "наукового управління підприємством" у розвитку менеджменту.

5. Етап адміністративно-бюрократичного підходу в розвитку менеджменту.

6. Зміст етапу "рух за гуманні стосунки" в розвитку менеджменту та
експеримент Е. Мейо.

7. Сучасний етап в розвитку менеджменту і його особливості для вітчизняних підприємств (організацій).

8. Історичні етапи розвитку менеджменту в Україні.

Й Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Порівняльна характеристика змісту понять "менеджмент" та "управління".

2. Задачі менеджменту.

3. Історичні етапи розвитку світового менеджменту.

4. Етапи розвитку управлінської науки в Україні.

5. Вклад українських вчених у розвиток менеджменту в нашій державі.

6. Особливості розвитку та проблеми менеджменту на сучасному етапі становлення ринкової економіки в Україні.

ТЕМА 1.Сутність, значення та розвиток менеджменту

Практичні роботи

МІ. "Визначеннярівня керівника на основі тесту "Жарікова"

Мета роботи: Для поглибленого розуміння поняття "менеджмент" пропонує-ться провести роботу "Визначення рівня керівника на основі "Тесту Жарікова ".

Слід зауважити, що на основі даного тесту здійснюється самооцінка менеджера.

Хід роботи:

1. Відповісти на запитання "Тесту Жарікова" і відповіді записати у бланк для тестування. На кожне запитання можна дати одну з п'яти відповідей: 3 (завжди), Ч (часто), І (іноді), Р (рідко), Н (ніколи).

2. Обробка результатів відповідей.

3. На основі ключа до тесту визначити професійний рівень менеджера.

Поиск по сайту: