Просторово-часовими характеристиками, завдяки чому здатна споглядати і мислити

Суттєвою характеристикою суб'єкта в системі А. Фейербаха є чуттєвість. Вона —

синтетична, узагальнююча характеристика антропологічних властивостей «природи

людини», її тілесності, розуму, волі, «серця». Чуттєвість розглядається не як натуральна

і безпосередня, а як опосередкована спілкуванням з іншою людиною. Сутність християнст-

ва полягає теж у почутті, переживаннях. Індивід, відірваний від природи, інших людей, від

суспільства, є об'єктом християнської релігії. Насправді відношення людини і природи

опосередковується відношенням людини до людини. Саме в сфері міжлюдського

спілкування і здійснюється реалізація людиною своєї родової сутності. В ході спілкування

і спільної діяльності суб'єкта часткові визначення людської природи здатні підніматися до

всезагальних об'єктивних визначень; у той же час індивідуальне життя, поєднуючись із

родовим, утворює цілісність людських здібностей. Тобто людина, виконуючи «функції роду»,

перетворила сутнісні сили всього людства, продукти культури на свої власні життєві сили,

на цілісність своїх здібностей.

Позиція Фейербаха як атеїста полягає у відстоюванні релігії без Бога, релігії любові

людини до людини. Любов є універсальним законом розуму і природи і тому повинна бути

найвищим і першим законом людини. Людина людині Бог — така найвища практична

першооснова, такий і поворотний пункт всесвітньої історії. Фейербах, обожествляючи

прості закони людської спільності та моральності, прагне з цієї гуманістичної позиції упо-

рядкувати людське суспільство, привести його до щастя. Саме тому етика Фейербаха -

евдемонізм, тобто вчення, яке обґрунтовує прагнення до щастя.

• А. Фейербах належить до тих мислителів, які, не створивши розгорнутої системи

поглядів, підготували ґрунт для подальшого руху теоретичної думки. Головна заслуга

Фейербаха - критика ілюзорних форм свідомості — ідеалізму і релігії — і ствердження

реальної людини як конкретної індивідуальності. __

90. Філософська система Шелінга.

Філософська програма Шеллінга полягає в примиренні протилежностей —

суб'єктивного і об'єктивного, ідеального і реального, кінцевого і нескінченного. Звідси -

«потреба в філософствуванні» з метою створення «істинної філософії». Хоча Шеллінг

наголошує на рівноцінності протилежних моментів, усе ж відчувається пріоритет ідеального,

духовного. Це проявляється в підкреслюванні автономії «Я» (завдяки свідомості «Я» стоїть

над речами). Природничі науки постачають лише матеріал, який філософія повинна

домислити, сформулювати. В натурфілософських працях Шеллінг керується впевненістю,

що в природі панує принцип «полярності» та «градації». Згідно з принципом «градації»,

природа розуміється як система ступенів, у яких нижчий ступінь завжди є основою для

вищого. Великого значення при цьому надається аналогії, зміст якої передано тезою:

основоположна полярність підлягає постійній «метаморфозі».

• Натурфілософія - одна з частин системи, другою частиною якої є

«трансцендентальна філософія» з «Я» як її предметом. Найфундаментальніша праця в

цьому напрямку - «Система трансцендентального ідеалізму» (1800 р.). У цій праці концепція

філософії пояснюється як система двох взаємодоповнюючих «філософських наук».

Поиск по сайту: