Тотожності з абсолютним «Я», тобто із загальнолюдською свідомістю, духовним

світом усього людства. Це можливо лише через поступальний розвиток свідомості, в

процесі якого індивідуальна свідомість проходить весь шлях, усі етапи, які пройшло людство

за всю свою історію. Феноменологія духу - це одночасний процес розвитку світової

культури, нагромадження духовного досвіду людства й опанування цього досвіду

конкретним індивідом, перетворення його на особистість. Свідомість соціальна й

історична, рух індивідуальної свідомості повторюють історію суспільства. Тобто в полі

зору Гегеля - духовний розвиток індивіда, еволюція суспільства як такого і зміна форм його

свідомості або індивідуальна свідомість, суспільство і суспільна свідомість. Після закінчення

процесу виховання і здобуття освіти кожна людина здатна подивитися на світ і на себе крізь

призму певного стану світової історії, «світового Духу». Саме так знімається протилежність

суб'єкта і об'єкта, досягається абсолютна тотожність мислення і буття.

Рух свідомості, за Гегелем, - це сходження від абстрактного до конкретного. Це

шлях від найпростіших визначень до змістовніших, які відтворюють теоретичну модель

досліджуваного предмета. Кожний наступний етап містить у собі всі попередні,

репродукуючи їх на новому, вищому рівні, в той же час наступні етапи упереджуються більш

ранніми етапами діалектичного шляху розвитку.

Перший ступінь — свідомість, де предмет протистоїть людському «Я» і визначає

його; свідомість виявляється «теоретичною», або споглядальною (чуттєві сприйняття, фор-

ми розуму). Наступний ступінь самосвідомість, де свідомість і предмет тотожні, свідомість

визначає свій предмет, саму себе і виступає насамперед як така, що практично діє, бажає,

прагне. Якщо свідомість осягає свою всезагальність, вбачає в собі абсолютну повноту

реальності, вона виступає як «Розум». Найвищий ступінь у розвитку індивідуальпості є

стан «Духу »; на цьому рівні свідомість осягає духовну реальність світу і себе як вираження

цієї реальності

З кожним з цих ступенів розвитку індивідуальної свідомості співвідносяться певні

форми розвитку людської культури, духовного життя: мораль, наука, право, релігія тощо.

Вершиною цього руху в історичному та індивідуальному плані є освоєння мови філософії -

понять. «Дійти до поняття» - це значить оволодіти здатністю формулювати і виражати свої

думки в системі понять і категорій логіки. Поняття — це і є абсолютна тотожність

суб'єкта і об'єкта.

• Рух від абстрактного до конкретного відбувається за допомогою тріади: висунуте

положення вступає в конфлікт зі своєю протилежністю, антиподом, заперечується ним,

що потім приводить до «заперечення заперечення» — примирення протилежностей, їх

синтезу. Побудову своєї системи Гегель починає з найбіднішого, найабстрактнішого

поняття, а саме з «чистого буття». Йому протистоїть «ніщо». Наявність «ніщо» Гегель

пояснює так: речі ще немає, коли вона починається; людини ще немає, коли її зачато. В

зародку об'єднане і буття, і небуття людини. Ця єдність зазнає «турботливості» усередині

себе, і ця внутрішня напруга, процес, який постійно незримо відбувається, повинен перейти в

зростання, в становлення людини. Так само і єдність абстрактних визначень «буття» і «ніщо»

розгортається в процес становлення. Потім пізнавальний дух Гегеля поступально здійснює

цілу одіссею, де першим результатом становлення є те, що стало, тобто наявне буття: воно -

перша визначеність, якість. А далі: знята якість є кількість; знята кількість - міра; знята

міра - сутність; знята сутність - явище, зняте явище - дійсність; знята дійсність -

поняття; зняте поняття - об'єктивність; знята об'єктивність - абсолютна ідея; знята

абсолютна ідея - природа; знята природа - суб'єктивний дух, знятий суб'єктивний дух -

моральний, об'єктивний дух; знятий моральний дух - мистецтво; зняте мистецтво -

релігія; знята релігія - абсолютне знання, філософія.

Свою філософську систему Гегель назвав « абсолютним ідеалізмом ». Ця назва

пов'язується з його прагненням охопити весь універсум, весь природний і духовний світ

єдиним поняттям Таким вихідним поняттям гегелівської системи є «Абсолютна ідея».

Першим і основним визначенням «Абсолютної ідеї» є те, що вона — розум, мислення,

розумне мислення. Вона - субстанція, яка становить сутність і першооснову всіх речей.

Розум є субстанція і саме те, завдяки чому і в чому вся дійсність існує як буття; розум є

безмежна могутність; він - безмежний зміст, вся сутність і істина, і він є для себе тим

предметом, на обробку якого спрямовано його діяльність. Універсальна схема творчої