Французької революції виявилися невідповідними її високим ідеалам: замість свободи,

Рівності та братерства прийшли насильство, війна, руйнування. Отже, в історії панує

Сваволя; теорія й історія протилежні одна одній; в історії панує сліпа необхідність, перед

Якою індивіди зі своїми цілями безсилі. Об'єктивно необхідний закономірний історичний

Зв'язок Шеллінг уявляє як поступове здійснення «одкровення абсолюта», що пізніше

Приводить його до «філософії міфології і одкровення».

Шеллінг проводить аналогію між природою і людським світом, яка полягає в тому,

Що основа дійсності проявляється в єдності несвідомого і свідомого. Природа творить

Несвідомо, але в продуктах творчості ми бачимо сліди розуму, і це проявляється в законах

Природи, в спрямованості до вищого, до людини. Людський світ, навпаки, творить свідомо,

Але з цього виникає те, чого ніхто не задумував, тобто знову несвідоме. «Органом» або

Інструментом перевірки належності свідомого і несвідомого одне одному служить

Філософія мистецтва. Художник творить свідомо, але його в результатах творчості більше,

Ніж він у неї вклав; і це пояснюється лише тим, що в мистецтві проявляється те незмінне

Ідентичне, що не може прийти ні до якої свідомості «Ідентичне» Шеллінг використовує для

Позначення дійсності взагалі. Ідентичність означає, що як у свідомості та історії, так і в

Природі ми зустрічаємося з тією ж основою світу і тією ж його будовою, які можна

Виразити в поняттях «причина самого себе» і «самостворення».

Шеллінг говорить про природу як живу, свідченням цього є спрямованість до

Вищого і до людини, а також той факт, що спрямовуючою дійсністю є організм, а не

Нежива природа. Отже, він розуміє природу не матеріалістично, але разом з тим вважає її

Незалежною від свідомості. Шеллінг прагне врівноважити суб'єктивне й об'єктивне,

Ідеальне і реальне, кінцеве і нескінченне. Переважає все ж ідеальний момент, оскільки

Абсолютне розуміється як те, що усвідомлює себе в людському пізнанні.

• Таким чином, у вченні Шгллінга стверджується тотожність суб'єкта і об'єкта,

Тобто полярних факторів — «суб'єктивного», або пізнавального, і «об'єктивного»

Принципів. У формі суб'єкта або історії переважає суб'єктивний принцип, а в об'єкті або

Природі - об'єктивний. Тому в природі ми пізнаємо структури розуму, а в сфері

Суб'єктивності вбачаємо її об'єктивізацію. Абсолютний суб'єкт, пов'язаний у Фіхте з

Індивідуальним «Я», в системі Шеллінга перетворюється на божественне начало світу, аб-

Солютну тотожність суб'єкта й об'єкта. Вирішуючи завдання, як з цієї початкової

Поиск по сайту: