Підприємництво як соціально-економічна категорія і процес

В сучасній економічній літературі поняття "підприємництво" використовується як в широкому (теоретичному), так і у вузькому (практичному) значенні. В теоретичному плані підприємництво розглядається як соціально-економічна категорія, у практичному як процес створення власної справи.

Підприємництво - це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок -підприємець-власник. Сьогодні саме з підприємництвом держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, боротьбу з економічними кризами та створення умов для розширеного відтворення господарства.

Підприємництво в економічній системі діє на підставі економічних законів. Закон – незалежний ні від чиєї волі, що об’єктивно має непохитність, заданість, що склалася в процесі існування даного явища, його зв’язків і відносин з навколишнім світом. Головними економічними законами, що регулюють підприємницьку діяльність, є закон попиту та пропозиції; закон підвищення потреб; закон грошового обігу; закон середньої норми прибутку та підприємницького доходу; закон накопичення; закон вартості; закон попиту та пропозиції.

Передумовами та визначальними факторами розвитку підприємницької діяльності є:

- приватна власність;

- вільна ціна;

- конкуренція.

Утвердження і розвиток приватної власності, свободи підприємницької діяльності неможливі без малого бізнесу. Тому становлення малого підприємництва є одним із надзвичайно важливих та пріоритетних напрямків процесу реформування країни. Як зазначено в законі України ”Про державну підтримку малого підприємництва”, воно розглядається як “провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць”. Роль підприємництва у розвитку держави багатогранна і полягає у:

ü наповненні ринку товарами та послугами;

ü формуванні конкурентного ринкового середовища та відповідної кон’юнктури ринкової економіки;

ü стимулюванні технологічних інновацій, є фактором розвитку науково-технічного прогресу;

ü вирішенні проблем створення нових робочих місць;

ü сприянні розвитку регіональної економіки через поповнення місцевих бюджетів;

ü стабілізації розвитку соціального суспільства.

Мале підприємництво в свою чергу забезпечує структурну перебудову монополізованої економіки, розвиток обслуговуючих галузей, поповнює ринок товарами та послугами. Щоб вижити в конкурентному протистоянні з крупним і середнім виробництвом малі фірми змушені значно частіше

- змінювати технології та напрями діяльності,

- здійснювати ротацію, модернізацію та нарощування обладнання.

Підприємництво проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в цілому, так і на регіональному рівні. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця, тобто мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія. Малий бізнес виступає чинником реформування та демократизації у перехідній економіці. Він відіграє провідну роль у побудові ринкового господарства та підвищенні рівня життя населення.

Відповідно до ролі підприємництва в економіці держави воно виконує наступні функції:

1. Організаційна – впровадження нових форм і методів організації виробництва, використання продуктивних сил та оплати праці.

2. Новаторська – сприяння процесу продукування нових ідей, здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання нових послуг.

3. Господарська – найефективніше використання трудових, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

4. Соціальна – виготовлення товарів та послуг, необхідних суспільству, відповідно до головної мети.

5. Особистісна – самореалізація власної мети підприємця, отримання задоволення та доходу від своєї роботи.

Крім інших вищезазначених функцій підприємництва виділяються саме те, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме підприємець своїми руками забезпечує свій рівень життя, що є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.

Завдяки більш високій конкуренції малі підприємства краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами.

Малі підприємства використовують здебільшого місцеві ресурси, міцніше прив’язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсорстві місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.

Проте малий бізнес має і деякі недоліки. Невеликий обсяг операцій лімітує можливості малого підприємства розширювати свою діяльність, а також вести великі наукові розробки. Малі підприємства відрізняються підвищеною вразливістю до коливань ринкової кон'юнктури, що призводить до частих розорень та банкрутств. Відповідно, працівники на малих підприємствах є менш соціально захищеними, ніж у великих компаніях.

Від розвитку підприємств малого бізнесу залежить функціонування економіки країни в цілому, однак в Україні малому підприємництву поки що не приділяється належної уваги, не розроблена чітка стратегія регулювання та не обґрунтована програма розвитку цієї форми господарювання, недосконалою є система фінансування та матеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку малого бізнесу, невідпрацьованими залишаються правові й організаційні питання діяльності мікрофірм. Однією з найвагоміших перепон на шляху розвитку малого бізнесу є відсутність фінансових ресурсів для інвестиційного розвитку, а значить і сповільнення розвитку інвестиційних процесів, які є рушійною силою економічного зростання.

На недостатній розвиток підприємництва в Україні впливають як об’єктивні макроекономічні, так і суб’єктивні мікроекономічні фактори. До деструктивних макроекономічних факторів належать:

- низький сукупний попит,

- інфляція,

- падіння сукупного виробництва

- коливання ринкової кон'юнктури.

Гальмують розвиток підприємництва:

1. Організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності (велика кількість необхідних дозвільних документів).

2. Недоступність через велику вартість кредитних ресурсів як для започаткування, так і для ведення бізнесу чи його відновлення.

3. Переважно декларативний характер державної підтримки підприємництва, неоднозначність та суперечливість чинної нормативно-правової бази.

4. Територіальні диспропорції, тобто концентрація малих підприємств довкола промислових центрів і майже відсутність їх у віддалених районах і селах.

5. Несприятлива податкова політика в частині начислення на заробітну плату, що призводить до значної тінізації в малому бізнесі.

6. Обмежені можливості для захисту від протиправних посягань нечистоплотних чиновників.

7. Криза неплатежів та проблеми з формуванням нових взаємозв’язків, каналів збуту.

8. Слабкість інфраструктури підтримки малого підприємництва.

9. Недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим бізнесом.

Лише зменшивши вплив негативних факторів, держава має можливість підвищити роль підприємництва в соціально-економічному житті суспільства.

В іншому значенні слово "підприємництво" означає створення власної справи, тобто процес направлений на отримання певної вигоди від власної господарської діяльності.

Процес підприємництва – це діяльність підприємця, яка включає в себе всі етапи створення і розвитку власної ідеї, починаючи від її пошуку і закінчуючи комерційним втіленням її в життя.

Для старту власного бізнесу кожна особа повинна зробити початкові кроки - пройти певні етапи підприємництва (рис.1.1).

Розпочинається процес підприємництва з пошуку особою, котра має бажання займатися бізнесом, власної ідеї. Така ідея повинна бути оригінальною, своєчасною, потрібною суспільству і споживачам, а її втілення принести прибуток підприємцю.

Рисунок 1.1 - Етапи процесу підприємництва

Знаходження нової ідеї пов’язано з безпосереднім пошуком власної "ніші" в бізнесі, на якому є достатня кількість потенційних споживачів, зацікавлених в запропонованій ідеї.

Якщо ідея виявляється життєздатною і прибутковою підприємець повинен тверезо оцінити власні можливості і розрахувати необхідні ресурси для втілення ідеї в життя. Досить корисним документом для розрахунку ресурсів у вигляді необхідного обладнання, приміщень, робочої сили, фінансів є бізнес-план. Хоча цей документ формально не є обов’язковим для започаткування власної справи, бізнес-план дуже корисний з точки зору планування подальших кроків підприємця і оцінки необхідних інвестицій.

Для роботи в правовому полі України необхідний наступний етап - вибір організаційно-правової форми і реєстрація суб’єкту підприємницької діяльності. На вибір організаційно-правової форми впливає досить велика кількість факторів - від складності нової ідеї і потреби в додатковому залученні інвестицій до бажання управляти бізнесом індивідуально або ділити права та обов’язки з партнерами. Такий вибір є вільним для підприємця і впливає на процес реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності та схеми оподаткування.

Після формальної процедури реєстрації, підприємець розпочинає власний бізнес із визначення структури управління, отримання необхідних дозвільних документів, підбором працівників, встановлення господарських зв’язків із постачальниками і таке інше, про що буде розказано в подальших розділах посібника.

Поиск по сайту: