Практичне завдання до теми 1.5

Кейс "Яку стратегію обрати?" (Створений спільно із Шимановською-Діаніч Л.М.)

Ситуація на ринку морозива. Фірма «Полюс» буквально за два роки стала повноправним учасником ринку морозива в Харкові. Виробництво вона налагодила "з нуля", і якщо ще минулої осені про її продукцію мало хто чув, то сьогодні вона вже завоювала певне коло споживачів: деякі комерційні крамниці замість або разом із продукцією знаних українських виробників пропонують морозиво “Полюсу” і виставляють у своїх відділах його емблему - усміхненого моржа. Фірма стала другим після ВАТ "Харківахолод" виробником морозива в місті. Вона випускає 2-2,5 т ласощів у день.

Харківське ВАТ "Харківхолод" засновано на початку тридцятих років. Основний асортимент фабрики морозива, що входить у структуру "Харківхолоду": пломбіри, вершкове, молочне, плодово-ягідне морозиво, пломбірні торти. Потужності підприємства дозволяють робити біля 25 т морозива на добу при однозмінній роботі. Обладнання підприємства включає вісім вітчизняних і дві італійські технологічні лінії.

Історія розвитку підприємницької ідеї. До ідеї виробництва морозива директор фірми «Полюс» пан Капуста І.А. йшов кілька років, перепробувавши різноманітні види діяльності. Згодом ідея трансформувалася в бажання виробляти не звичні для вітчизняного ринку продукти.

Для початку, у 1999 році, купили старе радянське обладнання і запустили малий цех потужністю 300-400 кг морозива на добу. На придбанні виробничих агрегатів заощаджували як могли. Наприклад, за кожний танк для змішування компонентів вітчизняні виробники просили понад $10 тис. Таких баків потрібно було сім штук. Тому вирішено було зварити їх самотужки, роздобувши креслення і неіржавіючу сталь. Величезні морозильні камери для збереження продукції теж конструювали самі.

Потім, у 2008 році, підприємець Капуста І.А. підшукав партнера в Польщі, і було створено українсько-польське СП «Полюс». Свій перший внесок - $270 тис. - поляки зробили італійським устаткуванням: купили фасувальну лінію продуктивністю 13 тис. порцій на годину. Але і після цього директор продовжував вигадливо сполучати у виробництві вітчизняні й імпортні вузли. У результаті, по його оцінці, наявні потужності обійшлися "Полюсу" у декілька разів дешевше, ніж могли б.

Відмінна риса виробництва - фасовка морозива в конусоподібні вафельні стаканчики (корнети). Ця форма доки не одержала належного поширення в Україні, хоча у світі користується великою популярністю. Причина непопулярності в нашій країні криється не стільки в звичці, оскільки у високій ціні самих "конусів", що ввозяться з-за кордону з митом 31%. Звичайні ж стаканчики виробляють в Україні. Крім того, майже ніхто в Україні не має обладнання для розфасовки морозива в корнети. Дотепер «Полюс» імпортував запаковані у фольгу хрусткі "конуси" із Німеччини. Що в результаті негативно позначалося на рентабельності підприємства. Тому зараз фірма придбала машини для випічки корнетів потужністю 10 тис. штук на годину, які планує в найближчий час впровадити в процес виробництва.

Поточна ситуація на підприємстві. Зароблений прибуток підприємство і надалі планує інвестувати в розвиток виробництва. Директор, наприклад, цілком серйозно планує взяти кредит і придбати італійську лінію, на якій можна буде випускати морозиво різноманітних форм, особливо привабливе для дітей: у вигляді кумедних пташок, фігурок відомих персонажів і т.д. Продуктивність такої лінії - 10 тис. порцій у годину, а коштує вона біля $1 млн.

У цілому ж на сьогоднішній день технічна оснащеність дозволяє фірмі різноманітити асортимент, оперативно реагуючи на потреби ринку і випускаючи в різноманітних варіаціях десятки найменувань продукції: у стаканчиках, корнетах, контейнерах, у вигляді сендвичів і тортів. Також наявні потужності дозволяють збільшити випуск продукції в п'ять і більше разів.

У фірмі прекрасно розуміють, що в неї як у приватного підприємства може виникати маса проблем із різними контролюючими держорганами. Спеціально для контролю за якістю сировини створено лабораторію. Також велика увага приділяється дотриманню технологічних тонкощів приготування морозива.

Цікаво, що «Полюс» про усякий випадок навіть одержав на свою продукцію сертифікат відповідності, що дає йому можливість поставляти морозиво в країни СНД. Проте доки фірма на експорт продукцію не відвантажує, хоча в наполеонівських планах такий пункт значиться. За ствердженням пана Капусти, «Полюс» - єдиний український виробник морозива, що одержав у Держстандарті подібний сертифікат.

Всі основні компоненти морозива фірма купує в Україні. Через кордон ввозяться головним чином стабілізатори. На відміну від багатьох інших фабрик морозива, що використовують для цього борошно і крохмаль, «Полюс» застосовує виготовлені з натуральних рослинних компонентів шведські стабілізатори.

Основним ринком збуту для продукції "Полюсу" є Харків: він споживає приблизно 60% продукції. Зараз фірма поступово розширює географію постачань: партії морозива продаються в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Сумах, Запоріжжі, Донецьку, Луганську, Маріуполі, АР Крим. Оскільки у виробника немає спеціальних транспортних засобів, в інші регіони морозиво розвозиться рефрижераторами самих торговців.

Сьогодні «Полюс» має біля 100 торгових партнерів. По бартеру продукцію не відпускає нікому; відвантажує її в основному по передоплаті. Тільки давнім перевіреним клієнтам фірма віддає продукцію на реалізацію.

Проблеми розвитку підприємства. Самою серйозною проблемою, звичайно, є нестача грошей у населення. Якщо ж говорити про сугубо внутрішні проблеми, то одна з головних тут - відсутність необхідної кількості холодильних установок для збереження продукції. Це призводить до того, що фабрика увесь час працює що називається "із коліс": виробляє рівно стільки, скільки може продати завтра. А менеджери "Полюсу" регулярно визирають у вікно - чи не натягнуло хмари. Залежність від погоди пряма: як тільки починається дощ, підприємство різко скидає оберти, розуміючи, що споживчий попит буде низьким. Ще одна проблема: чим займатися в міжсезоння, коли попиту на морозиво і зовсім немає й обсяги виробництва падають до 200-300 кг у день, хоча працювати не в збиток фабрика може, випускаючи, як мінімум, 1,5-2 т морозива на добу. Торік намагалися зимою випускати пельмені, проте прогоріли, оскільки ринок виявився заповненим. Подумують над придбанням обладнання для виготовлення заморожених фруктів і овочів.

Нарешті, є чисто економічна проблема - збільшення рентабельності, що дало б "Полюсу" можливість для нормального фінансового маневру. Зараз на одній порції морозива підприємство, за ствердженням пана Капусти, заробляє в середньому 20-30 коп. Рентабельність виробництва відповідно не перевищує 10%. Таким чином, прибуток виробника значно нижчий, ніж прибуток торгівлі: морозиво з відпускною ціною 1,35 грн. продається в роздріб в середньому по 2,5 грн., а морозиво з відпускною ціною 2,5 грн. - по 4,0 грн. Проте за планами керівника фірми пана Капусти, «Полюс» не має наміру розвертати власну торгову мережу і демпінгувати. На думку директора, кожен повинен займатися своєю справою: виробник - виробляти, торговець - продавати. Тому його пропозиції залишаються незмінними – пошук нових технологічних розробок, можливо навіть і не зовсім пов’язаних з існуючою технологією виробництва.

З цією думкою не зовсім погоджуються його менеджери. Саме заступник директора з економічних питань пан Хоменко О.В., який після закінчення університету вже другий рік працює на фірмі, декілька разів подавав пропозиції, щодо відкриття власних торгових точок, а саме – кафе “Морозиво” і декількох кіосків і лотків. Інший його заступник, заступник директора з маркетингу – Луценко Л.В., вважає за доцільне більш серйозно поставитись до питання розвитку гуртової торгівлі, за рахунок створення мережі дилерів. Заступник директора з виробництва пан Філатов О.І., взагалі вважає, що слід більш серьозно поставитись до питання розвитку виробничого напряму діяльності фірми, а саме розглянути можливість закупівлі обладнання для виготовлення заморожених фруктів та овочів. Цим питанням і було присвячено останнє засідання апарату управління яке проводив директор фірми Капуста І.А. Досить тяжко було прийти до загальної думки, адже у кожного із заступників і особисто у директора є свій власний погляд на цю проблему. Але, конкуренти не дають стояти на місці, отже є над чим подумати керівництву фірми! Саме тому, було прийнято рішення більш детально зупинитися на пропозиції заступника директора з економічних питань, пана Хоменко щодо створення власної роздрібної торгової мережі, при цьому не виключалась можливість розгляду і інших пропозицій які надійшли від інших заступників директора. Але в першу чергу, як сказав директор фірми пан Капуста, поговоримо про те, що нам більш зрозуміло!

Запитання для обговорення кейсу:

1. У чому полягає місія підприємства, його основні цілі і яку ринкову нішу воно займає?

2. Який тип стратегії пропонує використовувати її директор і який тип стратегії пропонують використовувати його заступники?

3. В чому полягають переваги та недоліки запропонованих ними стратегій розвитку фірми?

4. Охарактеризуйте більш детально можливості і загрози, з якими може зустрітись підприємство на шляху реалізації запропонованої ініціативи і визначте яким чином вона може ними скористатись (для можливостей), або подолати (для загроз).

5. Опишіть: які основні переваги матимуть споживачі і підприємство у випадку впровадження цієї ініціативи, чи є спільні риси між запропонованою ініціативою і тим, що пропонують інші суб’єкти на ринку, в чому полягають завдання запропонованої ініціативи.

6. Які організаційні зміни слід здійснити в діяльності фірми для реалізації запропонованої ініціативи?

Поиск по сайту: