Сутність організаційно-правової форми підприємницької діяльності, зміст та особливості в сфері торгівлі

Правові умови здійснення підприємницької діяльності в галузі торгівлі, встановлені державою, вимагають державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Така реєстрація підтверджує визнання державою законності входження суб’єкта в сферу підприємництва. Суб’єкти торговельної діяльності можуть створюватися в будь-яких організаційно-правових формах господарювання усіх форм власності в межах законодавства України. Суб’єкт торговельного підприємництва – це юридична або фізична особа-підприємець, зареєстрована в установленому законом порядку, і яка займається одним або декількома видами господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі відповідно до законодавства.

Відповідно до державного класифікатору ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" в Україні передбачено створення і державна реєстрація 62 різноманітних видів суб’єктів господарювання, які відносяться до однієї з 8 укрупнених організаційно-правових форм.

Підприємства (фермерське господарство, приватне підприємство, державне підприємство, казенне підприємство, комунальне підприємство, дочірнє підприємство, іноземне підприємство, підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємство споживчої кооперації, а також колективне підприємство, орендне підприємство, індивідуальне підприємство, сімейне підприємство, спільне підприємство).

Господарські товариства (акціонерне товариство - приватне та публічне, державна акціонерна компанія (товариство), товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство).

Кооперативи (виробничий кооператив, обслуговуючий кооператив, споживчий кооператив, сільськогосподарський виробничий кооператив, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, кооперативний банк).

Організації (установи, заклади) (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна організація, комунальна організація, приватна організація, організація об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки, споживчої кооперації тощо), а також о рганізація орендарів, організація покупців).

Об'єднання підприємств (юридичних осіб) (асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія, інші об'єднання юридичних осіб).

Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи (філія, представництво).

Об'єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації (політична партія, громадська організація, спілка об'єднань громадян, релігійна організація, профспілка, об'єднання профспілок, творча спілка, благодійна організація, організація роботодавців, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, орган самоорганізації населення).

Інші організаційно-правові форми (підприємець - фізична особа, товарна біржа, фондова біржа, кредитна спілка, споживче товариство, спілка споживчих товариств, недержавний пенсійний фонд, інші організаційно-правові форми).

Не зважаючи на велику різноманітність організаційно-правових форм, в торговельному підприємництві, як правило, використовуються такі види як фізична особа - підприємець, приватне підприємство, господарське товариство та кооператив (рисунок 1.12).

Рисунок 1.12 - Види організаційно-правових форм, що використовуються в торговельному підприємництві

Підприємець може працювати як фізична особа-підпримець чи вести діяльність як юридична особа (має своє майно, окреме від майна інших юридичних осіб, свої рахунки в банках, самостійний баланс, печатку зі своєю назвою). Крім наведених на рисунку в України діють характерні лише для торгівлі такі організаційні форми як товарна біржа, підприємство споживчої кооперації та спілка споживчих товариств.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець (ФОП). Реєстрація ФОП - це найбільш проста форма створення свого бізнесу без створення окремої юридичної особи, яка не потребує великих витрат часу та грошових коштів. Законодавство України не вимагає наявності пакету засновницьких документів, печатки і окремого рахунку у банку. Вибір такої форми (без створення юридичної особи) для здійснення підприємницької діяльності зручний з погляду організації бухгалтерського обліку і мінімізації оподатковування. Якщо громадянин збирається залучити у бізнес компаньйонів, то зробити це, зареєструвавшись ФОП, важче, адже не кожен компаньйон повірить йому на слово, що з грошей, вкладених у бізнес, інвестор матиме якийсь зиск, тому що документально це не буде підтверджено. Приватний підприємець може залучати гроші від компаньйонів лише на умовах позики, що не завжди вигідно для тих, хто вкладає гроші, або на умовах спільної діяльності, що теж не дає можливості компаньйонам контролювати рух коштів при веденні бізнесу. Документальне оформлення участі у бізнесі є гарантією того, що бізнес є спільним і кожен має право на частину прибутку в разі його отримання, а також дає право контролювати ведення самого бізнесу.

При виборі форми ведення бізнесу важливо проаналізувати всі „за” та „проти” і обрати найбільш оптимальну організаційно-правову форму, виходячи із переваг і недоліків ФОП.

Перевагами використання організаційно-правової форми фізична особа-підприємець є:

- порівняно проста процедура реєстрації;

- нескладна процедура обліку господарської діяльності;

- можливість переходу на єдиний податок;

- відсутність статутного капіталу і співзасновників;

- можливість вести свій бізнес без відкриття рахунку у банку і виготовлення власної печатки;

- лояльніше відношення податкових органів в порівнянні з юридичними особами.

До головних недоліків фізичної особи-підприємця належать:

- повна відповідальність за підприємницьку діяльність особистим майном;

- обмеження по роботі з юридичними особами;

- складність в працевлаштуванні і звільненні найнятих працівників;

- обмежений список видів діяльності, якими можна займатися на єдиному податку;

- зареєструвати ФОП можна тільки за місцем проживання;

- можна займатися далеко не усіма видами діяльності.

Поиск по сайту: