Правило Лопіталя
При обчисленні границі функції підстановка граничного значення аргументу часто приводить до невизначеностей виду , , від яких неможливо позбутися за допомогою раніше вивчених прийомів. Теорема, відома за назвою правило Лопіталя, є одним із основних інструментів для розкриття таких невизначеностей.
Правило Лопіталя: Нехай у деякому околі точки функції і диференційовні та . Якщо і одночасно є нескінченно малими або нескінченно великими функціями при , тоді
,
за умови, що границя відношення похідних існує.
Ця теорема справедлива також і для односторонніх границь, і у випадку, коли .
У деяких випадках розкриття невизначеностей виду можлива необхідність кількаразового застосування правила Лопіталя.
Невизначеності , , , , , зводяться до невизначеностей виду шляхом алгебраїчних перетворень.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | Поиск по сайту:
|