Предмет політології та інші спеціальні політичні науки

Кожна наука має свій об’єкт і предмет вивчення. Перше поняття більш широке, друге вужче, предмет – це певна частина явищ, ознак, характеристик у межах об’єкта. Як правило, під предметом науки розуміють дослідження закономірностей станів або розвитку тих чи інших процесів, сукупність яких утворює певну сферу природи, суспільства або мислення – об’єкт.

Об’єктом політології є політична сфера суспільного життя, тобто політико-владні відносини, або політика. Значно складніше дати визначення предмета політології – тут не існує єдиного підходу, що зумовлено багатозначністю терміна „політика” й можливістю різноманітних способів її характеристики.

Різні науковці розуміють політологію як науку про:

– систему взаємозв’язків соціальних суб’єктів з приводу політичної влади або зв’язків соціальних об’єктів з політичною владою;

– сутність, форми і методи політичного владування;

– характер і функції держави й уряду як інструментів здійснення влади;

– процес боротьби за політичну владу;

– закономірності функціонування і розвитку політичної культури як цілісного політичного світосприйняття;

– політичну систему суспільства, основу якої визначають політичні відносини, тобто відносини влади.

– закономірності діяльності з керівництва і управління суспільством на основі публічної влади.

Між цими визначеннями істотних протиріч не існує. Йдеться лише про пошук такого формулювання, яке включало б у себе найбільш, сутнісні, інтегровані політологічні поняття. Одним з них, безумовно, є поняття політичної системи суспільства, воно поєднує у собі багато інших політологічних категорій: політичні інститути, політичні відносини, політичні норми, політичну культуру тощо. Отже, можна дати таке визначення предмета політології. Політологія – це наука про закономірності формування і розвитку політичної системи суспільства в цілому та політичної влади зокрема, про форми і методи завоювання, використання і утримання влади в державно організованому суспільстві.

Достатньо вмотивованим є також трактування предмета політології як закономірностей „структури, функцій, розвитку політичного життя в усіх його проявах” [Політологічний енциклопедичний словник /Упоряд. В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид, доп. і перероб. – К., 2004. – С. 522].

У такому розширеному розумінні предмет політології максимально наближається до її об’єкта – політичної сфери, що є також об’єктом дослідження й інших наук – філософії, соціології, історії, правознавства тощо. На перетині предметів цих наук стосовно політики існують спеціальні політологічні дисципліни.

Політична філософія. Як чи не найбільш інтегрована наука і сфера мислення філософія становить основу світогляду людини, є загальною методологією пізнання, спрямована на розкриття найбільш загальних закономірностей розвитку природи, суспільства і людського єства. Отже, й політична філософія (або філософія політики) аналізує найбільш загальні методи пізнання політики, з’ясовує значення політичних явищ, оцінює їх під кутом зору загального блага, критеріїв справедливості, свободи, рівності. Політична філософія ґрунтується на нормативно-ціннісному підході, тобто орієнтована на пошук ідеалу політичного устрою та шляхів його практичного втілення. Цей підхід більшою мірою виходить з того, що повинно бути або є бажаним, аніж із дійсного і вимагає спиратися в політичних рішеннях на етичні норми і цінності.

Політична історія (історія політики). Вивчає процес виникнення, розвитку й занепаду держав, історичні форми правління й державного устрою, діяльність політичних особистостей, а також історію політичних вчень.

Політична соціологія. Предметом її вивчення є взаємодія соціальних спільнот людей (класів, етносів, демографічних груп) з політичною сферою, державною владою, тобто взаємодія соціальних і політичних процесів. Політологія часто використовує соціологічні методи дослідження – анкетування, експертне опитування – тим самим постає як соціологія політики.

Політична географія (геополітика). Досліджує, як політичні процеси в тих чи інших країнах пов’язані з їх географічним розташуванням, обумовленість політики розмірами держави, сировинними запасами, кліматичними особливостями, природним ландшафтом, близькістю до моря тощо.

Політична психологія. Вивчає роль мотивацій, переконань, очікувань, симпатій у процесі політичної соціалізації особистості, свідомості й політичній поведінці окремих індивідів, соціальних груп, класів, націй.

Політико-правова наука. Як і наука теорії держави і права, вивчає місце і роль, форми і функції базового елемента політичної системи суспільства – держави, а також правові підстави діяльності інших політичних інститутів – партій, груп інтересів тощо. З усіх галузей права політологію цікавлять лише ті, що регулюють політичні відносини, насамперед норми конституційного і міжнародного права.

Політична економія. Розробляє методи, прийоми, засоби державної політики стосовно регулювання економічних процесів, економічної стратегії і тактики.

Теорія міжнародної політики. Досліджує і прогнозує зовнішньополітичну діяльність держав, форми їхнього співробітництва, зв’язки між недержавними структурами різних країн, аналізує причини виникнення та можливості запобігання міжнародних конфліктів, пропонує засоби їх врегулювання.

Політична антропологія і етнографія. Досліджує зв’язок політики з біологічними, соціальними, інтелектуальними, релігійними рисами людини, а також характерні риси політичної культури того чи іншого народу, що витікають з особливостей його національної культури й історичного досвіду.

Політична етика. З’ясовує проблеми моралі в політиці. Політика і мораль покликані виконувати (звичайно, кожна за допомогою властивих їй засобів) регуляторну функцію в житті суспільства, захищати суспільне благо, загальнолюдські цінності, ідеї гуманізму, соціального оптимізму.

Поиск по сайту: