АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Походження і сутність політики

Читайте также:
  1. Cтиль керівництва: сутність, вимоги у його сучасних умовах
  2. I. Сутність і види соціальних змін.
  3. III. Соціальна політика, її сутність і функції.
  4. В чому полягає соціальна сутність браку – 15 б.
  5. Взаємозв'язок політики й економіки
  6. Види і принципи екологічної політики. Теорія зовнішніх ефектів
  7. Види і функції політики
  8. Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи.
  9. Власність як економічна категорія. Сутність власності, її економічний та правовий зміст
  10. Власність, її сутність, форми та місце в економічній системі.
  11. Всесвітнє господарство: сутність та складові частини
  12. Глава З ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

 

Політика як явище є історичним, вона закономірно виникла на певному етапі розвитку людської цивілізації. Первісні люди не знали політики. стосунки між ними ґрунтувалися на кровних, родинних зв’язках і регулювалися релігійними нормами, звичаями і традиціями. Однак поділ праці, поява приватної власності, подальше зростання національно-етнічних, поселенських відмінностей призвели до поглиблення процесів соціального розшарування суспільства, формування груп населення з різними, протилежними інтересами, загострення конфліктів, які вже не можна було врегулювати традиційними механізмами – нормами моралі, релігії та звичаїв. Виникла потреба в нових формах організації і узгодження колективної поведінки, спеціальному апараті, що має назву публічна влада, котра відрізняється від влади всередині роду тим, що вона організована особливим чином: а) не за кровною спорідненістю, а за територіальним принципом; б) має особливу матеріальну базу (данина, податки); в) здійснюється професійними чиновниками; в) спирається на спеціальні примусові установи (військо, система і органи покарання, суд тощо).

Термін „політика” походить від однойменної назви праці грецького філософа Аристотеля і пов’язаний з грецьким словом „polis”, що означає „місто-держава”, та похідним від нього прикметником „politicos” – те, що стосується держави, державні справи. Давня Греція складалася з окремих міст – полісів, до яких належала сільська округа. Це було своєрідне станово-класове громадянське суспільство – союз власників, які мали і обов’язок брати участь у політичному житті міста.

Саме з ім’ям Аристотеля та його учителя Платона пов’язана одна з інтерпретацій сутності політики – соціально-етична, або консенсусна, основана на вченні про суспільну етику. У цьому розумінні політика є виявом суспільної згоди, держава як офіційний носій публічної влади покликана забезпечувати цілісність суспільства, узгоджувати суспільні інтереси. Політика, за Платоном, це „мистецтво жити разом”, або, як вважав Аристотель, сама життєдіяльність – природна властивість людини займатися разом з іншими людьми спільними для них справами.

Іншими основними тлумаченнями політики є такі:

класово-конфліктне. Сутність політики визначають відносини згоди, підкорення, панування, конфлікту і боротьби між класами, соціальними групам, окремими людьми (внутрішня політика) та державами (зовнішня політика). У руслі такого трактування виникли марксистська теорія класової боротьби, яка є головним рушієм історії (К. Маркс, В. Ленін), і теорія конфліктної природи (К. Шміт, Ж. Френд). Безумовно, класовий аспект політики є одним із визначальних, у суспільстві завжди існують різні, нерідко діаметрально протилежні інтереси, потенційні і реальні конфлікти, що зберігає наукову цінність марксизму і до сьогодні. Але в умовах демократичного, громадянського суспільства, до якого прагнуть усі цивілізовані країни, все більше виявляється потреба спільного вирішення завдань, домінування загальнолюдських інтересів над класовими, тому політика виступає засобом досягнення балансу соціальних інтересів, а не класового панування;



владно-соціологічне. Політика ототожнюється з іншими політичними і соціальними явищами, насамперед владою, державою (а також такими, як панування, організація, уміння, знання, ораторське мистецтво, політична символіка тощо). М. Вебер (1864 – 1920) у своїй праці „Політика як покликання і професія” зауважував: „Політика... означає прагнення до участі у владі або до здійснення впливу на розподіл влади чи то між державами, чи то всередині держави між групами людей, які вона в собі обіймає” [Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990. – С. 646];

функціональне. Пояснює сутність політики через визначення її функцій – управління, підтримання порядку, збереження внутрішнього і зовнішнього миру, або, навпаки, ведення війн, застосування насильства, контроль за суспільством, людиною тощо. Однак перерахування функцій політики заради її якомога повнішого визначення не має кінця, а отже, й особливого смислу.

Складність політики як явища, а через це неоднозначність розуміння її сутності викликають труднощі і при формулювання її визначення. Найбільш поширені з них пов’язані з поняттям політичної влади. На різних етапах здійснення політики влада виступає і її метою, і засобом досягнення певних суспільних цілей. Український дослідник П. Шляхтун вважає, що з урахуванням соціального призначення політики вона може бути визначена як „діяльність з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. Сутністю політики є не влада, а управління” [Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручник. – К., 2002. – С. 154]. Один з російських політологічних словників наводить таке визначення політики: це – „організаційна і регулятивно-контрольна сфера суспільства, основна в системі інших таких самих сфер: економічній, ідеологічній, правовій, культурній, релігійній” [Политология: Энциклопедический словарь /Общ. ред. и сост.: Ю.И. Аверьянов. – М., 1993. – С. 251]. Схоже і більш конкретизоване визначення пропонує український енциклопедичний словник з політології: „Політика – організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб” [Політологічний енциклопедичний словник /Упоряд. В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К., 2004. – С. 497 – 498].

Отже, політика – це суспільне явище, яке виступає у багатьох взаємопов’язаних аспектах: як специфічна сфера суспільного буття; особливий вид активності соціальних суб’єктів, пов’язаної з досягненням і здійсненням політичної влади; як організація та функціонування органів державної влади і управління.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)