Типи політичних систем

Кожне суспільство витворює власну політичну систему. Вона може бути подібною до інших, або мати суттєві відмінності. Це залежить від дуже багатьох чинників – внутрішніх і зовнішніх: історичних, економічних, культурних, географічних, релігійних, воєнних тощо. Типи політичних систем є результатом об’єктивних процесів і суб’єктивних зусиль людей, що живуть у певний час у певному місці. Тому існує велика кількість класифікацій політичних систем за різними критеріями, що вказує на неможливість у реальному житті виділити „чисті” типи систем, які б не містили у собі елементів інших або не могли б бути класифіковані за іншими ознаками.

У сучасній політології основними класифікаціями політичних систем є такі:

– за формами правління. Її запропонував ще Платон, а доповнив Аристотель, котрі вирізняли монархію, аристократію й демократію та їх різновиди – царство, тиранію, олігархію, політію, охлократію;

– за історичними типами соціально-економічних структур суспільства (формацій) – підхід, запропонований марксистською теорією: рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична (у першій фазі – соціалістична) системи;

– за типами легітимності політичної влади (М. Вебер): традиційні, харизматичні, легальні (раціональні);

– за типами політичного режиму: демократичні, авторитарні, тоталітарні;

– залежно від рівня політичної культури і структурованості: примітивні, традиційні, модернізовані;

– за здатністю до саморозвитку: консервативні й динамічні;

– за ступенем і глибиною зв’язків із зовнішнім світом: відкриті і закриті. Для перших характерним є демократизм, раціональне розуміння світу, дотримання загальнолюдських цінностей, критичне сприйняття власного досвіду. Для других – авторитарні й тоталітарні тенденції, нерозвинене громадянське суспільство, ідеологічний монополізм;

– за наявністю усіх основних складових та ефективністю їх функціонування: завершені, незавершені, перехідні;

– за особливостями політичних культур, властивих різним країнам світу. Ця класифікація належить Г. Алмонду, котрий виділяв такі типи політичних систем: а) англо-американська (характерні риси – прагматизм, раціоналізм, свобода особистості, індивідуалізм, спільність базових цінностей і норм, поміркований традиціоналізм); 2) континентально-європейська (взаємодія політичних традицій, субкультур з модернізованими інститутами, контраст ідеологічних позицій, що формують фрагментарну, змішану політичну культуру; 3) доіндустріальна або частково індустріальна (до цього типу можна віднести країни Латинської Америки, Азії, Північної Африки, частково і різною мірою держави, що входили до колишнього СРСР та соціалістичного табору. Характерною також є неоднорідність політичної культури, але, на відміну від країн Західної Європи, тут має місце незавершеність творення власних політичних систем, пошук оптимальних варіантів структури, функціональних взаємодій, що призводить до появи іноді несумісних елементів, комбінацій із західних і східних традицій, прогресивного і консервативного, переплетення політичних, національних, релігійних особливостей; 4) тоталітарна, основана на певному типі політичного режиму, елементи якого різною мірою спостерігаються у деяких мусульманських країнах, що сповідують ідеї ісламського фундаменталізму, в Північній Кореї, Китаї, на Кубі (характерним для таких політичних систем є монополія правлячих партій, посилена ідеологічна пропаганда, переслідування політичних опонентів, концентрація влади в руках бюрократичного апарату тощо).

Поиск по сайту: