Тарифна система оплати праці

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система. Тарифна система — сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень заробітної плати працівників по галузях і регіонах, а також залежно від видів виробництва, кваліфікаційних ознак, характеру та умов праці різних категорій працівників.

Тарифна система складається з таких елементів:

1) тарифної сітки,

2) тарифних ставок,

3) надбавок і доплат до тарифних ставок,

4) схем посадових окладів,

5) тарифно-кваліфікаційних довідників.

Тарифна система виступає основою формування та диференці­ації заробітної плати.

Тарифна сітка —шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників залежно від їхньої кваліфікації. Вона скла­дається з певної кількості тарифних розрядів і відповідних тариф­них коефіцієнтів. Тарифні розряди відображають ступінь складно­сті й відповідальності виконуваної роботи.

Як показує практика, підприємства можуть використовувати диференціацію тарифних ставок першого розряду за трьома основ­ними ознаками:

а) за формами оплати праці (тарифні ставки для погодинників і для відрядників);

б) за окремими професійними групами (для верстатників, працівників, що працюють на конвеєрі, та ін.);

в) за умовами праці (тарифні ставки для робіт із нормальними умовами, з тяжкими і шкідливими, з особливо тяжкими і шкід­ливими).

Тарифна ставка —норма, яка визначає розмір оплати праці ро­бітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Схеми посадових окладів використовуються для оплати керів­ників і спеціалістів. Розміри посадових окладів залежать від їх­ніх посад, кваліфікації, умов праці, масштабів і складності вироб­ництва.

Штатний розпис — внутрішній нормативний документ, де вка­зано перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність пра­цівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окла­дів. Є різновидом схеми посадових окладів, що застосовується на підприємстві.

Тарифний коефіцієнт —показник, який характеризує співвід­ношення між різними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності й відповідальності та оплату роботи, віднесеної до пер­шого розряду тарифної сітки.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об’єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД), — збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробни­цтвами і видами робіт. За їх допомоги встановлюються розряди робіт, присвоюються кваліфікаційні розряди працівникам.

Нині застосування тарифної системи не є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання, воно, скоріше, має рекомендаційний ха­рактер, але слід відзначити, що використання тарифної системи залишається бажаним, оскільки вона найбільш об’єктивно забез­печує реалізацію принципу однакової оплати за однакову роботу, диференціацію заробітної плати залежно від складності, якості праці та рівня кваліфікації працівників.

На підприємстві диференціація тарифних ставок 1-го розряду може відбуватися за різними ознаками, основними з яких є: форми оплати праці (диференціація для працівників погодинників і для відрядників); окремі професійні групи; умови праці (нормальні, тяжкі й шкідливі, особливо тяжкі й шкідливі).

Розрахунок ставки 1-го розряду відбувається в такому порядку.

1. Розраховується мінімальна погодинна тарифна ставка для погодинників, які працюють у нормальних умовах, діленням прийня­тої мінімальної місячної тарифної ставки для цього підприємства на встановлену середньомісячну тривалість робочого часу. Остан­ня встановлюється законом.

2. Здійснюється вертикальна диференціація ставок 1-го розряду згідно з умовами диференціації оплати між погодинниками і від­рядниками та диференціації ставок за видами робіт. Далі будується тарифна сітка. Зазвичай використовується шести-розрядна тарифна сітка зі співвідношенням ставок крайніх розря­дів 1:1,8.

Слід зазначити, що орієнтовні тарифні ставки наводяться в генеральній тарифній угоді, що укладається один раз на рік (або два) за погодженням Кабінету Міністрів України з Українською спілкою промисловців і підприємців та профспілковими організаціями України, і в галузевій тарифній угоді. Тарифні ставки генеральної та галузевої тарифних угод є мінімальними гарантіями оплати праці. Пі­приємства, які застосовують тарифну систему оплати праці, можуть орієнтуватися на них як на мінімальні, але, зазвичай, встановлюють тарифні ставки, більші за рекомендовані, виходячи з фінансових можливостей підприємства. На основі тарифної системи оплати праці створюються погодинна та відрядна форми оплати праці.

Поиск по сайту: