Безтарифна система оплати праці

Перехід економіки України до ринкових відносин зумовив виникнення і розповсюдження безтарифної системи оплати праці. Останню здебільшого відносять до колективних систем оплати праці. Вона застосовується в тих випадках, коли ту чи іншу роботу з виробни­цтва продукції або надання послуг здійснює бригада. Тому заробі­ток окремого кожного працівника, члена такого колективу залежить від результатів роботи всього колективу та його особистого внеску в результат цієї роботи. Розподіл заробітку колективу між його чле­нами здійснюється з урахуванням відпрацьованого часу, кваліфі­кації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ). Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу визначається в колективному договорі.

Загальними рисами для безтарифних систем є:

1) гарантії працівникам лише мінімального обов’язкового рівня заробітної плати, не нижче законодавче встановленої мінімальної заробітної плати;

2) визначення спершу загальної суми заробленої колективом заробітної плати, потім вирахування з неї суми гарантованої мінімальної оплати всіх працівників колективу, потім розподіл залишку між чле­нами колективу за певними, встановленими заздалегідь, умовами;

3) рівні умови щодо можливості впливу на розмір своєї заробітної плати всіх працівників колективу незалежно від категорії та посади.

Під час розподілу заробітної плати між членами колективу за безтарифної системи оплати праці враховуються:

1) кваліфікаційний рівень працівника;

2) КТУ, який є узагальненим показником, що відображає ре­альний внесок кожного члена бригади в загальні результати діяль­ності з урахуванням індивідуальної продуктивності, якості праці, ставлення до праці;

3) фактично відпрацьований час.

Кваліфікаційний рівень працівника підприємства встановлює­ться всім членам трудового колективу разом із директором і за­тверджується радою трудового колективу, який сам вирішує пері­одичність визначення КТУ (раз на місяць, на квартал тощо) і склад показників розрахунку КТУ.

Показники, що підвищують КТУ: високий рівень виконання завдань, висока трудова активність, ефективне використання обладнання; висока професійна майстерність; допомога й передання досвіду, ефективне використання часу.

Показники, що зменшують КТУ:

— невиконання виробничого завдання, відставання від загально­го рівня бригади;

— недостатня професійна майстерність, що проявляється у виго­товленні неякісної продукції, порушенні правил техніки безпеки;

— запізнення на роботу, інші порушення трудової дисципліни.

Розрахунок заробітної плати за безтарифної системи проводи­ться у такій послідовності:

1) визначається кількість балів, зароблена кожним і-м праців­ником (цеху, дільниці, бригади):

,

де Б_і — кількість балів;

К_ф — відпрацьована кількість людино-днів;

2) розраховується загальна сума балів (Б_сум), зароблена всіма працівниками підрозділу:

^,

де п —кількість груп однакових кваліфікаційних рівнів або чисель­ність працівників;

3) обчислюється частка (d) фонду оплати праці (ФОП), яка при­падає на оплату одного балу:

,

4) визначається заробітна плата і-го працівника (З_і):

.

Слід зазначити, що система кваліфікаційних рівнів створює більші можливості для матеріального стимулювання кваліфікова­ної праці, ніж система тарифних розрядів, за якої працівник 5-го або 6-го розряду вже не має перспективи подальшого свого росту, а отже, і не має можливості заробляти більше. Кваліфікаційний рівень працівника може підвищуватися протягом усієї його трудо­вої діяльності.

Різновидом безтарифної системи оплати праці є контрактна система — укладення договору (контракту) на визначений строк між роботодавцем і виконавцем.У договорі обумовлюються умо­ви праці, права та обов’язки сторін, режим праці і рівень її оплати, а також термін дії контракту. Договір може містити як час перебу­вання працівника на підприємстві (погодинна оплата), так і кон­кретне завдання, яке повинен виконати працівник за визначений час (відрядна оплата). Основна перевага контрактної системи —чіткий розподіл прав та обов’язків як працівника, так і керівництва підприємства. Ця система достатньо ефективна в умовах ринку.

Окрім тарифної та безтарифної системи, як нові форми оплати праці можна виділити змішану систему, а в її складі — комісійну форму оплати праці та дилерський механізм.

Комісійна форма оплати праці передбачає оплату діяльності працівника з укладання будь-якої угоди від особи підприємства в комісійних відсотках від сумарного розміру цієї угоди.

Дилерський механізм передбачає закупівлю працівником частини продукції підприємства за власний рахунок із подальшою її реаліза­цією власними силами працівника. Тобто, це виплата заробітної плати авансом у вигляді „натури”, з подальшим перерозрахунком.

Поиск по сайту: