 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
З 1991 р. — за умов незалежності України
У 1918р. у Києві було утворено Всеукраїнську раду профспілок (Уцентропроф). В основу діяльності профспілок була покладена європейська соціальна модель-органів захисту інтересів працюючих, основний принцип якої був виробничим (одне підприємство — одна профспілка).
Починаючи з 1948 р. в Україні після тривалої перерви була поновлена діяльність профспілок у формі Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада).
Жовтня 1990 р. на І з'їзді профспілок на базі Укрпрофради була утворена Федерацій незалежних профспілок України (ФНПУ). Головною рисою цього об'єднання було проголошення незалежності від державних органів, ВЦРПС.
У 1992 р. на II позачерговому з ’ їзді ФНПУ була перейменована на Федерацію профспілок України (ФПУ), прийнято статут і програму її діяльності, визначено принципи розвитку профспілкового руху.
У травні 1991 р. утворено Всеукраїнське об'єднання страйкових комітетів (ВОСК), яке потім змінило названа Всеукраїнське об'єднання солідарності трудівників (ВОСТ). Через його розкол у 1995 р. утворилося ще Всеукраїнське профспілкове вільне профоб ’ єднання солідарності трудівників (ВП ВОСТ).
Нині в Україні структура суб’єктів соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників є такою.
На рівні підприємства суб’єктом виступає сам працівник, як носій первинного права у стосунках з роботодавцем. Другим суб’єктом є організація найманих працівників — місцева організація профспілки в особі профспілкового комітету. Крім профспілок інтереси.найманих працівників можуть представляти ради трудових колективів, окремі працівники, яким делегована частина повноважень колективу.
На територіальному рівні суб’єктом соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників є їх організації і об’єднання —профспілки.
На районному, міському рівні представництво найманих працівників здійснюється численними організаціями профспілок.
На галузевому рівні наймані працівники мають свої представницькі органи (галузеві профспілки).
На національному рівні інтереси найманих працівників представляє декілька десятків профспілкових об’єднань, галузевих і фахових профспілок.
Найактивнішими серед галузевих профспілок в Україні є профспілки працівників вугільної промисловості (ППВП) та гірничорудної галузей (НПГ).
У недержавному секторі економіки найбільшим профспілковим об'єднанням є Федерація профспілок працівників кооперативних та інших форм підприємництва.
Базове профспілкове право — право на свободу асоціацій (об’єднань) та право на колективні переговори відображене у конвенціях МОП №87, 98, 154. Профспілкові права містяться в Загальній декларації прав людини, що прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Право на страйк відображається в Європейській соціальній хартії та Міжамериканській хартії соціальних гарантій.
В Україні основними нормативними актами, що регламентують діяльність профспілок є: Конституція України; Закон України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів); Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”; Кодекс законів про працю; Закони „Про колективні договори і угоди”, „Про оплату праці”, „Про охорону праці”, „Про зайнятість населення” та інші.
У сфері соціально-трудових відносин останнім часом відбулися деякі зміни у профспілковому русі:
Ø визначення профспілок, як організації із захисту найманих працівників;
Ø „роздержавлення” профспілок;
Ø нове політичне самовизначення профспілок у суспільстві, що виражається у „нейтральності” профспілок щодо партій і рухів та у співробітництві з партіями лише з конкретних питань соціально-економічного захисту інтересів людини;
Ø зміна централістської структури профспілок України на федеративну;
Ø визначення конфедеративності й плюралізму профспілкового руху;
Ø відокремлення від невластивих функцій і методів, роботи профспілок, тих, які були притаманні профспілкам за радянських часів;
Ø застосування принципів соціального партнерства, засобів колективних договорів, угод, а в разі необхідності страйків у взаємовідносинах з роботодавцями тощо.
Слід відзначити, що на сучасному етапі ставлення населення України до профспілок неоднозначне, що показало опитування населення України проведене Державним комітетом статистики у 2001 р. Нині у профспілках перебуває за різними оцінками 14—20 млн. осіб. 43% опитаних зазначили, що вони належать до організацій, які представляють інтереси працівників на виробництві. Значно нижчим є рівень належності до них молодих працівників (18—29 років) та тих кому понад 55 років. Загалом ставлення до профспілок позитивне (40% опитаних). Причому рівень довіри до профспілкових організацій вищий серед осіб віком 50—54 роки. Молодь у віці 18-29 років довіряє цим організаціям менше. В цілому позитивне ставлення до профспілок домінує над негативним. Найбільш вагому роль на думку опитаних відіграють профспілкові організації на підприємстві (37% опитаних), потім профспілки галузевого рівня (10%), потім територіальні — 2%. Рівень довіри до традиційних профспілок трохи вищий ніж до нових.
Поиск по сайту: