АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ВІД ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО СУВЕРЕНІТЕТ ДО АКТУ ПРО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Читайте также:
  1. грудня 1991р. проведено референдум, де більшість населення проголосувала за незалежність, після чого країни світу почали її визнавати- першими були Канада, Польща.
  2. ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ — УМОВА НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ.
  3. Концепція національного самовизначення та державного суверенітету
  4. Незалежність і недоторканість суддів, їх підкорення лише закону
  5. ПОКАЗНИКИ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ СТРУКТУРУ КАПІТАЛУ ТА ФІНАНСОВУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
  6. Феномен м’якого права в ЄС (“білі книги”, “зелені книги”, керівні принципи, послання, декларації та ін.)

На цьому шляху зроблено чимало. Це насамперед прийняття Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. В її основі — сучасне розуміння суверенітету народу як багатогранного поняття. Так, Декларація не обмежується проголошенням права народу України вирішувати свою долю. Вона визначає сучасне комплексне наповнення цього права — верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках. Суверенітет реалізується на основі здійснення українською нацією невід'ємного права на самовизначення, на національну державність українського народу. Передба­чається народовладдя, утвердження громад5інства Української держави, її економічна самостійність, екологічна безпека, національно-культурне відродження українського народу. А поряд з цим гарантується вільний національно-культурний розвиток усім національностям, що.проживають в Україні. Треба мати на увазі, що Україна залишається однією із найбільш етнічно стабільних республік, державою, в якій корінне населення абсолютно переважає. Отже,, це не багатонаціональна держава, а держава з багатонаціональним складом населення.

Забезпечення інтересів меншостей можливе тільки тоді, коли Україна стане господарем своєї долі. Лише тоді всім національним групам гарантуються політичні та економічні можливості розв'язання їхніх проблем і налагодження нор­мальних стосунків. Лише тоді докорінно зміниться само-усвідомлення населення як єдиного народу України. Лише тоді кожен, хоч би якої національності він був, зможе відчути себе громадянином України, відповідальним за її долю і за долю всіх громадян.

Всі розділи Декларації пройняті гуманізмом і демокра­тизмом. Так, проголошуючи Україну суверенною націо­нальною державою, Декларація виходить з того, що її народ як єдине джерело державної влади в республіці — це громадяни всіх її національностей. Державна влада здійс­нюється згідно з принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Проголошується гарантія прав і свобод забезпечення рівності всіх громадян перед законом. За Декларацією, Україна не тільки виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, а й активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки.

Важливими політичними кроками у національному відрод­женні України було прийняття Закону про економічний суверенітет, проголошення мораторію на будівництво ядерних станцій. Визначилася дуже важлива й актуальна позиція з приводу армії, проходження військової служби громадянами України.

Наступний історично значимий крок — прийняття нової Конституції України. її концепція була схвалена Верховною Радою 19 червня 1991 р. В ній визначені засади консти­туційного ладу. Форма державного правління — президент­ська республіка, а державного устрою — унітарна держава, до складу якої входить Кримська як автономія. Основою суспільного і державного ладу України є економічний, політичний плюралізм, багатопартійність, розвиток самовря­дування. Найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя, честь, гідність, особиста недоторканість, інші права і свободи, закріплені у Загальній Декларації, Міжнародних пактах та інших документах про права людини. Ці права розглядаються не як даровані державою, а як природні, невідчужувані і недоторкані.

Конституція має закріпити основи формування, розвитку і захисту громадянського суспільства, визначити засади його взаємозв'язків з державою. Вона, зокрема, повинна прого­лосити пріоритет громадянського суспільства над державою, яка забезпечує умови нормального його функціонування. Важливим є тс, що конституція повинна не тільки визначити структуру і зміст політичної системи, здатної забезпечити національне відродження України, а й законодавчо встано­вити напрями цього процесу.

Історичною віхою в національному відродженні України є проголошення Акту незалежності України та його загаль­нонародне схвалення на грудневому 1991 р. референдумі. Беручи участь у ньому, громадяни України розуміли, що йдеться про те, чи вийти з лабет імперії, чи надалі залишитися р складі "оновленого" СРСР.

Таке волевиявлення народу не було випадковістю. Зви­чайно, чималу роль зіграла нова правляча верства, яка вважає, що її владарювання та роль у національному відродженні можливі тільки за умови державної незалежності України. Але не менше, а, може, й переважаюче значення мало те, що проблема незалежності вийшла далеко за етнічно-національні межі. Як слушно зазначає Л. Шевцова, не можна закривати очі на зростаюче намагання самих мас не просто до пошуку національної ідентичності, а й до власного шляху, до виживання. І це природно після стількох невдалих спроб "колективного врятування". Як інакше

можна пояснити, наприклад, той факт, що більшість росіян на Україні висловилися за її незалежність, а отже, за розмежування з етнічною батьківщиною — Росією.

Все це означало, що на політичній карті з'явилася демократична праюва держава Україна. Відбувся цей істо­ричний акт мирно. Народ України продемонстрував усьому світові тверде і безповоротно, що не тільки прагне, а й став дійсним господарем на своїй власній землі.

Після проголошення незалежності України триває інтен­сивний процес реального наповнення її політичного суве­ренітету. Важливим напрямом цієї багатогранної діяльності є формування державного механізму. Зокрема, створення власної армії, служби національної безпеки, кредитно-фі­нансової системи, власної валюти. Згодом неминучі докорінні зміни в системі представницької, законодавчої і судової влади. Інтенсивно відбувається процес входження України в світове співтовариство як ровноцінного суб'єкта міжнародних відносин. Реальне наповнення державного суверенітету знач­ною мірою залежатиме від формування нової політичної еліти і власної бюрократії.

Складність і тривалість утвердження справжнього суве­ренітету зумовлена необхідністю відповідних змі: і у політич­ній свідомості народу та його культурі. Цей процес вимагає подолання тривких стереотипів, а також якісних змін у всьому укладі життя народу. Крім цього, набуття політичного суверенітету має кілька стадій. Починається з проголошення незалежності республіки як політичної мети. Дуже важлива її легітимізація, визнання і підтримка більшістю громадян, незалежно від їхньої етнічної належності. На основі загаль­нонаціональної легітимізації відбувається конституційне за­кріплення курсу на досягнення державного суверенітету. А потім — переговори та укладення відповідних угод. Дуже важлива стадія — набуття міжнародно-правового визнання України як суверенної держави, без чого суверенітет не може бути повним і дієвим.

Спроби штучно прискорити цей складний процес, обми­нути ту або іншу стадію можуть тільки зашкодити справі національного відродження. І на підтримку з боку світової громадськості можна розраховувати лише при дотриманні "цивілізованих" форм утвердження суверенітету. Отже, по­трібна поміркованість, мудрість і разом з цим послідовність у досягненні поставленої мети. Суверенітет України — це спосіб життя Української держави. Саме цього не забезпе­чити одними декретами, деклараціями та іншими одноразо­вими актами. Потрібна повсякденна напружена праця всіх демократичних сил, всього українського народу.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)