Політичні форми етнонаціональної організації

Для здійснення визначальної мети — забезпечення власних інтересів ет­нонаціональної спільності як суб'­єкта політичного процесу — створюються наиоптимальніші для цього форми самоорганізації. Історичний досвід свідчить, що найбільш прийнятною і по-

ширеною формою такої самоорганізації є національна дер­жава.

Діалектика відносин між етнонаціональними спільностями і державою виявляється, як правило, у двох варіантах: або на ція, що сформувалася на базі одного етносу, творить державу; або, навпаки, держава за допомогою свого апарату об'єднує різні етноси, що опинилися в межах її території, в одну на­цію.

Перший шлях веде до формування етнічної нації. Цим шля­хом пройшла більшість народів, зокрема, італійський, поль­ський, німецький та ін. У другому випадку формується політична нація. Такими є північно-американські нації. На європейському континенті до них можна віднести французь­ку, процес формування якої розпочався після Великої рево­люції (1789 p.), коли Франція перетворилася в єдину та неподільну республіку, а нація стала синонімом держави. З цьо­го часу все населення (провансальці, баски, каталонці, бретонці, ельзасько-лотарингські німці та інші), що проживало в кордонах Франції, стало іменуватись французьким.

На азіатському континенті політичним шляхом націєтворен-ня формується індійська нація.

Зовнішні відмінності між етнічною і політичною націями можуть змінюватися залежно від обставин, внутрішні ж є більш стійкими і протягом тривалого часу зберігають свою життєздатність.

Етнос, який творить "свою" державу, як правило, втягує у цей процес також інші етнічні та етнографічні групи, що ме­шкають поруч з ним, а тому новопостала національна держава не може бути моноетнонаціональною. Це означає, що понят­тя "нація" у такій державі поступово виходить за межі титуль­ного етносу, який відігравав найважливішу роль у її виникненні.

З іншого боку, держава, у межах якої первісно об'єднані в одну політичну націю різні етноси, етнічні та етнографічні групи, формує, хоча б заради зручності, спільне управління, запроваджує єдину мову діловодства, єдиний правопорядок, спільну концепцію історії, прийнятну для всіх співгромадян, і т. п. Таким чином, створюються окремі спільні ознаки нації, які об'єктивно не можуть не мати етнічного забарвлення. Ос­таннє справляє вирішальний вплив на процес формування нації, її ментальність.

Сьогодні в світі практично немає моноетнонаціональних держав. З певними застереженнями до останніх можна віднести Японію і Норвегію, де автохтони становлять відповідно 99 і 96 відсотка від загальної кількості мешканців цих країн.

У процесі державотворення в кожній із країн залишилися уламки інших національностей, етнічних і етнографічних груп, котрі через різні історичні обставини, добровільно чи примусово опинилися поза своїм етнічним ядром. Вони мо­жуть проживати як компактно, так і дисперсно, мати свою національну державу, з якою продовжують підтримувати зв'я­зок. Щоправда, сучасна політична історія фіксує випадки, ко­ли окремі етноси (наприклад, курди), хоча і мають свою етнічну територію, але не мають своєї державності, а буває і так, що окремі етнічні групи не мають своєї етнічної території (ассирійці, цигани і деякі інші).

У багатьох національних державах-імперіях навіть автохтон­ні мешканці, що компактно проживають на власній території, за правовим статусом мало чим відрізняються від етнічних груп. Такий їх стан і є об'єктивною передумовою виникнення національно-визвольних рухів, головна мета яких — здобуття незалежності і побудова національної держави, форма і зміст якої обумовлені встановленим в ній державно-політичним ус­троєм.

Історії відомі три основні форми державного устрою — уні­тарна держава, федерація, конфедерація.

Унітарна держава — єдине державне утворення, територія якого не має національно-державних одиниць, хоча може мати адміністративно-територіальні одиниці (області, райони і т. п.), управління якими здійснюється з центру. В унітарній державі переважну більшість населення складає однорідне в етнічно­му відношенні населення. У такій державі основним суб'єк­том політики виступає корінна нація, хоча надаються всі можливості проявити себе в цій ролі й іншим етнонаціональ-ним спільностям.

Федерація — спілка юридично самостійних державних утво­рень (республік, штатів, земель), кожне з яких делегує спіль­ним вищим органам влади частину своїх повноважень. У федерації кожне національно-державне утворення проявляє себе як суб'єкт політики, хоча і має певні обмеження, пов'я­зані з виконанням зобов'язань щодо вказівок з центру. Феде­ративний устрій передбачає єдину конституцію, грошову одиницю, єдине громадянство, спільність території тощо. Фе­дерація є державно-правовим союзом.

Конфедерація є міжнародно-правовим об'єднанням, створе­ним для координації певних дій (воєнних, зовнішньополітич-

них і т. п.). Конфедеративний устрій не передбачає спільних органів державної влади, відсутні єдине громадянство, єдина грошова одиниця і т. ін. Рішення, що ухвалюються більшістю членів конфедерації, не є обов'язковими для кожного з них окремо. На конфедеративних засадах був укладений союз швейцарських кантонів. Швейцарія і досі формально титулу­ється конфедерацією, хоча на практиці набула рис федерації.

Етнонаціональне і класове в системі суспільних відносин

Етнічність довела свою життєздат­ність і, власне, вже зайняла свою нішу в системі відносин кожного поліетні-чного суспільства. Сучасний суспільно-політичний розвиток наочно засвідчує, що вплив етнічно­сті на всі сфери життєдіяльності людей неоднозначний і гли­боко суперечливий. Цей досвід свідчить і про те, що у будь-якому суспільстві поліетнічність створює певні труднощі, особливо при формуванні спільної загальнонаціональної іден­тичності, запровадженні державою єдиних суспільних норм, стереотипів поведінки, творенні єдиної національної ідеології тощо.

Разом з тим, абсолютизація етнічності іноді може стати сут­тєвою перешкодою для поєднання у свідомості індивіда етно-групової і націодержавної лояльності.

Історія суспільного розвитку зафіксувала немало випадків, коли пам'ять про минуле, наповнена відчуттям гордості пред­ставників однієї етнічної групи, викликає негативні емоції у сусідньої. Це може стосуватися оцінок відомих історичних постатей, воєнних дій та їх наслідків і т. д.

За умов, коли взаємоповага між носіями однієї етнічності ґрунтується виключно на усвідомленні приналежності до однієї культурної системи, виникає психологія етноцентризму — пси­хологічного феномену, який часто веде до зневажливого ста­влення до культур інших народів.

Етнічні особливості проявляються і на загальнонаціональ­ному рівні, зокрема, у правових нормах, виборі напрямів гос­подарського розвитку, формулюванні зовнішньополітичних пріоритетів тощо.

Етнічність непомітно присутня у всіх спільних проявах, справляючи величезний вплив на формування національно­го стилю життя. Ось тому будь-яка абсолютизація етнічного гальмує процес націєтворення в багатонаціональних дер­жавах.

Будь-яке суспільство — складний організм, у якому всі складові взаємопереплетені. У дискусії про рушійні сили суспіль­ного розвитку марксизм тривалий час відстоював ідею, що та­кою силою є клас. Значна група його опонентів такою силою вважає етнонаціональні спільності. Історія довела хибність класової теорії історичного процесу. Однак це не означає, що класовий фактор є абсолютно недієвим у суспільстві і тепер все можна пояснити за допомогою самої лише етнічності. Ет­нонаціональні і класові спільності, хоча і є явищами різного по­рядку, але все ж мають певний ступінь взаємопроникнення.

Етнонаціональні спільності, що формуються навколо певних культурних систем, не є одноманітними як у соціальному, так і в професійному планах, і зазнають соціально-економічної стра­тифікації — поділу на більш і менш заможних, на різні профе­сійні групи і т. д. Тому етнічна солідарність завжди зустрічається з викликом соціально-класової солідарності. За вміло поставленої пропаганди, як це вдалося більшовикам під час революції, класові засади можуть взяти гору над етні­чними.

Нерідко етнонаціональні спільності соціально стратифікова-ні не лише усередині себе, а й між собою. Найчастіше таке трапляється у багатоетнонаціональних імперіях, коли підкоре­на група зазнає колоніальної експлуатації. Часто її члени зо­середжуються у якійсь конкретній професійній сфері. У таких випадках етнічна приналежність майже повністю зливається з класовою, що дає можливість поєднувати національні гасла з класовими і навпаки.

Зараз у науці переважає думка, що неможливо повністю і точно зрозуміти історичний процес, ігноруючи як етнонаціо­нальні, так і соціально-класові його складові.

Поиск по сайту: