Особливості використання нормативів, їх складові

Ціноутворення в будівництві має свої особливості і є важливим елементом процесу будівництва. Адже правильно встановлені і обґрунтовані ціни, визначені нормативним методом за допомогою нормативно-законодавчої бази по питаннях ціноутворення в будівництві, дають можливість, з одного боку, забезпечити отримання прибули будівельною організацією і подальший розвиток в цілях підвищення ефективності діяльності, а з іншої – дозволяють замовникові переконатися в об'єктивності правильності визначення рівня цін на той або інший вид робіт або об'єкт будівництва.

Нормативна база для ціноутворення в будівництві – це Правила визначення вартості будівництва (ГСН Д.1.1-1-2000), затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. №174, зі зм. і доп.

Ці будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції і технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення і впорядкування, а також реставрації визначних пам'яток архітектури і містобудування.

В той же час слід зазначити, що всі підприємства і організації, незалежно від форм власності, підлеглості і методів організації праці в процесі ціноутворення дотримуються норм Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. №507-XII, зі зм. і доп. (далі – Закон про ціни і ціноутворення). Згідно цьому Закону ціни в Україні бувають вільними, державними фіксованими і регульованими.

В області будівництва застосовуються вільні ціни, але «при визначенні вартості будівель (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або засобів підприємств, установ і організацій державної власності» використання ГСН Д.1.1-1-2000 є обов'язковим. Що стосується ціноутворення в будівництві за рахунок інших джерел фінансування, то ГСН Д.1.1-1-2000 носять рекомендаційний характер.

До речі, важливим є той факт, що якщо будівництво об'єктів здійснюється за рахунок змішаних засобів (бюджетних і внебюджетних), то незалежно від частки бюджетних коштів загалом їх об'ємі вартість такого будівництва визначається на підставі ГСН Д.1.1-1-2000.

Система ціноутворення в будівництві містить в собі кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва і складання інвесторскої кошторисної документації.

Кошторисні нормативи – це комплекс кошторисних норм, об'єднаних в окремі збірки і призначені для визначення вартості будівництва.

Діюча система ціноутворення і кошторисного нормування в ремонтно-будівельному виробництві включає до себе державні кошторисні нормативи та інші кошторисні нормативні документи,необхідні для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт.

Кошторисні нормативи обов’язкові для всіх підприємств і організацій, які здійснюють ремонтно-будівельні роботи із використанням коштів державного бюджету усіх рівнів та цільових внебюджетних фондів. Кошторисні нормативи носять рекомендаційний характер для юридичних і фізичних осіб, які фінансують ремонтно-будівельні роботи за власний рахунок.

Кошторисні нормативи – це загальна назва комплексу кошторисних норм, розцінок та цін, поєднаних в окремі збірники. Разом з правилами і положеннями, вони включають до себе необхідні вимоги і є нормативною базою, на основі якої визначається кошторисна вартість ремонтно-будівельних робіт.

Кошторисна норма – це сукупність ресурсів, встановлених на прийнятий вимірювач ремонтно-будівельних, будівельних, монтажних та інших робіт.

Головною функцією кошторисних норм є визначення нормативного розрахунку ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників. Кошторисні норми можуть бути використані для визначення потреби ресурсах при розробці проектів організації ремонтно-будівельних робіт.

Кошторисними нормативами передбачено виконання робіт в нормальних умовах, без негативної воздії зовнішніх факторів. При виконанні робіт в особливих умовах – обмеженості, загазованості, поряд з діючим обладнанням, в районах зі специфічними умовами – до кошторисних норм додаються поправочні коефіцієнти, які приводяться у загальних розділах відповідних збірників нормативів.

Розцінка – це вартість ремонтно-будівельних, будівельних, монтажних та інших робіт, встановлена на прийняту одиницю виміру і зафіксована на визначену дату.

Кошторисна ціна визначає вартість одиниці виміру будівельних матеріалів, виробів і конструкцій або вартість машино-години експлуатації машин, зафіксована на визначену дату (базисний рівень цін).

Кошторисний норматив - це документ, що містить норми і розцінки на виконання одиничних або укрупнених робіт. З 2000 року в Україні вартість будівництва визначається, виходячи з ресурсних кошторисних норм і поточних цін.

Існує 4 види нормативів:

- загальнодержавні, входять в клас “Д” - що розробляються, погоджуються і затверджуються Держбудом України;

- відомчі, розробляються відповідними міністерствами і іншими центральними органами виконавчої влади, за узгодженням з Держбудом України;

- для окремих великих будівництв - що розробляються забудовником за узгодженням з Держбудом України;

- індивідуальні - що розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції і роботи, передбачені в проекті, за відсутності відповідних норм в діючих збірках ресурсних елементних кошторисних норм. Затверджуються у складі проекту і застосовуються тільки для будівництва за даним проектом.

Вибір нормативів залежить від вимог з боку замовника будівельних, ремонтно-будівельних і монтажних робіт.

Не зважаючи на те, що найчастіше замовнику бажано використовувати або загальнодержавні, або відомчі нормативи, необхідно пам'ятати - перелік матеріальних ресурсів в нормативах повинен бути правильним (реальним), інакше буде скрутно виробити списання матеріалів.

Опис робіт, передбачених нормами, містить короткий перелік складу основних процесів виконання робіт. У короткому переліку складу робіт дрібні, допоміжні і супутні операції, як правило, не згадуються, але нормами враховані.

Норми зашифровані трьома числами через тире, наприклад 8-2-4, де

- перше число – номер збірки РЕКН;

- друге число – номер групи;

- третє число – номер норми

Перед нормою ставиться буквений код для кожного виду нормативів, наприклад:

Е8-2-4. (Е-будівельні, Р-ремонтні роботи, М-монтаж устаткування тощо)

Таблиці норм Збірок РЕКН містять дані:

- шифр ресурсу (буквено-цифровий код, що включає номер збірки і порядковий номер розцінки в збірці);

- найменування ресурсу;

- витрати праці робітників-будівників, люд-год (кількість людино-годин, необхідне для виконання даної роботи);

- середній розряд робіт, визначений для ланки робітників-будівників (середньоарифметичне від розрядів всіх членів бригади на виконання даного виду роботи);

- витрати праці машиністів, люд-год;

- час роботи і перелік будівельних машин і механізмів, механізованого інструменту і час їх експлуатації, маш-година;

- норми витрати будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, фізичні одиниці вимірювання.

Основним показником вартості робіт є прямі витрати на виконувані роботи.

Прямі витрати (ПВ) складаються із заробітної платні основних робітників (ЗП), вартості експлуатації машин і механізмів (ЕМ), і вартості матеріалів, необхідних для виробництва робіт (М). У свою чергу, ЕМ включає зарплату машиністів. Таким чином:

ПВ= ЗП+ЕМ+М (13.1)

Для кожної одиничної розцінки передбачена розшифровка переліків ресурсів, вказаних в прямих витратах (розцінках) збірки. Обґрунтуванням витрати заробітної платні, витрат праці, використовування машин і механізмів, витрати матеріалів на кожну позицію прямих витрат служать Ресурсні Елементні Кошторисні Норми (РЕКН), що є частиною ДБН1.1-1-2000. Це дозволяє визначити витрату витрат в натуральному виразі по кожній строчці прямих витрат (розцінка).

Вказаних даних цілком достатньо для складання кошторису за наявності правильно складеної технології будівництва (перелік операцій, необхідних для зведення будівлі, ремонту тощо).

Поиск по сайту: