Способи організації ремонтно-будівельних робіт

Система управління ремонтно-будівельним виробництвом та його організаційні форми залежать від способу їх здійснення. Він можуть бути підрядним та господарчим. Підрядний спосіб відповідає умовам науково-технічного прогресу в ремонтно-будівельному виробництві і краще, ніж господарський відповідає принципам грошового розрахунку.

Підрядний метод дозволяє розширювати можливості виконання робіт з використанням нової техніки і прогресивної технології, з’являються умови інтенсивного виконання робіт з оновлення основних фондів. Він сприяє широкому використанню спеціалізованих підприємств, які мають відповідні кадри і техніку, удосконаленню ремонтно-будівельного виробництва та його управління, підвищення індустріалізації ремонтно-будівельних робіт.

При господарському способі виконання робіт підприємство, яке має засоби для проведення оновлення, не залучає підрядні ремонтно-будівельні організації, а самостійно здійснюють ремонтно-будівельні роботи основних фондів. Ремонтно-будівельні роботи здійснюються одночасно з основною діяльністю цих організацій.

Для здійснення робіт власними силами підприємствам необхідно створювати власну виробничу базу, придбати необхідні для ремонту будівельні машини і механізми, засоби механізації, забезпечувати об’єкти ремонту матеріально-технічними ресурсами, працівниками, інженерно-технологічними працівниками і адміністративно-управлінським персоналом. При господарському способі ремонтно-будівельних робіт виникають додаткові труднощі використання нових конструкцій, машин і механізмів, прогресивної технології і організації ремонтно-будівельних робіт. Досить часто при господарському способі збільшуються строки ремонту, погіршується його якість. Потужності ремонтно-будівельних організацій не використовуються повністю, що знижує ефективність їх роботи.

Для ефективного застосування господарського способу виконання ремонтно-будівельних робіт велике значення має підготовка відповідних кадрів. Джерелами їх підготовки є:

- професійно-технічні училища будівельного профілю;

- вільний найм робітників з числа непрацюючих в момент найму жильців населеного пункту, де знаходяться ремонтно-будівельні організація;

- набір працівників з населених пунктів, суміжних з містами та селищами міського типу.

Розвиток господарського способу ремонтно-будівельних робіт, поряд із розвитком підрядного способу, на сучасному етапі є важливим і актуальним також і тому, що: 1) потужності підрядних ремонтно-будівельних організацій не відповідають потребі в ремонтах, слабо розвинута виробнича база ремонтно-будівельного виробництва; 2) не всі підприємства мають можливість сплачувати вартість ремонтно-будівельних робіт. У той же час потреби міст в ремонтно-будівельних роботах щорічно підвищуються у зв’язку зі зростанням основних фондів та погіршенням їх технічного стану.

У дійсний час широке застосування отримала форма капітального ремонту об’єктів «під ключ», коли функції замовника передаються генеральному підряднику. У цьому випадку генеральна організація приймає на себе повну відповідальність за ремонтно-оновлювальні роботи об’єкту у відповідності з затвердженим проектом, у встановлені строки і в межах затвердженої ціни на продукцію ремонтно-будівельного виробництва. Це підвищує зацікавленість генпідрядника в більш раціональному використанні встановленого ліміту, оскільки отримана економія залишається в його розпорядженні, підвищується система зв’язків, що сприяє підвищенню оперативності прийняття і реалізації рішень, а в кінцевому результаті прискоренню виконання робіт з меншою вартістю.

Розвиток спеціалізації і кооперації в ремонтно-будівельному виробництві є важливою умовою науково-технічного прогресу і раціональної організації праці ремонтних робітників.

Спеціалізація в ремонтно-будівельному виробництві – це зосередження діяльності окремих ремонтно-будівельних підрозділів на ремонті (або реконструкції) однотипних об’єктів або на виконанні однорідних за технологією видів спеціальних робіт. У зв’язку з особливостями ремонтно-будівельного виробництва, багатоманітністю об’єктів ремонту і видів ремонтно-будівельних робіт, розвиток спеціалізації має важливе значення.

Спеціалізація ремонтно-будівельних організації розділяється на галузеву (або об’єктну) та технологічну (або за видами робіт). Галузева спеціалізація полягає в тому, що ремонтно-будівельна організація спеціалізується на ремонті будівель або споруд визначеної галузі (або групи галузей). Наприклад, ремонтно-будівельна організація спеціалізується на ремонті житлових будинків, об’єктів соціально-культурного призначення, ремонті доріг. Технологічна спеціалізація полягає в виконанні ремонтно-будівельною організацією однорічних видів робіт або технологічних процесів, наприклад, ремонт системи інженерного обладнання, ліфтів.

Спеціалізація ремонтно-будівельних організацій надає можливість широко використовувати передові технології та організацію виробництва робіт, підвищити рівень їх механізації, що в кінцевому результаті приводить до скорочення витрат виробництва і підвищення рентабельності підрядних організацій. В результаті створення спеціалізованих ремонтно-будівельних підприємств стало можливим збільшити обсяги ремонтно-будівельних робіт і досягти їх високої якості. Також важливою є можливість зниження сукупних витрат праці при ремонтах і таким чином зменшення їх вартості.

Спеціалізація посилює необхідність виробничих зв’язків між різними спеціалізованими організаціями, які встановлюються в процесі кооперації. Кооперація в ремонтно-будівельному виробництві – це планова організація стійких виробничих зв’язків між різними ремонтно-будівельними організаціями для сумісного виконання робіт по ремонту будівель, споруд (наприклад, між генеральним підрядником і субпідрядними організаціями, які виробляють будівельні конструкції, деталі, між проектними організаціями, транспортними підприємствами).

Високий рівень організація кооперування потребує виконання таких основних положень:

- комплексні витрати на кінцеву продукцію з використанням в широких масштабах спеціалізації і кооперації повинні знижуватися і бути менше, ніж до їх застосування;

- кооперативні відносини будуються на підготовленій технічній основі;

- напрям кооперації повинен бути безпосередньо взаємопов’язаний з методом, системами виробництва ремонтно-будівельних робіт;

- для успішного функціонування кооперування важливе значення має створення простих зв’язків між партнерами у складних виробничих відносинах.

Рівень кооперування визначається вагомістю обсягу робіт, які виконують залучені субпідрядні підприємства у загальному обсязі робіт. Якщо процеси спеціалізації і кооперації становляться єдиним цілим, вони мають назву – комбінування. Чим більш глибокий процес спеціалізації, тим в більшому ступені розширюється потреба у виробничих зв’язках підрядних організацій між собою і з підприємствами інших галузей. Спеціалізація і кооперування ремонтно-будівельного виробництва являє собою єдиний економічний процес. Однак розвиток спеціалізованих ремонтно-будівельних організацій випереджає кооперування їх діяльності. Особливо відстає на сучасному етапі координація діяльності ремонтно-будівельних підрозділів і пов’язаних з ними служб і господарств в рамках міст. Наприклад, немає чіткої взаємозалежності плану реконструкції частини міста, що склалася з планами діяльності окремих підприємств, які виконують ремонтно-реконструктивні роботи. Слабо здійснюється узгодження необхідних для реконструкції міста заходів, тому в дійсний час однією з найважливіших задач ремонтно-будівельного виробництва є створення налагодженої системи кооперування.

Якісний рівень кооперування в ремонтно-будівельному виробництві характеризується налагодженістю процесу виробництва робіт з приведення основних фондів міст в технічно справний стан у відповідності до потреб міського господарства, безперебійності виконання робіт, повнотою використання виробничих потужностей, матеріально-технічних і трудових ресурсів усіх учасників ремонтно-будівельного процесу. Досвід м. Москва показує, що найбільш високий рівень кооперування досягається в процесі комбінування підприємств і створення об’єднань.

В ремонтно-будівельному виробництві розрізняють форми вертикального і горизонтального комбінування. У першому випадку більшість стадій виробничого процесу пов’язані матеріальним потоком, в другому – поєднуються декілька тісно пов’язаних друг з другом стадій в одній організаційній формі.

Поиск по сайту: