Вимірювання продуктивності праці

Важливим критерієм ефективності трудової діяльності робітника є продуктивність праці, що визначається виробітком і трудомісткістю.

Продуктивність праці є складною економічною категорією, яка характеризує ефективність діяльності працівників у сфері матеріального виробництва. Продуктивність праці в широкому розумінні - це можливість конкретного працівника проводити продукцію (роботу) і надавати послуги.

Розрізняють індивідуальну і суспільну продуктивність праці. Ефективність індивідуальних витрат праці називається продуктивністю індивідуальної (живої) праці і вимірюється кількістю матеріальних благ, проведених працівником за одиницю часу (виробіток), або витратами не тільки живої і уречевленої праці, що називається продуктивністю суспільної праці.

Виробіток – це кількість ремонтно-будівельної продукції, виготовленої за одиницю часу (за одну годину або зміну) одним робітником відповідної професії і кваліфікації при правильній організації виробництва і праці. Він вимірюється в м3/люд.-хв, м2/люд.-хв і т н.

Трудомісткість процесу являє собою кількість праці робітників, що витрачається при раціональних організаційно-технологічних умовах на виготовлення високоякісної продукції. Вона вимірюється в людино-хвилинах (люд.-хв), людино-годинах (люд.-г), людино-змінах (люд.-зм.). Норми затрат праці виражають у вигляді норм часу і норм виробітку.

Продуктивність праці в будівельній організації вимірюється об'ємом будівельно-монтажних робіт, виконаних за одиницю часу (виробіток), або витратами часу на одиницю будівельно-монтажних робіт (трудомісткістю). Рівень продуктивності праці визначається по формулі (9.1):

або (9.1)

де - виробіток;

- трудомісткість;

- кількість робочого часу, витраченого на виконання об'єму будівельно-монтажних робіт;

— об'єм виконаних будівельно-монтажних робіт.

Можна виділити три основні методи вимірювання продуктивності праці: вартісною, натуральний і нормативний.

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці полягає у визначенні виробленого валового об'єму будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю за одиницю часу на одного працівника, зайнятого на будівельно-монтажних роботах і в підсобних виробництвах, які знаходяться на будівельному балансі. Цей метод широко застосовується в будівельних організаціях, тому що дає можливість розраховувати і порівнювати різнорідні види робіт шляхом приведення їх до єдиного вимірника. Виробіток, обчислений вартісним методом, - це основний показник продуктивності праці. Проте цей метод не завжди правильно відображає рівень продуктивності праці, тому що на її вартісний вираз впливає структура будівельно-монтажних робіт і їх матеріаломісткість.

Абсолютний рівень продуктивності праці в плановому періоді визначається шляхом множення виробітку базисного періоду на зростання продуктивності праці в плановому періоді.

Плановий відсоток зростання продуктивності праці (ПП) можна визначити по формулі:

, (9.2)

де і - відповідно плановий і фактичний виробіток на одного середньооблікового працівника, що працює в базисному році (періоді).

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці полягає у визначенні виробітку (кількості продукції або робіт) в натуральній формі за одиницю робочого часу або кількості витрат робочого часу, що доводитися на одиницю продукції або робіт (1 м2 житла, 1 м3 цегляної кладки, 1 км. трубопроводу). Виробіток на один робочий за рік (Вр) розраховується по формулі (9.3):

(9.3)

де Т — кількість робочих днів в році;

До — коефіцієнт використання річного фонду робочого часу;

t — середня тривалість робочого дня, год.;

К1 — коефіцієнт, який виражає середній відсоток виконання норм виробітку;

tн — нормативний час на виконання умовної одиниці робіт (1 м2 житла, 1 м3 цегляної кладки, 1 км. трубопроводу), год.

Нормою часу називається кількість робочого часу, необхідна для виготовлення одиниці високоякісної продукції робітником відповідної професії та кваліфікації в умовах правильної організації виробництва і праці. Ця величина вимірюється в людино-годинах.

Норма часу машини – це кількість часу використання машини, встановлена для виготовлення одиниці доброякісної продукції за правильних організаційно-технічних умов виробництва і праці робітників, які керують машиною.

Норма машинного часу виражається у машино-годинах (маш.-г) або машино-змінах (маш.-зм). Норми часу робітників (Нч.р) і машини (Нч.м) в будівництві наведені у збірниках єдиних, відомчих або місцевих норм і розцінок на будівельні та ремонтно-будівельні роботи (ЄНіР, ВНіР, МНіР).

Норма виробітку (Н_вир) – це кількість високоякісної продукції, що має бути виготовлена робітником відповідної професії та кваліфікації (або ланкою) за одиницю часу при правильній організації виробництва і праці. Вона зв'язана з нормою часу Н_ч залежністю:

(9.4)

Рівень продуктивності праці у відсотках, при виконанні даної роботи в часі можна визначити за формулою:

(9.5)

де Т_нор – час виконання роботи за нормами;

Т_факт – фактичний час виконання роботи.

Рівень продуктивності праці за кількістю продукції, що має бути одержана за одиницю часу (О_норм), і за фактично вироблену продукцією (О_факт) становить:

(9.6)

Натуральний метод має обмежене застосування і в основному використовується при зіставленні показників продуктивності бригад, ланок і робочих, а також при визначенні норм виробітку і рівня їх виконання.

Для аналізу фактичних витрат робочого часу, визначення інтенсивності праці робочого, бригади використовується показник трудомісткості виконання робіт (показник, зворотний виробітку), який визначається як відношення загальної кількості витраченого робочого часу на весь об'єм робіт до кількості виконаних одиниць, тобто норма часу.

Нормативний метод вимірювання продуктивності праці характеризує ступінь ефективності використання робочого часу. Основні чинники зростання продуктивності праці класифікуються таким чином:

1. Підвищення технічного рівня виробництва:

а) механізація і автоматизація виробництва;

б) удосконалення технологічних процесів;

в) модернізація машин, що діють, і механізмів;

г) зміна конструкції, технічних характеристик виробів, матеріалів.

2. Поліпшення організації виробництва і праці:

а) удосконалення управління виробництвом;

б) скорочення кількості працівників, які не виконують норм виробітку;

в) відносне зменшення кількості виробничого персоналу у зв'язку зі збільшенням об'єму виробництва.

3. Підвищення якості будівельної продукції (робіт).

4. Зміна структури виробництва (робіт):

а) за рахунок зміни питомої ваги окремих виробів в загальному об'ємі БМР;

б) за рахунок зміни структури будівельних матеріалів.

Найважливішими факторами зростання продуктивності праці в ремонтно-будівельному виробництві є:

- підвищення рівня спеціалізації, концентрації;

- розвиток сучасних методів праці, які базуються на науковій організації;

- вдосконалення технічного нормування і системи оплати праці;

- покращення використання робочого часу;

- застосування бригадної форми організації праці.

Виходячи з часу використання резерви продуктивності праці розподіляються на поточні й перспективні. Поточні резерви можуть бути реалізовані у найближчому часі, не потребують значних одночасних витрат. ДО них відносять покращення використання обладнання, ліквідацію або скорочення браку, застосування найбільш раціональних та ефективних систем оплати праці, удосконалення організації праці на підприємстві та його нормування. Перспективні резерви зростання продуктивності праці потребують перебудови виробництва, застосування нових технологій. Для цього необхідні додаткові капітальні вкладення і значні терміни здійснення робіт. Отже продуктивність праці може підвищуватися у таких випадках:

- обсяг продукції зростає, а витрати знижуються (класична умова);

- обсяг продукції зростає більшими темпами, ніж витрати;

- обсяг продукції залишається без змін, а витрати знижуються;

- обсяг продукції знижується більш повільними темпами, ніж витрати.

Управлінська стратегія із забезпечення зростання продуктивності праці повинна обиратися, виходячи з цих умов.

Поиск по сайту: