Кадри ремонтно-будівельної організації

У загальній сукупності ресурсів будівельної організації особливе місце займають трудові ресурси. На рівні окремої будівельної організації замість терміну «трудові ресурси» частіше використовують «кадри» або «персонал».

Під кадрами будівельної організації прийнято розуміти основний (постійний) склад працівників будівельної організації. Кадри в широкому розумінні — це головна продуктивна сила суспільства і залежно від виконуваних ними функцій розділяються на такі категорії: працівники основного і підсобного виробництва, керівники, фахівці, службовці. Відмічені працівники складають (у виробничих будівельних організаціях) будівельний-виробничий персонал.

Кадри ремонтно-будівельного виробництва - це склад працівників, що пройшли спеціальну підготовку, що й володіють знаннями й практичними навичками, необхідними для виконання певних робочих операцій при проведенні відповідних видів будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт.

Для здійснення ремонтно-будівельних процесів потрібні робітники найрізноманітніших професій i кваліфікацій.

Будівельна професія - це сукупність спеціальних теоретичних знань і практичних навиків, необхідних для виконання певного виду робіт в будівельній галузі. Наприклад, серед тесль є теслі по загально будівельних роботах, теслі-опалубники і т.д. Професія визначається видом і характером виконуваних ремонтно-будівельних процесів: муляри виконують кам'яні роботи, бетонники бетонні і т. п. Проте робітник може мати більш вузьку спеціальність за даним видом робіт: наприклад, поширені такі професії, як муляр по цегляній кладці, муляр по бутовій кладці.

Спеціальність (професія) - це розподіл усередині професії, який потребує додаткових навиків і знань для виконання роботи на конкретній ділянці виробництва або виду роботи.

Кваліфікація - це сукупність знань і практичних навиків, які дозволяють виконувати роботи певної складності.

Номенклатура професій, спеціальностей і кваліфікацій ремонтно-будівельних робітників встановлюється згідно з «Єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником робіт і професій робітників, зайнятих у будівництві й на ремонтно-будівельних роботах» (ЄТКД). Розряд робітників присвоює кваліфікаційна комісія, що керується ЄТКД.

По рівню кваліфікації робочих можна розділити на некваліфікованих, малокваліфікованих, кваліфікованих і висококваліфікованих. Кваліфікація робочих визначається розрядами.

Фахівці діляться за кваліфікаційними категоріями: 1, 2, 3 і без категорії.

Керівники розподіляються по структурах управління і ланках управління. По структурах управління керівники розподіляються на лінійних і функціональних, по ланках управління — на вищі, середні і нижчі ланки.

В умовах переходу до ринкових умов господарювання у вітчизняній термінології з'явилися нові елементи класифікації персоналу — менеджери різного рівня. До них відносяться керівники всіх ланок управління, а також фахівці управлінських служб: менеджери по рекламі, персоналу, збуту.

Співвідношення відмічених категорій працівників загалом їх кількості, виражене у відсотках, називається структурою кадрів.

Структура кадрів будь-якої будівельної організації з часом змінюється, і ці зміни обумовлені дією ряду чинників:

— впровадженням досягнень науково-технічного прогресу;

— зміною потужності будівельної організації;

— зміною в структурі видів будівництва і ін.

Процедура відбору кадрів здійснюється в такій послідовності: розгляд заяви про найм і аналіз даних особистої справи, попередня співбесіда, тестування і його оцінка, медичний огляд, завершальна співбесіда, укладення трудового контракту або відмова в прийомі на роботу.

Найбільш прийнятною для ринкових умов є форма найму працівника на основі контракту, тобто термінового трудового договору, укладеного письмово. Дана форма дає можливість передбачити всі права і обов'язки сторін, конкретизувати окремі умови щодо індивідуального випадку.

Поряд з вимогами, які пред’являються к робітникам щодо теоретичних та практичних знань, необхідно щоб робітник також знав:

- раціональну організацію праці на робочому місці, а якщо він працює у бригаді – суміжну організацію робіт;

- технологічний процес роботи, що виконується, а також правила експлуатації устаткування, інструментів та умови їх дотримання;

- вимоги до якості робіт та засоби усунення браку;

- безпечні методи праці та протипожежні заходи;

- виробничі правила трудового розпорядку.

Працівник повинен знати вимоги, які пред’являються до якості робіт за суміжними будівельними процесами, а також вміти заточувати, заправляти, наладжувати інструменти та користатися необхідними приладами, читати прості ескізи та креслення, які безпосередньо мають відношення до роботи.

Один з найбільш важливих для будівництва питань, пов'язано з безперервним зростанням технічного рівня проведення будівельно-монтажних робіт - поповнення будівництв кваліфікованими кадрами робітників. Існує дві форми професійної підготовки цих кадрів:

1) у професійно-технічних навчальних закладах;

2) у процесі проведення шляхом індивідуального, бригадного й курсового навчання.

У цей час основною формою підготовки робітників-будівельників є професійно-технічні заклади, де учні поряд із професійною підготовкою отримують середню освіту. Тим самим міцніє ідеальна база підвищення професійної майстерності. У міру росту технічного обладнання будівництва, впровадження індустріальних методів впровадження робіт і розвитку спеціалізації будівельних організацій склад кваліфікованих робітників змінюється: зникли професії, пов'язані з важкою фізичною працею, замість них з'явилося багато нових професій більш високої кваліфікації (машиністи, монтажники, зварники і т.д.). Застосування механізованого інструмента різко змінило характер праці малярів, штукатурів і робочих багатьох інших професій. Зріс культурно технічний рівень будівельників. Успішне виконання будівельних (ремонтно-будівельних) процесів вимагає поділу праці між робітниками відповідно до їхньої кваліфікації й досвідом. Первинна форма організації робітників - ланка, що полягає з 2-5 робочих однієї професії різної кваліфікації. Більше число робітників або кілька ланок становлять бригаду.

Бригада — це група робітників, що спільно виконує будівельно-монтажні роботи відповідно до виданого їй виробничого завдання. Внаслідок тісного взаємозв'язку окремих операцій у межах одного робочого процесу об'єднання робітників у бригади є кращою й найпоширенішою формою організації праці в будівництві. Бригада очолюється бригадиром із числа найбільш кваліфікованих робітників, що володіють організаторськими здатностями. Бригадир сполучає керівництво бригадою з роботою в ній по своїй спеціальності.

Професійний і чисельний склад робочих бригади визначають виходячи з виду й обсягу робіт, що їх доручаються, а також на основі наявних у діючих нормах і розцінках рекомендацій зі складу ланок. При цьому враховують досягнуте стійке перевиконання норм виробітку й планових завдань по зростанню продуктивності праці.

Бригади бувають спеціалізованими й комплексними. Бригади, що виконують окремі види робіт (кам'яні, штукатурні, бетонні, санітарно-технічні, монтажні й ін.), називаються спеціалізованими. Бригади, що виконують ряд виробничих процесів, називаються комплексними; вони складаються з робочих декількох спеціальностей, необхідних для виконання дорученого бригаді комплексу виробничих процесів. У багатьох випадках до складу таких бригад входять машиністи баштових кранів і інших будівельних машин.

Комплексні бригади звичайно виконують більш значний обсяг робіт, у порівнянні зі спеціалізованими бригадами. Оплату праці комплексних бригад здійснюють по готовій продукції, що підвищує матеріальну зацікавленість робітників у найшвидшому закінченні робіт, раціоналізації праці, максимальному скороченні допоміжних і транспортних операцій. Комплексні бригади мають більше можливостей для застосування акордної системи оплати праці. Застосування доцільної маневреності усередині бригад скорочує внутрішньозмінні простої, сприяє підвищенню робітниками своєї кваліфікації й освоєнню ними додаткових професій. Комплексні бригади мають у своєму складі 35-60 людей і більш.

Для проведення робіт, що передбачають виконання окремих закінчених конструктивних елементів або завершення будівництва будинку (спорудження) у цілому, досить ефективні комплексні бригади кінцевої продукції. Ці бригади, як правило, працюють по акордних системах, що встановлюються на весь обсяг здійснюваних робіт. Завдяки більш високому професійному рівню виконавців, раціональному використанню коштів механізації й підвищеному ступеня відповідальності виробіток робітників у таких бригадах на 20-25% вище, чим у звичайних комплексних.

У результаті цього скорочуються строки будівництва, знижуються матеріальні втрати й підвищується якість робіт. Подальшим розвитком цієї прогресивної форми організації з'явився метод бригадного підряду, коли бригади ухвалюють на себе відповідальність за комплексне будівництво об'єктів, забезпечуючи при цьому досягнення високих техніко-економічних показників при зниженні витрати матеріально-технічних ресурсів. Ця прогресивна форма придбала велике поширення, тому що в ній вдало сполучаються державні інтереси й інтереси робочого колективу, активно що брало участь у керуванні проведенням. Разом з тим бригадний підряд не зміг подолати відомчі бар'єри, тобто об'єднати всіх учасників інвестиційного циклу на досягнення головного завдання - своєчасної здачі об'єктів в експлуатацію. Подальшим продовженням бригадного підряду на якісно новому рівні став колективний підряд, створений творчою ініціативою підмосковних будівельників.

Колективний підряд забезпечує розвиток самоврядування, активізацію людського фактору, посилення економічної зацікавленості й відповідальності трудових колективів і кожного працівника в досягненні кінцевої мети — забезпечення запровадження в дію будинків і споруджень у встановлений термін з високою якістю, мінімальними витратами трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Впровадження колективного підряду здійснюється в комбінації із заходами щодо розвитку й удосконалення внутрішньогосподарських розрахунків.

Поиск по сайту: