Натрій бензоат

(рос. бензоат натрия, бензойнокислий натрий,

лат. Natrium benzoicum.

Натрiй-бензоат добувають розчиненням бензоатної кислоти в гарячому розчині соди.

2С₆Н₅СООН+Na₂СО₃=2С₆Н₅СООNa+СО₂+Н₂О
Одержаний роэчин пiдгущують до кристалiзацї, виділені кристали вiдфiльтровують та висушують.

Натрiй-бензоат — бiлий зернистий або кристалiчний порошок солодкувато-солоного смаку. Розчинний в 2 ч. води, в 45 ч. спирту ів 9 ч. глiцерину. Розчини мають слаболужну реакцiю.
1.Крупинка препарату, внесена в газове полум’я, забарвлює його в жовтий колiр(натрiй).

2.I1ри додаваннi до розчину препарату залiзо ІІІ-хлориду випадає осад основного залiзо-бензоату тілесного кольору.

Кiлькiсне визначения полягає у титруваннi препарату 0,5 н. розчином НСI в присутності метилового оранжевого та ефiру:

С₆Н₅СООNa+НСІ=С₆Н₅СООН+NaСІ
При титруваннi звільнюється бензоатна кислота, водянi розчини якої мають рН приблизно 2,5—3,0 i можуть впливати на iндикатор. Проте при додаваннi ефiру бензоатна кислота розчиняється в ньому та вилучається, таким чином, з водного середовища.

Натрій-бензоат застосовують як відхаркувальний засіб при бронхітах та інших захворюваннях дихальних шляхів в дозах по 0,2-0,5 г. декілька разів на день. При абсцесі легенів та гнилісному бронхіті вводять 15% розчин препарату інтравенозно. Для дослідження антитоксичної активності печінки вводять хворому 4 г. препарау орально або 1,77 г. інтравенозно в сечі кількість гіпурової кислоти, яка утворюється внаслідок взаємодії бензоатної кислоти з гліцином:

C6Н5СООН+ Н2N·СН2СООН=C6Н5СО·NН·СН2СООН+Н2О

Виділення 65-92,5% натрій-бензоту (при оральному введенні) у вигляді гіпурової кислоти вважається за норму (при інтравенозному введенні – тільки 55,4-79%).

Поиск по сайту: