Фактори, що впливають на стабільність натрію гідрокарбонату у водних розчинах

До групи карбону (ІV група періодичної системи) належать п’ять елементів: карбон, силіций, германій, олово і свинець. Атоми елементів, що входять до цієї групи, мають на зовнішній електронній оболонці 4 електрони, відтак їх максимальна валентність дорівнює 4. Крім того, вони можуть утворювати 2-валентні сполуки, причому, чим вища атомна вага елементу, тим більш тривкі такі сполуки. Одночасно із збільшенням атомної ваги елементи набувають щораз виразніших металічних властивостей. Звичайно карбон і силіций відносять до неметалів, а решту елементів – до металів.

Сполуки германію не найшли застосування у лікарській справі, а сполуки олова в дуже незначній мірі.

Карбон знаходиться у природі як у вільному стані, так і у вигляді численних сполук. Сполуки карбону, так звані «органічні сполуки», ми розглянемо в наступних лекціях. До неорганічних сполук карбону відносять умовно вуглекислоту та її солі. При нагріванні органічних речовин (деревина,кістки, тощо) без доступу повітря одержують різні сорти вугілля, які характеризуються адсорбційною здатністю. Деякі види вугілля знайшли застосування як лікарські засоби.

Силіций – один із найпоширеніших у природі елементів – становить понад 25% доступної нам частини земної оболонки. Найважливішими його сполуками є кремнезем, силікати та алюмосилікати. До алюмосилікатів належить також і глина. Із сполук силіцию в аптечній практиці має скло (склянки, ампули).

Поиск по сайту: